Львів – Facebook і YouTube під забороною, пароль до вай-фай лише за паспортом, тисячі усміхнених людей, які навіть бажають сфотографуватись із європейцем, імперські амбіції – це лише кілька вражень про Китай, із якими повернувся з Пекіна львівський фотограф Віталій Грабар. Він був у числі півсотні фотомитців світу, яких запросила влада китайської столиці.
Яким виглядає Пекін очима іноземних фотографів? Саме це і цікавило найбільше адміністрацію міста, яка й запросила 50 фотомитців із різних країн світу для участі у проекті Vision Beijing-2013.
Львівський митець Віталій Грабар вперше побував у Китаї і прекрасно розумів, що хто запрошує, той, звісно, і програму пропонує. Умови контракту на 10 днів були досить суворими – половину зроблених фотографій митці віддали китайській стороні і їхні роботи публікуватимуть у ЗМІ під рубрикою «Китай очима іноземних фотографів», а інші світлини залишили у себе.
Подія з китайським розмахом
Подію китайці організували з розмахом, на кожного учасника проекту машина з водієм і перекладач. Однак і робота тривала із 5:30 до 20:00. Віталій зауважує, що у Китаї до роботи ставляться серйозно і найбільше китайці прагнули показати швидкий розвиток своєї країни. Знімали храми, базар, парки, заводи, тобто бачили промисловість, електроніку, культурні надбання цієї країни.
«Раз ми вас усіх зібрали, ви приїхали, то працюйте» – десь так воно відбулось. Це був, радше, спеціалізований фототур. Ми знімали упродовж дня, ввечері працювали над фотографією і відсилали світлини фоторедакторам, яких теж було троє. Два дні всі їхали разом на зйомки, скажімо, до Китайської стіни. Потім були індивідуальні зйомки розписані. Цікаво було, дуже все масштабно, багато людей поруч, гамір. Люди бачили, що ми іноземці і більшість ставились привітно, махали руками, не забороняли фотографувати. На базарі були відкриті люди, навіть підходили, щоб сфотографуватись», – розповідає фотомитець.
Те, що приїхала у Пекін група світових фотографів, люди знали від центральних телеканалів та інших ЗМІ, відтак китайці були попереджені про те, як поводитись перед камерами, щоб якомога привабливіше показати своє місто.
Імперські амбіції вражають
Віталій Грабар каже, що його вразила мова, а ще масштабність, із якою до кожної справи підходять китайці.
«Ми були у парку, що виріс на 500 гектарах на місці сміттєзвалища. І відчутно, що історично зберігається імперська риса: якщо щось робиться, має бути за принципом – велике, масштабне, голосне, щоб усіх переплюнути.Не зробимо самі, то запросимо найкращого фахівця, або щось скопіюємо», – розповівдає митець.
Україна в окремих китайців асоціюється з футболістом Андрієм Шевченком. Дехто чув і про Львів, бо тут, до слова, навчаються десятки китайських студентів, зокрема в Академії мистецтв і щороку китайської молоді у Львові більше.
Особливої охорони митці не відчували, але розуміли, що за ними таки пильнують. Соціальні мережі під контролем, Facebook і YouTube заблоковані, а щоб отримати пароль на вай-фай на летовищі, потрібно подати паспорт, і доступ надається на п’ять годин. У цій країні існує власна соціальна мережа на кшталт Facebook.
За словами львівського фотомитця, поїздка була цікавою не лише для пізнання іншого світу, але зібрались митці різножанрові – з Індонезії, Таїланду, Канади, Європи, США, Філіппін, і кожен побачив Пекін іншими очима. А ще, за словами фотографа, митці зрозуміли, що імперські амбіції Китаю – це далеко не жарт.
Яким виглядає Пекін очима іноземних фотографів? Саме це і цікавило найбільше адміністрацію міста, яка й запросила 50 фотомитців із різних країн світу для участі у проекті Vision Beijing-2013.
Львівський митець Віталій Грабар вперше побував у Китаї і прекрасно розумів, що хто запрошує, той, звісно, і програму пропонує. Умови контракту на 10 днів були досить суворими – половину зроблених фотографій митці віддали китайській стороні і їхні роботи публікуватимуть у ЗМІ під рубрикою «Китай очима іноземних фотографів», а інші світлини залишили у себе.
Подія з китайським розмахом
Подію китайці організували з розмахом, на кожного учасника проекту машина з водієм і перекладач. Однак і робота тривала із 5:30 до 20:00. Віталій зауважує, що у Китаї до роботи ставляться серйозно і найбільше китайці прагнули показати швидкий розвиток своєї країни. Знімали храми, базар, парки, заводи, тобто бачили промисловість, електроніку, культурні надбання цієї країни.
«Раз ми вас усіх зібрали, ви приїхали, то працюйте» – десь так воно відбулось. Це був, радше, спеціалізований фототур. Ми знімали упродовж дня, ввечері працювали над фотографією і відсилали світлини фоторедакторам, яких теж було троє. Два дні всі їхали разом на зйомки, скажімо, до Китайської стіни. Потім були індивідуальні зйомки розписані. Цікаво було, дуже все масштабно, багато людей поруч, гамір. Люди бачили, що ми іноземці і більшість ставились привітно, махали руками, не забороняли фотографувати. На базарі були відкриті люди, навіть підходили, щоб сфотографуватись», – розповідає фотомитець.
Те, що приїхала у Пекін група світових фотографів, люди знали від центральних телеканалів та інших ЗМІ, відтак китайці були попереджені про те, як поводитись перед камерами, щоб якомога привабливіше показати своє місто.
Імперські амбіції вражають
Віталій Грабар каже, що його вразила мова, а ще масштабність, із якою до кожної справи підходять китайці.
«Ми були у парку, що виріс на 500 гектарах на місці сміттєзвалища. І відчутно, що історично зберігається імперська риса: якщо щось робиться, має бути за принципом – велике, масштабне, голосне, щоб усіх переплюнути.Не зробимо самі, то запросимо найкращого фахівця, або щось скопіюємо», – розповівдає митець.
Україна в окремих китайців асоціюється з футболістом Андрієм Шевченком. Дехто чув і про Львів, бо тут, до слова, навчаються десятки китайських студентів, зокрема в Академії мистецтв і щороку китайської молоді у Львові більше.
Особливої охорони митці не відчували, але розуміли, що за ними таки пильнують. Соціальні мережі під контролем, Facebook і YouTube заблоковані, а щоб отримати пароль на вай-фай на летовищі, потрібно подати паспорт, і доступ надається на п’ять годин. У цій країні існує власна соціальна мережа на кшталт Facebook.
За словами львівського фотомитця, поїздка була цікавою не лише для пізнання іншого світу, але зібрались митці різножанрові – з Індонезії, Таїланду, Канади, Європи, США, Філіппін, і кожен побачив Пекін іншими очима. А ще, за словами фотографа, митці зрозуміли, що імперські амбіції Китаю – це далеко не жарт.
