Київ – Олімпіада в Сочі на короткий час забезпечує паузу в стратегічному наступі Володимира Путіна на Україну. Експерти газети «День» прогнозують, що одразу після її завершення Росія може вдатися навіть до анексії частини української території. Про це наголошується в статті «Про спорт і політику».
Лютий буде вирішальним місяцем у протистоянні, яке розвивається з 21 листопада минулого року. Причому відсутність рішення теж буде рішенням – тільки найгіршим, оскільки запас міцності в економіки та фінансової системи тане з кожним днем. Вихід з кризи, як стверджує тижневик «Коментарі», може бути знайдений лише в результаті домовленостей між ключовими сторонами, зокрема владою, опозицією, євромайданівцями, олігархами. Відповідальність за країну – спільна, то ж і перемога над кризою буде спільною – або поразка, теж одна на всіх. Незалежно від того, кому які дістануться посади і на яку дату буде призначено ті чи інші вибори. Заголовок матеріалу – «Хто виведе Україну з кризи».
Наступний прем’єр має змиритися з кінцем політичної кар’єри чи принаймні дуже тривалою перервою у ній, стверджує в газеті «Україна молода» депутат Леся Оробець. Бо якщо йти не крісла займати, а справи робити, то доведеться вигрібати такі «азарові» стайні, що й Геракл засмутився б. І брати в команду не політично лояльних осіб, а експертів, готових пропонувати та втілювати непопулярні рішення в усіх сферах. Такі люди є, але очолювати їх – для цього потрібна справжня політична воля. Це вже не кажучи про те, що інші гілки влади будуть явно не союзниками, а, радше, конкурентами. Тому не дивно, що досі немає чіткої відповіді про готовність очолити цей «ескадрон смертників» від претендентів.Більше з її думкою видання знайомить в інтерв’ю під заголовокм «Леся Оробець: Нову більшість у Раді допоможуть зібрати санкції Заходу».
Україна перебуває в найпотужнішій кризі пострадянської держави, правонаступниці радянської з характерними для неї родовими травмами – централізмом, корупцією, колоніальним вірусом. Найяскравішого втілення така система досягла саме за часів президента Віктора Януковича, стверджує газета «День». Не випадково йому вдалося двічі консолідувати супроти себе українське суспільство, яке ніколи в історії не існувало в умовах абсолютизму влади. Дописувач «Дня» також вважає, що нині проблема політичних партій в тому, що вони є не партіями громадян, а партіями клієнтів – де виборці виявляються клієнтами або фанами лідерів. І в цьому колосальна проблема пошуку рішень в переговорах з владою. Оскільки йдеться про пошук ширшого компромісу щодо перезаснування держави, зміну правил гри. Тому це питання може бути вирішено лише на основі компромісу між елітами та суспільством, а не шляхом угод між владою і опозицією. Про те, як вийти з цього глухого кута і що потрібно зробити в першу чергу, йдеться в статті «План дій для України».
Можливості для виходу з кризи у влади щодня зменшуються, стверджує в «Газеті по-українськи» Тарас Стецьків. А от Майдан має ширше поле для маневру. Може наступати, розширювати свою присутність у регіонах. Де можливо, брати під контроль адміністрації. Де неможливо – пікетувати. Поширювати ідеї Майдану далі. Якщо Януковичу «зірве дах» і він введе надзвичайний стан, – частина силовиків не виконають наказу. Це буде початок падіння режиму. Поки що маємо двовладдя і нестійку рівновагу: частину влади тримає у руках Янукович, частину – люди на Майдані. Про перспективи подальшого протистояння йдеться в публікації «Янукович затиснутий між повсталим Майданом, Росією і фінансовим колапсом».
Лютий буде вирішальним місяцем у протистоянні, яке розвивається з 21 листопада минулого року. Причому відсутність рішення теж буде рішенням – тільки найгіршим, оскільки запас міцності в економіки та фінансової системи тане з кожним днем. Вихід з кризи, як стверджує тижневик «Коментарі», може бути знайдений лише в результаті домовленостей між ключовими сторонами, зокрема владою, опозицією, євромайданівцями, олігархами. Відповідальність за країну – спільна, то ж і перемога над кризою буде спільною – або поразка, теж одна на всіх. Незалежно від того, кому які дістануться посади і на яку дату буде призначено ті чи інші вибори. Заголовок матеріалу – «Хто виведе Україну з кризи».
Наступний прем’єр має змиритися з кінцем політичної кар’єри чи принаймні дуже тривалою перервою у ній, стверджує в газеті «Україна молода» депутат Леся Оробець. Бо якщо йти не крісла займати, а справи робити, то доведеться вигрібати такі «азарові» стайні, що й Геракл засмутився б. І брати в команду не політично лояльних осіб, а експертів, готових пропонувати та втілювати непопулярні рішення в усіх сферах. Такі люди є, але очолювати їх – для цього потрібна справжня політична воля. Це вже не кажучи про те, що інші гілки влади будуть явно не союзниками, а, радше, конкурентами. Тому не дивно, що досі немає чіткої відповіді про готовність очолити цей «ескадрон смертників» від претендентів.Більше з її думкою видання знайомить в інтерв’ю під заголовокм «Леся Оробець: Нову більшість у Раді допоможуть зібрати санкції Заходу».
Україна перебуває в найпотужнішій кризі пострадянської держави, правонаступниці радянської з характерними для неї родовими травмами – централізмом, корупцією, колоніальним вірусом. Найяскравішого втілення така система досягла саме за часів президента Віктора Януковича, стверджує газета «День». Не випадково йому вдалося двічі консолідувати супроти себе українське суспільство, яке ніколи в історії не існувало в умовах абсолютизму влади. Дописувач «Дня» також вважає, що нині проблема політичних партій в тому, що вони є не партіями громадян, а партіями клієнтів – де виборці виявляються клієнтами або фанами лідерів. І в цьому колосальна проблема пошуку рішень в переговорах з владою. Оскільки йдеться про пошук ширшого компромісу щодо перезаснування держави, зміну правил гри. Тому це питання може бути вирішено лише на основі компромісу між елітами та суспільством, а не шляхом угод між владою і опозицією. Про те, як вийти з цього глухого кута і що потрібно зробити в першу чергу, йдеться в статті «План дій для України».
Можливості для виходу з кризи у влади щодня зменшуються, стверджує в «Газеті по-українськи» Тарас Стецьків. А от Майдан має ширше поле для маневру. Може наступати, розширювати свою присутність у регіонах. Де можливо, брати під контроль адміністрації. Де неможливо – пікетувати. Поширювати ідеї Майдану далі. Якщо Януковичу «зірве дах» і він введе надзвичайний стан, – частина силовиків не виконають наказу. Це буде початок падіння режиму. Поки що маємо двовладдя і нестійку рівновагу: частину влади тримає у руках Янукович, частину – люди на Майдані. Про перспективи подальшого протистояння йдеться в публікації «Янукович затиснутий між повсталим Майданом, Росією і фінансовим колапсом».
