Київ – Стабільної роботи підприємства, ринку збуту і найголовніше виплати тримісячної заборгованості по зарплаті під Кабміном вимагали працівники ПАТ «Львівська вугільна компанія», що розташована у селі Сілець Сокальського району Львівщини. Майже тисяча працівників, серед яких чверть жінок за лютий, березень та квітень не отримали зарплати на загальну суму понад 9 мільйонів гривень.
Наталя Барна працює у «Львівській вугільній компанії» понад 30 років. На посаді машиніста насосних установок жінка отримує 1700 гривень на місяць. Проте за лютий, березень та квітень навіть цієї суми вона не отримала. Тому разом з двадцятьма співробітниками приїхала до Києва під Кабінет міністрів із плакатом «Ні закриттю шахт», щоб вкотре нагадати чиновникам: працювати безкоштовно шахтарі Галичини не будуть.
«Ми всі переживаємо за свою фабрику, бо вона на межі знищення. Нам не виплачується заробітна плата. Ми коли приїдемо, влаштуємо акцію, нам тоді і виплатять. Нам не виплатили 20% лютого, березень і квітень. А зарплата в нас не є велика. 1700 гривень – це в мене більший розряд. Є люди, які мають 1200 гривень. А робота дуже важка. Ми на межі виживання», – оскаржить жінка.
«Львівська вугільна компанія» – третя у Європі за потужністю і єдина на заході України збагачувальна фабрика, що розрахована на переробку 9,5 тисяч тонн вугілля на рік. Та незважаючи на це, сьогодні підприємство працює ледь на 20% своєї потужності, а на його складах зараз залежується близько 300 тисяч тонн вугілля, яке з кожним днем втрачає свою якість і перетворюється в золу.
Єдиним об’єктом збуту для шахт Львівсько-Волинського басейну є ДТЕК «Західенерго», яке входить у компанію «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ) Ріната Ахметова і включає Добротвірську, Бурштинську та Ладижинську ТЕС. Одна з таких ТЕС – Добротвірська – знаходиться за 15 кілометрів від «Львівської вугільної компанії». Втім, відомому олігарху вигідніше везти на західноукраїнські ТЕС своє вугілля з шахт Донбасу.
Банкротство – вихід чи ні?
Вирішити проблему з заборгованостями і залежаним вугіллям намагались у Кабінеті міністрів, де у зв’язку з акцією протесту на спеціальну зустріч з’їхалися представники Фонду держмайна, Мінсоцполітики і Міненерговугілля. До себе вони запросили і пікетувальників з-під стін Кабміну.
«Ухвалено рішення, що на наступному тижні у Львові відбудеться зустріч з приводу відновлення державного контролю над підприємством. За рахунок цього можна буде розширити ринок збуту, відповідно у підприємства з’явиться виручка», – розповів Радіо Свобода про результати зустрічі працівник прес-служби секретаріату Кабміну Михайло Шевченко.
Один із механізмів повернення «Львівської вугільної компанії» у державну власність – оголошення її банкрутом, додає голова Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець, що теж був присутній на зустрічі. Втім, недобросовісний власник (володіє 63% акцій товариства), що знаходиться у Москві, за його словами, буде робити все, щоб затягнути цю процедуру на роки.
«Ці власники-підприємці, які людей доводять до такого стану, ведуть себе не зовсім коректно. Вони можуть застосовувати адвокатів, юристів і суди, щоб роками затягувати той напрям, який сьогодні запропонував Кабмін для вирішення питання. Недобросовісні власники вже навчилися шукати дірки в законах і блокувати будь-які рішення», – каже він.
Під час зустрічі, додає Михайло Волинець, стало зрозуміло, що невідомий власник ще й взяв кредит на 11 мільйонів євро в одного російського банку. Тому, процедура банкрутства спричинить до того, що цей банк теж претендуватиме на майно підприємства. Щоб такого не сталося, профспілка обіцяє захищати підприємство, не обмежуючись лише страйками його працівників, а й залучити за потреби усіх шахтарів України.
