Україна потребує нових політиків – так вважають 49,1% опитаних фондом «Демократичні ініціативи» та соціологічною службою Центру імені Разумкова. Натомість 37,1% вважають, що цілком достатньо тих лідерів, які вже є, а 13,8% респондентів не змогли відповісти.
Найбільше за зміну політичної верхівки виступає молодь віком від 18 до 29 років, а найменше – люди похилого віку. Що ж до регіонального розподілу, то нових політичних лідерів найбільше потребують західні (57,3%) і східні (51,7%) області країни.
Доля нових – чверть електорального пирога
Директор соціологічної служби Центру ім. Разумкова Андрій Биченко в інтерв’ю Радіо Свобода зазначив, що українці шукають не носіїв нових ідеологічних поглядів, а людей з іншими моральними якостями. За словами соціолога, «на думку громадян, нові політичні лідери, перш за все, повинні відрізнятися від старих чесністю, готовністю насправді захищати інтереси простих людей і некорумпованістю».
Пересічний українець готовий до того, що під вже відомою політичною вивіскою з’являться нові обличчя. Однак, на нових політиків не поширюється презумпція невинуватості – вони провинні доводити свою чесність і некорумпованість.
Політтехнолог Тарас Березовець наголошує, що попит на нових політиків в Україні зберігається уже впродовж тривалого часу.
«На останніх парламентських виборах дві нові політичні сили – УДАР і «Свобода» – змогли потрапити до парламенту. Причому, спільно вони змогли набрати по партійних списках близько 25 % голосів», – зазначає Тарас Березовець.
Моду на новизну диктує не виборець, а спонсор
Утім, попри успіх «Свободи» і УДАРу, попит на нові політичні сили та нових лідерів зберігається. Це пояснюється тим, що нові політичні проекти здебільшого виникають за хибним принципом.
«Це відбувається не знизу, як диктує європейська традиція, а з пошуку спонсора – олігарха. А далі олігарх,відповідно до своїх уподобань, бере тих чи інших людей на роль так званих політичних лідерів. Тому більшість таких проектів провалюються», – вважає Тарас Березовець.
На думку політтехнолога Віталія Бали, багато донедавна затребуваних політичних образів зараз втратили актуальність. Наприклад, за його словами, «Києву не потрібен господарник, образ якого донедавна розкручували; не потрібен і політик, а потрібна людина-надія, яка переконає, що з нею буде краще».
Загалом, політологи схиляються до думки, що при рівних можливостях середньостатистичного нового політика легше провести до Верховної Ради, ніж політика із парламентським досвідом.