Микола Сірий
«Точка зору»
Те, що відбулося на майдані Незалежності в ніч із п’ятниці на суботу, 30 листопада, це санкціонована владою звіряча помста молодим українським мрійникам. Помста за право мріяти про краще майбутнє.
А цинічна і жорстока вечірня першогруднева атака «Беркуту» на мирних громадян із зачисткою вулиці Банкової та будинку письменників із безпрецедентним побиттям лежачих та поранених людей, журналістів, опозиційних народних депутатів – це також ніщо інше, як санкціонована звіряча помста українському народові за 500-700 тисячний мітинг української громади, який пройшов того ж першого грудня вулицями Києва і сказав «Ні!» владній брехні й агресії.
Лицемірно розігріваючи в суспільстві мрію про європейське майбутнє, влада була зобов’язана знати про те, що мрія завжди, в першу чергу проникає у молоді серця, блискавкою охоплює свідомість саме молодого покоління. Починаючи від 21 листопада, після ганебної заяви азарівського уряду на вулиці українських міст ринула молодь. Ринула тому, що її обманули, її зрадили, до неї цинічно повернулися спиною.
І влада вирішила надати молоді жорстокий урок життя у вигляді беркутівського кийка, кулака та чобота, урок «не мріяти про своє майбутнє», а готуватися працювати вдень і вночі на сьогоднішню цинічну, корумповану, брехливу, антиукраїнську владно-економічну систему, працювати на заробітну плату, якої вистачає лише на їжу та оплату житла.
Спецпідрозділи міліції вночі 30 листопада та ввечері 1 грудня діяли так, як їх за останні роки навчив міністр внутрішніх справ Захарченко. Слід нагадати, що міністр відповідає не лише за бойову готовність спецпризначенців, але також і за їхню морально-етичну готовність.
«Беркут» не витісняв з майдану студентів, а «зачищав територію», оточивши в кільце беззахисних хлопців та дівчат, що стояли із українським прапором і співали національний гімн під стелою державної незалежності. А потім «Беркут» «зачищав» Хрещатик та прилеглі вулиці. Жодних натяків у цих діях на виконання правоохоронної функції не має. Злочинними є не лише дії окремих міліціантів, злочинною є вся операція з «нічної зачистки» майдану Незалежності та Хрещатика.
1 грудня ввечері на вулиці Банковій «Беркут» та інші спецпризначенці робили теж саме.Ніяких правоохоронних цілей в атаці на мирних громадян, що ходили у цей час по урядовому кварталу, не було. Ганебна атака на людей та їх побиття здійснювалося виключно у порядку здійснення помсти.
(Банкова, 1 грудня 2013 року)
Співробітники спецпідрозділів отримають підвищену зарплату і мають високі соціальні пільги, в тому числі й тому, що їхня робота пов’язана з необхідністю стримувати емоції та агресію, а не розпалювати їх; стримувати масові акції, а не атакувати їх. Працівник міліції має право затримати порушника правопорядку, але ні за яких обставин не має права на помсту, не має права бити лежачого й пораненого, не має права бити і затримувати людей, які не чинять спротиву. Обов’язок кожного окремого співробітника міліції, співробітника «Беркуту», рядового і командира полягає у негайному припиненні злочину, який вчиняється поряд. Самосуд є злочином, насильство над беззахисним, лежачим, пораненим є злочином, затримання випадкових людей і розправа над ними є злочином, штучне підкладання доказів причетності невинних до «штурму адміністрації» є злочином, штучне організоване владою підбурювання до штурму адміністрації є злочином.
Треба абсолютно чітко сказати, що до тих пір, поки спецпідрозділи «стіною» охороняли будівлю адміністрації президента, їхні дії були законними.Від моменту надання команди атакувати всіх, хто перебуває на вулиці Банковій, «Беркут» та інші спецпідрозділи перетворилися у санкціоновану організовану і озброєну банду. Яка і діяла саме як банда, а не як правоохоронний орган. Напад спецпідрозділу на Будинок письменників є також нападом організованої банди.
Юридичний розгляд кожного окремого випадку звірячого побиття людей на майдані Незалежності в ніч із п’ятниці 29-го на суботу 30 листопада, а також увечері 1 грудня на вулиці Банковій та у Будинку письменників
н е м о ж л и в и й без загальної оцінки цих двох злочинних санкціонованих владою жорстоких розправ-помст над мирними громадянами України.
Микола Сірий – співробітник Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України, адвокат
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
