Київ – 26 червня – Міжнародний день підтримки жертв тортур. Поводження з людьми, що опинилися під вартою або в закладах психіатричного профілю, можна прирівняти до катувань. Про це йдеться у звіті експертів про дотримання прав людини в місцях неволі за минулий рік. Працівники таких установ скаржаться на брак фінансування, а активістам пояснюють: «Тут вам не санаторій».
Без вікон, санвузлів, їжі та можливості присісти – у таких умовах утримують людей в українських СІЗО. У схожому становищі перебувають особи з психічними захворюваннями. Як кажуть медики, спеціалізовані заклади не мають чітких правил поводження з пацієнтами «у збудженому стані», а тому персонал сам вирішує, як їх заспокоювати. Часто – за допомогою гамівних сорочок, ременів і навіть кліток, розповідає керівник Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Юрій Бєлоусов.
В Україні національний превентивний механізм існує лише два роки. Перевірки місць неволі виконують представники держави та громадськості – на регулярній основі й без попереджень. За останній рік вдалося домогтися змін у Кримінально-виконавчому кодексі щодо гуманізації умов перебування у таких установах – від тривалості прогулянок на свіжому повітрі до права на листування. Утім, понад 30 спеціальних установ МВС, чотири школи та одне училище соціальної реабілітації після моніторингу ліквідували, каже Юрій Бєлоусов.
За його словами, більшість керівників таких закладів пояснюють невиконання рекомендацій відсутністю фінансування. Багато будівель справді або дуже застарілі або потребують поточного ремонту, пояснює Юрій Бєлоусов. Однак більшість порушень жодним чином не пов’язана з матеріально-технічним забезпеченням.
Ми намагаємось привчити працівників органів державної влади бачити в цих закритих установах людей з гідністю і правамиЮрій Бєлоусов
«Ми намагаємось привчити працівників органів державної влади бачити в цих закритих установах людей з гідністю і правами, а не стіни», – каже керівник департаменту.
Змінити систему відразу не вийде – Черноусов
Активіст національного превентивного механізму Сергій Перникоза розповідає: працівники місць неволі до зауважень ставляться вкрай скептично. Кажуть: «Тут вам не санаторій» і посилаються на брак коштів. Однак активіст дивується: «Яке потрібно фінансування, щоб раз на день мити підлогу?»
В кожному такому закладі існує «держава в державі». Вони мають власні принципи та стандарти взаємодії з людьмиСергій Перникоза
«Мені постійно здається, що умови, в яких вони перебувають, створені ненавмисно. В кожному такому закладі існує «держава в державі». Вони мають власні принципи та стандарти взаємодії з людьми, які там утримуються. І їх мало хвилює те, як вони поводяться із законодавством і людським поводженням», – вважає він.
Сергій Перникоза працює у рекламі, а участь у моніторингах бере на добровільних засадах. Каже: мотивує те, що після візитів становище людей поліпшується.
Директор Асоціації незалежних моніторів Андрій Черноусов зауважує: перевага тієї схеми, за якою працює національний превентивний механізм – прозорість для громади. Однак наголошує: щоб змінити цю систему, потрібні роки кропіткої роботи.
Якщо вам здається, що час плине надто швидко, відвідайте місце несвободиАндрій Черноусов
«Одне з наших завдань – показати суспільству, що і тут є люди і що навіть у такі важкі, воєнні часи, нам не можна забувати про них. Якщо вам здається, що час плине надто швидко, відвідайте місце несвободи. Це сильно вплине на ваше уявлення про зміни», – каже він.
Загалом правники та активісти здійснили 260 візитів до місць неволі. Усього таких закладів в Україні – понад 6 тисяч.
