Відкриття можливостей для місцевих громад самим розпоряджатися своїми грошима, призвело до того, що в Польщі немає відсталих регіонів – уся Польща розвивається рівномірно, а колишні депресивні регіони нині відкривають резерви розвитку, про які б і не здогадувалася центральна влада. Реформа місцевого самоврядування призвела до того, що Польща стала втричі багатшою країною, ніж на початку реформ, і є важливішим торговим партнером для Німеччини, ніж Росія, зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода Мирослав Скірка, директор програм «Навчальний візит до Польщі» Колегії Східної Європи.
– Чому реформа самоврядування взагалі була потрібна Польщі?
– Ми всі, хто має за собою досвід комунізму чи соціалізму, пам’ятаємо, що в нас були різні форми розподілу влади. Те, що в нас убив комунізм – відчуття, що ти громадянин, що громадянин є людиною відповідальною за свою громаду. Комунізм цього позбавив, тому що в комунізмі за все відповідала комуністична партія. Нам потрібно було ангажувати людей бути активними громадянами, домагатися своїх прав, знаючи, які права має людина, і її голос важливий.
Децентралізація в Польщі полягала в тому, що реальна влада передавалася до найнижчих вибраних інституцій демократичної держави, якими є обласні, районні, чи сільські ради.
Це призвело до того, що наші люди навчилися і думати в категоріях європейських проектів, і як розвиватися за європейською схемою, будувати довготермінову стратегію. Тому що без такої стратегії неможливо отримати європейські гроші. А це означає по-іншому подивитися на те, що для вас більш, а що менш важливе.
Ця зміна призвела також до того, що Польща розвивається так динамічно, що товарообмін між Польщею і Німеччиною є більший, ніж товарообмін між Німеччиною і Росією, це офіційні дані Євростату.
Це стало можливо тому, що розвинулися малі і середні підприємства, які мають підтримку саме внизу – на рівні самоврядування. Ріст є можливий тому, що можна було впорядкувати територію, на якій все розвивається. І самоврядування дозволяє відчути громадянам себе відповідальними за те, що робиться, думати перспективно. Тоді це і підносить рівень цілої держави.
– Ті гроші, які збирає громада, залишаються в громаді. І якщо потрібні дотації для цієї громади, то вона отримує це якимось чином від центральної влади. Чи як цей механізм працює?
– У польській адміністративній системі, яку намагається запозичити Україна, найменшою адміністративно-територіальною одиницею є громада – ґміна. Вона має конституційно записані права і конституційно записані обов’язки. Якщо на її території діють підприємства, зареєстровані тут, частина їхніх податків прямо залишається громаді. І тому, наприклад, кожній ґміні залежить, щоб у неї появилися інвестори. І вони будуть робити все, щоб того інвестора здобути, щоб забезпечити йому умови праці. Тому що, якщо ґміна має порядне підприємство в себе, то вона не має проблем із грішми. І вона може розвиватися, вона може інвестувати.
По-друге, є податки з нерухомості, будинків, ґрунтів, територій. Є інші податки, які платять люди, які на даній території приписані. Податки, які я сплачую до держави, залишаються в ґміні. Ґміна також має право оперувати тими грішми. Тобто ґміні залежить, щоб в неї було найбільше людей, які добре заробляють. І вона старається цих людей у себе тримати.
Далі в бюджет ґміни надходять різні субвенції, пов’язані з розвитком інфраструктурних мереж, чи з іншими – освітніми, медичними програмами, – це також іде за людьми. Важливо, що субвенції незалежні від рішення на рівні міністерства чи облради. Ніхто там не може позбавити субвенцій дану територію, тому що щось не подобається. Це рішення не залежить від урядовців. Тому цей механізм дозволяє громадянам вибирати собі таких керівників, які вміють керувати, вміють успішно використати гроші, і що дуже важливо, які є відповідальні перед громадою.
– Що є головним результатом передачі влади на місця?
– У Польщі ця реформа призвела до того, що ми спостерігаємо досить рівномірний розвиток всіх територій, і сільських, і міських. У нас розвивається інфраструктура система опіки, такі інституції, як пожежна охорона, як медична, як соціальне забезпечення, які є виключно у відомстві громад. Вони нормально функціонують на цьому рівні. Тобто, ця реформа довела до того, що, перш за все, громадяни почулися себе господарями своєї території. Вони відповідають за це. Вони знають, на що мають вплив, що можуть вимагати від тих, кого вибрали.
Суттєва різниця з Україною є в тому, що немає чогось такого, як обласні, районні чи державні адміністрації. Якщо є інституції типу воєводи, то ця людина має тільки функції представника уряду, яка стежить за тим, щоб нічого не діялося проти закону. В Україні планується ввести роль префекта, який говорить: ваші дії правильні, а це треба поміняти, але ви самі все можете зробити.
– Ви запрошуєте зараз з України людей, які впродовж декількох років приїжджають, переймають Ваш досвід. Як Вам здається, він може бути корисним в Україні? Що Ви чуєте від самих українців?
– Коли ми показуємо людям, як функціонує самоврядування, вони відразу говорять, що якби у нас такий механізм було запроваджено, ми зовсім інакше могли б господарювати на своїй території. Можливість самим ухвалювати рішення на рівні людей, які вибираються – це дуже важливо.
Всі поголовно наголошують, що ця модель є успішною моделлю. Бо це є адаптація європейської моделі самоврядування. Україні наша польська модель подобається.
