Центральна виборча комісія Вірменії оголосила переможця президентських виборів: ним став нинішній президент країни Серж Сарґсян, за якого проголосувало 58% виборців. Друге місце посів колишній міністр закордонних справ країни Раффі Ованнісян, який отримав 36,7 відсотка голосів. Однак, народжений у США колишній міністр не визнав своєї поразки, звинувачуючи чинного президента у виборчих махінаціях. Міжнародні спостерігачі заявили, що вибори були добре організовані, але їм бракувало змагальності.
Нинішній голова Вірменської держави Серж Сарґсян отримав право на другий п’ятилітній президентський термін. Його обрала більшість громадян ще у першому турі, при явці 60%.
Едуард Шармазанов, прес-секретар Республіканської партії Сержа Сарґсяна, заявив, що кампанія була конкурентною і демократичною. Він визнав, проте, що багато хто очікував, що переможе Сарґсян.
«Голосування показало, що ми є на правильному шляху, що ми ідемо в правильному напрямку. Виборча кампанія була конкурентною, відкритою. Голосування показало, що і в очах наших партнерів із Європи, СНД, міжнародних спостерігачів, вибори і виборча кампанія були демократичними. Що стосується екзит-полів, то я думаю, що той факт, що наш президент отримав майже вдвічі більше голосів, ніж кандидат на другому місці, показує, що він був єдиним фаворитом в цій передвиборній гонці»,– заявив речник партії.
Офіційні особи погодилися, що вибори відбувалися з деякими порушеннями, але заявили, що вони не мали системного характеру і точно не були організованими.
Натомість спостерігачі від Організації з безпеки і співпраці в Європі заявили про відсутність неупередженості з боку державного управління та зловживання адміністративним ресурсом, що в результаті було важко розрізнити між діяльністю держави і правлячої партії.
Також передвиборчу кампанію затьмарили повідомлення про голодування кандидата на президентську посаду Андріаса Гукасяна і замах на життя іншого кандидата, Паруйра Айрікяна.
Переобраний президент Серж Сарґсян, якому 58 років, у своїй передвиборчій кампанії обіцяв вивести з економічної кризи свою невеличку південно-кавказьку країну, що в економічному плані залежить від грошей заробітчан, а в політичному – від підтримки Росії.
Тим часом триває напруженість у стосунках із Азербайджаном навколо Нагірного Карабаху, який продовжує залишатися під вірменською окупацією понад 20 років. Також Вірменія потерпає від економічної блокади, яку в результаті конфлікту оголосили їй Азербайджан та Туреччина.
Це були п’яті президентські вибори у Вірменії з часу набуття нею незалежності в 1991 році.
Нинішній голова Вірменської держави Серж Сарґсян отримав право на другий п’ятилітній президентський термін. Його обрала більшість громадян ще у першому турі, при явці 60%.
Едуард Шармазанов, прес-секретар Республіканської партії Сержа Сарґсяна, заявив, що кампанія була конкурентною і демократичною. Він визнав, проте, що багато хто очікував, що переможе Сарґсян.
«Голосування показало, що ми є на правильному шляху, що ми ідемо в правильному напрямку. Виборча кампанія була конкурентною, відкритою. Голосування показало, що і в очах наших партнерів із Європи, СНД, міжнародних спостерігачів, вибори і виборча кампанія були демократичними. Що стосується екзит-полів, то я думаю, що той факт, що наш президент отримав майже вдвічі більше голосів, ніж кандидат на другому місці, показує, що він був єдиним фаворитом в цій передвиборній гонці»,– заявив речник партії.
Офіційні особи погодилися, що вибори відбувалися з деякими порушеннями, але заявили, що вони не мали системного характеру і точно не були організованими.
Натомість спостерігачі від Організації з безпеки і співпраці в Європі заявили про відсутність неупередженості з боку державного управління та зловживання адміністративним ресурсом, що в результаті було важко розрізнити між діяльністю держави і правлячої партії.
Також передвиборчу кампанію затьмарили повідомлення про голодування кандидата на президентську посаду Андріаса Гукасяна і замах на життя іншого кандидата, Паруйра Айрікяна.
Переобраний президент Серж Сарґсян, якому 58 років, у своїй передвиборчій кампанії обіцяв вивести з економічної кризи свою невеличку південно-кавказьку країну, що в економічному плані залежить від грошей заробітчан, а в політичному – від підтримки Росії.
Тим часом триває напруженість у стосунках із Азербайджаном навколо Нагірного Карабаху, який продовжує залишатися під вірменською окупацією понад 20 років. Також Вірменія потерпає від економічної блокади, яку в результаті конфлікту оголосили їй Азербайджан та Туреччина.
Це були п’яті президентські вибори у Вірменії з часу набуття нею незалежності в 1991 році.
