Київ – У разі перемоги над поляками збірна України майже забезпечить собі право виступити у фінальній частині чемпіонату світу з футболу, що відбудеться наступного року в Бразилії. Про це заявив в інтерв’ю Радіо Свобода футбольний оглядач Артем Франков. На його думку, завдяки тренерові Михайлові Фоменку українці не лише мають змогу виступити у найпрестижнішому турнірі, а й не пасти задніх на мундіалі на батьківщини виду спорту номер один. Незважаючи на те, що у першості України вагому роль відіграють іноземні легіонери, Фоменку вдалося зібрати боєздатний колектив вітчизняних гравців, зауважує Артем Франков.
– «Матч року», як його називають, збірних України та Польщі у Харкові (залишимо зараз за дужками всі моменти, пов’язані із відкладеними санкціями ФІФА, ухваленими після попередньої гри у Львові) – Україна як ніколи за останні роки наблизилася до участі у фінальній частині престижного футбольного турніру чи перемога над поляками нічого ще не гарантує?
– Сім років тому ми вже грали у фінальній частині чемпіонату світу з футболу й для нас це не є новиною…
… – але, якщо враховувати, як збірна України починала цей відбірний цикл, ще до приходу на тренерський місток Михайла Фоменка…
– …оце – зовсім інше! З урахуванням, як ми починали цей відбірний етап, здійснене Михайлом Івановичем Фоменком це – як воскресіння. Саме при цьому тренерові наша збірна почала вигравати.
– І маємо цей прогрес, який намітився, і зрештою збірна України гратиме все-таки у Бразилії чи ні?
– Я впевнений, що Україна обіграє Польщу, а при цьому англійці не виграють у Чорногорії (ще дві команди відбірної групи, де виступає Україна – ред.). Навіть якщо будуть стикові матчі для збірної України, ми проб’ємося. Ми просто зобов’язані пробитися.
– Ми бачимо, що у чемпіонаті України, у більшості провідних клубів (у «Шахтарі», київському «Динамо» в його кращих матчах) бал правлять легіонери. Серед українських футболістів нових «зірок» небагато з’являється. Є певний поступ, але гравців рівня Шевченка, Тимощука у кращі його роки зараз в Україні немає. Тож, успіхи в останніх матчах – заслуга лише Михайла Фоменка?
– Не лише його, не лише. Давайте все-таки згадувати, що справжнє своє обличчя збірна України показала у цьому відбірному циклі ще в Лондоні, коли ми зіграли внічию 1:1.
– Ще при Олегові Блохіні.
– Так, Блохін ще був тренером, цілком справедливо. Тобто, давайте не будемо скидати з рахунку Олега Блохіна. Безумовно, Михайло Іванович здійснив видатну роботу, піднявши команду, яка була в занепаді, як кажуть українською мовою.
– А крім тренерів, передусім Фоменка, хто чи що стало причиною певного відродження українського футболу?
– Футбол усе-таки – річ непередбачувана. У футболі одна збірна протягом дворічного циклу може продемонструвати свої видатні якості. І це може жодним чином не відображати можливий підйом у національному футболі або чогось подібного. Ну, немає ніякого підйому національного футболу, який випхнув би нас на чемпіонат світу. В принципі національна команда відображає рівень футболу, що є у цій державі. Але крім цього є конкретна робота.
– А на що можна буде розраховувати у Бразилії, якщо вдасться-таки потрапити до фінальної частини першості світу?
– Зрозумійте, головна проблема збірної України – невміння грати з дуже серйозними суперниками. Але я вважаю, що при Фоменку ніяких проблем не виникне. Ми навіть при Блохіні зробили нічию з англійцями на їхньому полі з позиції сили. Зараз у нас є всі дані, щоб таким же чином почувати себе з рештою збірних, які за звичкою вважають грандами.
– «Матч року», як його називають, збірних України та Польщі у Харкові (залишимо зараз за дужками всі моменти, пов’язані із відкладеними санкціями ФІФА, ухваленими після попередньої гри у Львові) – Україна як ніколи за останні роки наблизилася до участі у фінальній частині престижного футбольного турніру чи перемога над поляками нічого ще не гарантує?
– Сім років тому ми вже грали у фінальній частині чемпіонату світу з футболу й для нас це не є новиною…
… – але, якщо враховувати, як збірна України починала цей відбірний цикл, ще до приходу на тренерський місток Михайла Фоменка…
– …оце – зовсім інше! З урахуванням, як ми починали цей відбірний етап, здійснене Михайлом Івановичем Фоменком це – як воскресіння. Саме при цьому тренерові наша збірна почала вигравати.
– І маємо цей прогрес, який намітився, і зрештою збірна України гратиме все-таки у Бразилії чи ні?
Навіть, якщо будуть стикові матчі для збірної України, ми проб’ємося. Ми просто зобов’язані пробитисяАртем Франков
– Ми бачимо, що у чемпіонаті України, у більшості провідних клубів (у «Шахтарі», київському «Динамо» в його кращих матчах) бал правлять легіонери. Серед українських футболістів нових «зірок» небагато з’являється. Є певний поступ, але гравців рівня Шевченка, Тимощука у кращі його роки зараз в Україні немає. Тож, успіхи в останніх матчах – заслуга лише Михайла Фоменка?
– Не лише його, не лише. Давайте все-таки згадувати, що справжнє своє обличчя збірна України показала у цьому відбірному циклі ще в Лондоні, коли ми зіграли внічию 1:1.
– Ще при Олегові Блохіні.
– Так, Блохін ще був тренером, цілком справедливо. Тобто, давайте не будемо скидати з рахунку Олега Блохіна. Безумовно, Михайло Іванович здійснив видатну роботу, піднявши команду, яка була в занепаді, як кажуть українською мовою.
– А крім тренерів, передусім Фоменка, хто чи що стало причиною певного відродження українського футболу?
Немає ніякого підйому національного футболу, який випхнув би нас на чемпіонат світу. В принципі національна команда відображає рівень футболу, що є у цій державіАртем Франков
– А на що можна буде розраховувати у Бразилії, якщо вдасться-таки потрапити до фінальної частини першості світу?
– Зрозумійте, головна проблема збірної України – невміння грати з дуже серйозними суперниками. Але я вважаю, що при Фоменку ніяких проблем не виникне. Ми навіть при Блохіні зробили нічию з англійцями на їхньому полі з позиції сили. Зараз у нас є всі дані, щоб таким же чином почувати себе з рештою збірних, які за звичкою вважають грандами.