Наталя Барна працює у «Львівській вугільній компанії» понад 30 років. На посаді машиніста насосних установок жінка отримує 1700 гривень на місяць. Проте за лютий, березень та квітень навіть цієї суми вона не отримала. Тому разом з двадцятьма співробітниками приїхала до Києва під Кабінет міністрів із плакатом «Ні закриттю шахт», щоб вкотре нагадати чиновникам: працювати безкоштовно шахтарі Галичини не будуть.
1700 гривень – це в мене більший розряд. Є люди, які мають 1200 гривень. А робота дуже важка. Ми на межі виживанняНаталя Барна
«Ми всі переживаємо за свою фабрику, бо вона на межі знищення. Нам не виплачується заробітна плата. Ми коли приїдемо, влаштуємо акцію, нам тоді і виплатять. Нам не виплатили 20% лютого, березень і квітень. А зарплата в нас не є велика. 1700 гривень – це в мене більший розряд. Є люди, які мають 1200 гривень. А робота дуже важка. Ми на межі виживання», – оскаржить жінка.
«Львівська вугільна компанія» – третя у Європі за потужністю і єдина на заході України збагачувальна фабрика, що розрахована на переробку 9,5 тисяч тонн вугілля на рік. Та незважаючи на це, сьогодні підприємство працює ледь на 20% своєї потужності, а на його складах зараз залежується близько 300 тисяч тонн вугілля, яке з кожним днем втрачає свою якість і перетворюється в золу.
Єдиним об’єктом збуту для шахт Львівсько-Волинського басейну є ДТЕК «Західенерго», яке входить у компанію «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ) Ріната Ахметова і включає Добротвірську, Бурштинську та Ладижинську ТЕС. Одна з таких ТЕС – Добротвірська – знаходиться за 15 кілометрів від «Львівської вугільної компанії». Втім, відомому олігарху вигідніше везти на західноукраїнські ТЕС своє вугілля з шахт Донбасу.
Банкротство – вихід чи ні?
Вирішити проблему з заборгованостями і залежаним вугіллям намагались у Кабінеті міністрів, де у зв’язку з акцією протесту на спеціальну зустріч з’їхалися представники Фонду держмайна, Мінсоцполітики і Міненерговугілля. До себе вони запросили і пікетувальників з-під стін Кабміну.
«Ухвалено рішення, що на наступному тижні у Львові відбудеться зустріч з приводу відновлення державного контролю над підприємством. За рахунок цього можна буде розширити ринок збуту, відповідно у підприємства з’явиться виручка», – розповів Радіо Свобода про результати зустрічі працівник прес-служби секретаріату Кабміну Михайло Шевченко.
Один із механізмів повернення «Львівської вугільної компанії» у державну власність – оголошення її банкрутом, додає голова Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець, що теж був присутній на зустрічі. Втім, недобросовісний власник (володіє 63% акцій товариства), що знаходиться у Москві, за його словами, буде робити все, щоб затягнути цю процедуру на роки.
Недобросовісні власники вже навчилися шукати дірки в законах і блокувати будь-які рішенняМихайло Волинець
«Ці власники-підприємці, які людей доводять до такого стану, ведуть себе не зовсім коректно. Вони можуть застосовувати адвокатів, юристів і суди, щоб роками затягувати той напрям, який сьогодні запропонував Кабмін для вирішення питання. Недобросовісні власники вже навчилися шукати дірки в законах і блокувати будь-які рішення», – каже він.
Під час зустрічі, додає Михайло Волинець, стало зрозуміло, що невідомий власник ще й взяв кредит на 11 мільйонів євро в одного російського банку. Тому, процедура банкрутства спричинить до того, що цей банк теж претендуватиме на майно підприємства. Щоб такого не сталося, профспілка обіцяє захищати підприємство, не обмежуючись лише страйками його працівників, а й залучити за потреби усіх шахтарів України.
