Дві тисячі документів автора першого українського балету Вериківського передано до архіву
Київ – Останні документи зі спадщини автора першого українського балету, композитора, хормейстера, фольклориста, музикознавця та педагога Михайла Вериківського урочисто представили у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва. Це понад дві тисячі документів, які зберегли у себе вдома дочка та зять композитора. Архівні документи є чи не єдиним джерелом для вивчення творчої спадщини Михайла Вериківського – вони змінять уявлення як про самого митця, так і про українську музику XX століття загалом, кажуть дослідники.
Художній керівник Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Едуард Митницький пам’ятає свого тестя – видатного композитора Михайла Вериківського – принциповим, розумним, темпераментним, але водночас і скромним.
«Його темперамент переходив у творчість і тому всі його твори насичені великою напругою», – ділиться спогадами Митницький.
Збірки з особистої бібліотеки Вериківського
30 років після смерті композитора усі його документи, фотографії та збірки музичної літератури охороняли чи не всі члени родини, але тільки цього року їх вирішили віддати до Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва та зробити загальнодоступними. Щоправда, процес передання документів затягнувся аж на три роки.
«Тверезий розрахунок підказував, що це обов’язково раніше чи пізніше треба зробити і поставитись до цього ретельно. Маючи на увазі, що це найдорожча в моєму житті людина, то я цим займався серйозно і підшукував будь-яку деталь, папірець чи те, що належало і характеризувало постать цієї видатної людини», – каже зять Вериківського.
Загалом до архіву потрапило понад дві тисячі документів – про роботу Вериківського в консерваторії, інституті фольклору й етнографії, програмки з його виступами, викладацькі розробки, участь у роботі Товариства імені Леонтовича, Спілки композиторів, Українського театрального товариства, а також майже сотня листів, у яких він писав до Максима Рильського, Левка Ревуцького, Павла Тичини та інших діячів культури, розповідає завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва Юлія Бентя.
Лист Максима Рильського до Михайла Вериківського
«Архів насправді дуже великий. Наразі описана приблизно його половина, і це 964 одиниці зберігання і майже тисяча примірників літератури. От, наприклад, вважалося, що Вериківський не писав ніколи симфонії, але тут, в архіві, є начерки до двох симфоній, тобто робота з цим архівом і його вивчення значно коригує уявлення про постать композитора», – розповіла Бентя.
Виконувати твори Вериківського своїм обов’язком вважають учні Київської дитячої школи мистецтв № 2. Семикласниця Анна Монастирська улюбленим твором називає оперу «Наймичка» за однойменною поемою Тараса Шевченка.
«Ця п’єса наповнює мене натхненням. Завжди цікаво її прослухати, тому що вона відображає всю сутність нашої нації», – каже юна піаністка.
Чернетка роботи Вериківського над гімном УРСР
«Про минуле в сучасному», – так описують творчість Михайла Вериківського сучасники. Його називають не лише композитором, але й хормейстером, фольклористом та педагогом. Вериківський є автором першого українського балету під назвою «Пан Каньовський». Також він очолював бригадний проект зі створення гімну УРСР. За твори на національно-історичну тематику його не раз звинувачували в українському буржуазному націоналізмі. В архіві обіцяють: оприлюднення спадщини видатного композитора внесе свої корективи в історію української музики ХХ століття та проллє світло на чимало її затемнених сторінок.
На Радіо Свобода працюю з вересня 2012 року. У 2011 році отримала диплом бакалавра журналістики ЛНУ імені Івана Франка. Того ж року вступила на магістратуру у Могилянську школу журналістики. Активно вдосконалюю знання англійської, польської та болгарської мов. Займалась плаванням, дублюванням фільмів та серіалів українською .
