Олесь Ковач
Лондон – На останніх виборах до Європарламенту минулого травня досить непоганий результат у деяких ключових країнах Євросоюзу продемонстрували євроскептичні партії. З чим це пов’язано? Чи справді старий континент відчуває зсув до євроскептицизму? Коли говорять про євроспептицизм, то багатьом на думку насамперед спадає Британія, але чи варто перебільшувати британський євроскептицизм?
У центрі Лондона панує атмосфера типового європейського мегаполіса і цілком очевидно виникають асоціації з рештою європейських столиць – Парижем, Берліном чи Мадридом. Втім, якщо придивитися пильніше, можна легко побачити суттєві відмінності, що свідчать про специфіку Британії з її особливим ставленням до Європи та ЄС.
Я не напружуючись підрахував, що з кожних 5 авт, що їдуть невпинним потоком цими магістралями центрального Лондона, лише одне-два мають прийнятий у ЄС стандартний номерний знак із традиційною синьою смужкою ліворуч із жовтими зірками ЄС і літерним скороченням для кожної країни-члена. Виявляється, що більша частина британських водіїв воліють мати номери, які, власне, не мають нічого спільного з євровимогами та регуляціями Брюсселя.
Ясна річ, коли йдеться про ставлення до ЄС у Британії, все не обмежується номерними знаками. Євроскепсис панує у Сполученому Королівстві на широких теренах і змушує керівництво країни серйозно замислюватись, надто у світлі перемоги на останніх виборах до Європарламенту затятих євроскептиків із партії UKIP – Партії Незалежності Сполученого Королівства.
Провідник UKIP, відомий своїми антиєвропейськими заявами Найджел Фараж, натхнений зростанням популярності своєї партії, закликає Британію вийти з ЄС.
«Британія втече з цієї в’язниці, – каже він. – Ми вийдемо з цього союзу. Ми будемо найпершою європейською країною, яка отримає назад свою свободу. І я підозрюю, що багато інших країн наслідуватимуть наш приклад. А далі вже станеться так, що ми отримаємо назад і нашу демократію, і наші громадянські свободи. І ми, зрештою, матимемо вплив у світі, тоді як всі решта прямуватимуть до катастрофи!»
Успіх політичної сили Фаража на євровиборах викликав граничне занепокоєння у лавах урядової партії консерваторів. Явно не допомогли заспокоїти керівництво Торі і кілька перебіжчиків у парламенті, які буквально щойно залишили консерваторів і пристали до UKIP.
Прем’єр-міністр Девід Камерон, здається, збагнув, що його партія не лише може втратити місця у парламенті, а й багатьох виборців, які голосуватимуть за UKIP саме з питань ставлення до ЄС. Йдеться про той самий британський євроскептицизм. Девід Камерон відтак висловився за проведення референдуму з питання членства Британії у ЄС, який заплановано на 2017 рік.
«Цілком ймовірно, що британці відкинуть наше членство в ЄС. Тому я й виступаю за те, аби провести референдум з питання членства Британії у ЄС. Я вважаю доцільним дати собі раду з цим питанням. І тут варто обговорювати це, вести дебати, а не сподіватися, що ця складна проблема кудись там сама подінеться», – сказав Камерон.
Що думає «пересічний Джо» на вулиці?
Наскільки євроскептицизм у тій чи іншій мірі просяк до різних верств британського суспільства? Аби дізнатися, я вирушив на британські вулиці з метою почути, що з цього приводу думає, як кажуть у Британії, звичайний пересічний «Джо Блоґґз», або традиційний мешканець Сполученого Королівства.
Я навмисне вирішив поспілкуватись з представниками різних класів британського суспільства, беручи до уваги, що Британія і надалі залишається чи не найбільш розділеною за класовою ознакою країною Європи.
«А я, власне, не маю з цього приводу якоїсь думки. Я взагалі про це багато не знаю, але я напевно не хочу втрачати нашу валюту – фунт стерлінґів. І мені взагалі якось не подобається, що Брюсель і Європейський союз мають якісь там повноваження щодо нашого суверенітету, та й на додаток вказують, що нам робити», – каже жіночка на ім’я Гелен, яка працює секретаркою в офісі неподалік, й здійснювала закупи на комерційній лондонській Оксфорд Стріт
«Я вважаю, Європейський союз чимось таким, із чим нам треба якось жити. І тут байдуже, чи це правильно, чи хибно. Багато з чим, що йде з Європи до нас, я, особисто, не погоджуюсь. Але ми у Євросоюзі, і нам варто отримати найбільший зиск від нашого членства», – каже солідний джентльмен на ім’я Дейвід, який є правником, що працює на Фліт Стріт.
«Ми не хочемо, аби хтось в іншій країні вказував нам, що робити. Ми маємо бути у змозі робити це все самі», – сказала Радіо Свобода домогосподарка на ім’я Морін.
Цілком очевидно, що з цих думок пересічних британців можна скласти такий собі фото-портрет ставлення громадян Сполученого Королівства до ЄС, побачити коріння отого традиційного євроскептицизму. Так само видно, що лейтмотивом британського обережного, і подекуди дещо ворожого ставлення до ЄС, постає острах диктату з Брюселя, або ж втрати таких дорогих британцям і непорушних упродовж сторіч символів, як фунт стерлінґів або ж влада і авторитет Вестмінстера.
З іншого боку існує й багато інших моментів, що визначають скептицизм британців до ЄС, проте тут вочевидь йдеться про вулицю із двостороннім рухом, де подекуди класичний британський «Роллс-Ройс» може поступатися меншим, сучаснішим і більш економним європейським «Фольксваґенам», «Сітроенам» і «Фіатам».
