російські тележурналісти, а й кореспонденти інших держав, вважає російський телеведучий Володимир Познер, який днями відвідав столицю України. В інтерв’ю Радіо Свобода він стверджував, що показ електронними медіа різних держав масових протестів в Україні є не стільки журналістикою, скільки політичними іграми. Водночас Володимир Познер відзначив відмінність між українським та російським народами, яка полягає в тому, що протистояння в Росії є жорстокішими і страшнішими.
– Останні події у Києві активно висвітлюють не лише українські тележурналісти, а й їхні колеги із багатьох держав світу, зокрема Росії. І чимало учасників акції протесту в Києві стверджують, що саме російські телерепортери, крім телеканалу «Дождь», є, м’яко кажучи, необ’єктивними. І, мовляв, більшість із російських журналістів намагаються перекрутити інформацію. Більше того, коли російські репортери робили прямі включення з Євромайдану, маніфестанти підходили до них і без агресії скандували «Досить брехати!», «Кажіть правду!» Як Ви ставитесь до звинувачень на адресу Ваших колег у необ’єктивності?
– Я до таких звинувачень ставлюсь стримано. Тому що об’єктивної журналістики немає на жодному каналі, в тому числі на каналі «Дождь». Подобається те, що відповідає моїй думці. Оскільки висвітлення, скажімо, на каналі «Дождь», безперечно, робиться на підтримку тих людей, що зібралися на Майдані, то на Майдані це і подобається. Те, що показують на федеральних каналах Росії, не подобається. Тому це і вважають необ’єктивним. А я вважаю, що необ’єктивним є і те, і те. Адже не надається інформація як така, а надається думка, ніби коментар. Тобто, надається не просто «щось відбулося», а обов’язково із прикметником, обов’язково таким чином із точкою зору. І це вже не журналістика, це щось інше. І це відбувається з обох боків, і в цьому я переконувався неодноразово. І це стосується не лише того, що відбувається в Україні. Залежно від політичної спрямованості, якої дотримується той чи інший канал (державний чи приватний), є таке суб’єктивне висвітлення. Не лише в Росії, а й у багатьох інших країнах. У тому числі в моїй напіврідній Америці.
І це вже не журналістика, це щось інше. І це відбувається з обох боків, і в цьому я переконувався неодноразово. І це стосується не лише того, що відбувається в Україні
– Ті, хто проти, завжди будуть занижувати цю цифру. А ті, хто був за, дещо завищуватимуть. Наприклад, так було під час масових акцій протесту в Росії. Органи внутрішніх справ занижували число учасників, а організатори – завищували. А скільки було насправді – йди погадай. Це є така схильність. І, безперечно, деякі російські засоби масової інформації хотіли б переконати глядача і слухача, що це сходить нанівець, а інші – навпаки, що в Києві відбувається революція. І вживають слово «революція». Хоча це не революція, революція – зовсім інше. Все це для мене (різне висвітлення подій у Києві-ред.) – політичні ігри. І журналістики там дуже мало. Тому це, як у Шекспіра у «Ромео та Джульєтта» сказано: «Чума на обидва ваші доми». У мене от таке ставлення.
Все це для мене (різне висвітлення подій у Києві-ред.) – політичні ігри. І журналістики там дуже мало. Тому це, як у Шекспіра у «Ромео та Джульєтта» сказано: «Чума на обидва ваші доми»
– Так, я був у Києві, я виступав у «Жовтневому палаці». І дехто з тих, хто всю ніч демонструє в Києві, хто не працює в цьому місті, приходять туди спати. І їм надали можливість (не у залі, де я виступав, а в інших приміщеннях цього палацу) надали можливість там відпочивати. А під час мого виступу була повна зала. Потім я вийшов до Майдану – так, я побачив людей, побачив намети, побачив прапори, чув, як виступають і співають…Ну і що? Так, є протест, ніхто з цим не сперечається. Безперечно, зрозуміло, що от ця своєрідність змін рішень з боку президента, безперечно, розбурхала і, безперечно, застосування сили теж розбурхало. Це все зрозуміло. І місто не було схоже на місто, охоплене революцією. І ми спокійно по ньому їздили, крім самого центру – там, дійсно, вулиці були заблоковані. Але їх спокійно можна було об’їхати. Я бачив, що таке революція. Це зовсім не схоже на революцію.
– Ви постійно висловлюєте думку, що зараз у Києві не революція. А що тоді є революцією?
– Революція – це захоплення влади, і ви про це чудово знаєте. Захоплення влади насильницьке – це і є революцією. Як свого часу у Франції, коли там відбулося повалення короля, як у Росії 1917 року. Не еволюція, а революція. І зараз у Києві не революція. Це рух протесту, який виражається у тому, що певна кількість людей висловлює протест. І далі можна розбиратися – правильно протестують чи ні (з чиєїсь точки зору), Україні краще бути ближчою до Європи чи до Росії – це питання дискусійне. І його вирішать, безперечно, самі українці. І ніхто інший. Це не справа Росії, це не справа Західної Європи, це справа українців. І слава Богу, що в Києві не революція, не насильницьке захоплення влади з кров’ю і всім іншим.
Коли починається такий протест, заколот у Росії, то він є набагато страшнішим. І значно жорстокіший, ніж, скажімо, в Україні
– По-моєму, паралелі провести можна. Хоча будь-які паралелі, як правило, є неповними, але певним чином все-таки можна. По-перше, різниця між тими подіями у Москві й нинішніми у Києві говорить про різницю в характерах. Усе-таки росіяни та українці – це різні народи. І коли починається такий протест, заколот у Росії, то він є набагато страшнішим. І значно жорстокіший, ніж, скажімо, в Україні. І те, що ми бачили в Росії, це було зразу застосування фізичної сили з боку противників Єльцина – прихильників Верховної Ради Росії, штурм будинків, штурм телебачення. І опір влади у вигляді танків, що стріляли по Білому в Москві й так далі.