Очевидно, це є, по суті, реалізація європейського принципу, який називається реалізація субсидіарності – допоміжності, коли рішення потрібно ухвалювати на найнижчому рівні людей, яких це торкається.
– Чому реформа самоврядування взагалі була потрібна Польщі?
Товарообмін між Польщею і Німеччиною є більший, ніж товарообмін між Німеччиною і Росією
Громада має конституційно записані права і конституційно записані обов’язки
– Ми всі, хто має за собою досвід комунізму чи соціалізму, пам’ятаємо, що в нас були різні форми розподілу влади. Те, що в нас убив комунізм – відчуття, що ти громадянин, що громадянин є людиною відповідальною за свою громаду. Комунізм цього позбавив, тому що в комунізмі за все відповідала комуністична партія. Нам потрібно було ангажувати людей бути активними громадянами, домагатися своїх прав, знаючи, які права має людина, і її голос важливий.
Децентралізація в Польщі полягала в тому, що реальна влада передавалася до найнижчих вибраних інституцій демократичної держави, якими є обласні, районні, чи сільські ради.
Це призвело до того, що наші люди навчилися і думати в категоріях європейських проектів, і як розвиватися за європейською схемою, будувати довготермінову стратегію. Тому що без такої стратегії неможливо отримати європейські гроші. А це означає по-іншому подивитися на те, що для вас більш, а що менш важливе.
Ця зміна призвела також до того, що Польща розвивається так динамічно, що товарообмін між Польщею і Німеччиною є більший, ніж товарообмін між Німеччиною і Росією, це офіційні дані Євростату.
Це стало можливо тому, що розвинулися малі і середні підприємства, які мають підтримку саме внизу – на рівні самоврядування. Ріст є можливий тому, що можна було впорядкувати територію, на якій все розвивається. І самоврядування дозволяє відчути громадянам себе відповідальними за те, що робиться, думати перспективно. Тоді це і підносить рівень цілої держави.
– Ті гроші, які збирає громада, залишаються в громаді. І якщо потрібні дотації для цієї громади, то вона отримує це якимось чином від центральної влади. Чи як цей механізм працює?
– У польській адміністративній системі, яку намагається запозичити Україна, найменшою адміністративно-територіальною одиницею є громада – ґміна. Вона має конституційно записані права і конституційно записані обов’язки. Якщо на її території діють підприємства, зареєстровані тут, частина їхніх податків прямо залишається громаді. І тому, наприклад, кожній ґміні залежить, щоб у неї появилися інвестори. І вони будуть робити все, щоб того інвестора здобути, щоб забезпечити йому умови праці. Тому що, якщо ґміна має порядне підприємство в себе, то вона не має проблем із грішми. І вона може розвиватися, вона може інвестувати.
По-друге, є податки з нерухомості, будинків, ґрунтів, територій. Є інші податки, які платять люди, які на даній території приписані. Податки, які я сплачую до держави, залишаються в ґміні. Ґміна також має право оперувати тими грішми. Тобто ґміні залежить, щоб в неї було найбільше людей, які добре заробляють. І вона старається цих людей у себе тримати.
Далі в бюджет ґміни надходять різні субвенції, пов’язані з розвитком інфраструктурних мереж, чи з іншими – освітніми, медичними програмами, – це також іде за людьми. Важливо, що субвенції незалежні від рішення на рівні міністерства чи облради. Ніхто там не може позбавити субвенцій дану територію, тому що щось не подобається. Це рішення не залежить від урядовців. Тому цей механізм дозволяє громадянам вибирати собі таких керівників, які вміють керувати, вміють успішно використати гроші, і що дуже важливо, які є відповідальні перед громадою.
– Що є головним результатом передачі влади на місця?
– У Польщі ця реформа призвела до того, що ми спостерігаємо досить рівномірний розвиток всіх територій, і сільських, і міських. У нас розвивається інфраструктура система опіки, такі інституції, як пожежна охорона, як медична, як соціальне забезпечення, які є виключно у відомстві громад. Вони нормально функціонують на цьому рівні. Тобто, ця реформа довела до того, що, перш за все, громадяни почулися себе господарями своєї території. Вони відповідають за це. Вони знають, на що мають вплив, що можуть вимагати від тих, кого вибрали.
Суттєва різниця з Україною є в тому, що немає чогось такого, як обласні, районні чи державні адміністрації. Якщо є інституції типу воєводи, то ця людина має тільки функції представника уряду, яка стежить за тим, щоб нічого не діялося проти закону. В Україні планується ввести роль префекта, який говорить: ваші дії правильні, а це треба поміняти, але ви самі все можете зробити.
– Ви запрошуєте зараз з України людей, які впродовж декількох років приїжджають, переймають Ваш досвід. Як Вам здається, він може бути корисним в Україні? Що Ви чуєте від самих українців?
Можливість самим ухвалювати рішення на рівні людей, які вибираються – це дуже важливо
– Коли ми показуємо людям, як функціонує самоврядування, вони відразу говорять, що якби у нас такий механізм було запроваджено, ми зовсім інакше могли б господарювати на своїй території. Можливість самим ухвалювати рішення на рівні людей, які вибираються – це дуже важливо.
Всі поголовно наголошують, що ця модель є успішною моделлю. Бо це є адаптація європейської моделі самоврядування. Україні наша польська модель подобається.
Очевидно, це є, по суті, реалізація європейського принципу, який називається реалізація субсидіарності – допоміжності, коли рішення потрібно ухвалювати на найнижчому рівні людей, яких це торкається.
