– Пане Бартушка, у розпал українсько-російської газової кризи у 2009 році Ви заявили в інтерв’ю Радіо Свобода таке: «Я говорю своїм українським друзям прямо: ви крадете занадто багато і занадто швидко. Якщо далі підете таким темпом, то ви втратите і Крим, і незалежність». Україна крадіжки газу завжди заперечувала, а тепер має нові енергетичні проекти, зокрема, прагне бути регіональним енергетичним вузлом, хоче, щоб європейці активніше використовували українські газові сховища. Як Ви ставитеся до таких амбіцій Києва, чи розвіявся Ваш скептицизм?
– Ні. Дуже важко знайти когось у Києві, хто виконує те, що обіцяє. Поки цього не зміниться, я не очікую, що буде великий приплив інвестицій, ні з Росії, ні з Європи.
– Український уряд хоче приватизувати українську ГТС і цю пропозицію незабаром має розглядати Верховна Рада. Як Ви ставитися до проекту створення газового консорціуму між Україною, ЄС і Росією?
– Це можливо, звичайно, але головне питання, як оцінити реальне становище в Україні. Це завжди було найбільшою проблемою. Проблема не в тому, щоб підписати меморандум про порозуміння. Це робили багато разів. Найважче реально оцінити, скільки компресорів спрацюють, які газопроводи у доброму стані, а які ні. Без такої оцінки мені, щиро кажучи, важко уявити, щоб в Україну прийшли інвестиції.
– Але уряд запросив компанію з міжнародної мережі («Бейкер Тіллі Україна») оцінити ГТС.
– Хотілося б сподіватися, що становище зміниться на краще.
– Чи є якісь конкретні приклади, які змушують Вас критично ставитися до українських реалій, адже за останні сім років, що Ви самі працюєте у чеській владі, в Україні змінився не один уряд.
Ми не можемо хотіти незалежності України більше, ніж самі українці
– Як часто Ви буваєте в Києві?
– Був минулого року і планую приїхати цього.
– Які сфери співпраці з України для Чехії є пріоритетом?
– Певні компанії туди інвестують. Ми можемо, наприклад, співпрацювати в енергозбереженні, але в нас немає великих енергетичних компаній, які би підходили для українського ринку. Ваш інтерес – це великі газові компанії: французькі, німецькі, що можуть бути великими партнерами для «Нафтогазу». Ми займаємося частково транзитом нафти і газу через Україну. Наше становище відмінне від Угорщини чи Словаччини. Для нас важливо, як проходить транзит.
– Наскільки, на Вашу думку, розумна ідея для України купувати газ із низки європейських держав замість російського (інша справа, що є питання, чи українська ГТС зможе прокачати стільки газу у реверсному режимі, скільки було заявлено)?
За допомогою розумної економіки, енергозаощадження, вам не потрібно буде газу з-за кордону, або потрібно дуже мало
– Російський «Газпром» відзначає 20-у річницю. Яку роль, на Вашу думку, ця компанія буде відігравати у майбутньому для Європи?
Спотові ціни у Західній Європі фактично наполовину менші, ніж з російської труби
– Україна останнім часом активно взялася за розробку покладів сланцевого газу, запросивши потужні міжнародні компанії. Які перспективи тут бачите Ви, чи є загроза, що може повторитися польська ситуація?
– Досвід Польщі засвідчує, що геологія у Європі дуже неоднорідна. І тут є і певні успіхи, і провали. Деякі великі американські компанії останнім часом вирішили покинути Польщу. Зі сланцевим газом треба оцінювати те, чи інше родовище. Не можна говорити про Україну загалом, адже з погляду геології Україна дуже різноманітна, так само як і Європа. Треба аналізувати дані з конкретних місць. У Польщі ж перші прогнози, які зробили 5 років тому на основі геологічних даних, два роки тому переглянули до 10 відсотків від первісної оцінки. Цього року дві американські компанії покидають Польщу, бо навіть ця (нова) оцінка виявилися надто оптимістичною.