Київ – Українські волонтери налагоджують між Україною та ЄС канали допомоги українським військовим на Донбасі. До прикладу, з Нідерландів надходять кровоспинне, антибіотики, одяг, каски й автомобілі. Збирають допомогу для української армії у ЄС переважно вихідці з України. Вони ж – активно інформують місцевих мешканців про те, що насправді відбувається на українському сході. З одною з таких волонтерів, засновницею громадської організації «Ukraine today», Сюзанною Достальовою, яка мешкає в Нідерландах, Радіо Свобода поспілкувалося, коли вона привезла партію ліків до Києва і домовлялася про співпрацю з волонтерським об’єднанням «Патріот» та з іншими місцевими активістами.
– Пані Сюзанно, Ви живете в Нідерлдандах з 1993 року. В який момент ви зрозуміли, що Ваша допомога потрібна Україні, зокрема, її військовим?
– Спочатку в нас була суто політична діяльність, бо в Нідерландах мало знають про події в Україні. Група, яку ми раніше створили у Facebook, колись була гумористичною, а нині стала патріотичною.
Перезнайомилися у соцмережах, і нині я в Києві зустрілася з партнерами, яких ми обрали. А було це непросто: нам потрібні партнери які, здатні доправити вантаж в найгарячіші точки, і яким ми можемо довіряти. Адже відомо, що з гуманітарною допомогою в Україні іноді відбуваються дивні речі. З нашою – такого не відбудеться.
– У Євросоюзі громадяни мають більший фінансовий ресурс, аніж українці. Наскільки охоче вони долучаються до вашої ініціативи? Що передають, і у свою чергу, які запитання вони ставлять про події в Україні?
Ми все робимо прозоро, звітність публікуємо. Долучаються і голандці, але складність в тому, що вони мало знають про події в Україні. Ми починаємо займатися й інформуванням
– Голандці відгукнулися, особливо після того, як був збитий літак і загинуло стільки людей. Ми отримуємо від них вражаючу допомогу: це і ліки, і одяг, все це з величезною турботою запаковано. Там і записки, і малюнки, а якщо це речі для дітей переселенців – то й іграшки. Гроші переважно передають українці, які живуть у ЄС. Хтось передає 500 євро. Я не знаю, кому дякувати, тому дякую зараз. Хтось дає 5 євро. Хтось каже: «Сюзанно, зараз немає грошей, пробач». Дивлюся за кілька днів, від цієї людини теж прийшли кошти. Ми все робимо прозоро, звітність публікуємо. Долучаються і голандці, але складність в тому, що вони мало знають про події в Україні. Ми починаємо займатися й інформуванням. На зв’язок виходять політики, пропонують зустрічі, публічні дебати, зараз ми обмежені в можливостях, але шукаємо, як це зробити. В Нідердандах зараз хвилюються за українців і пишаються ними.
– Як ви контактуєте з українським військовим керівництвом? Чи є бюрократичні труднощі у вашій роботі?
Якщо я не буду знати, куди пішла наша допомога – я сама не засну і їм (місцевим активістам і військовим керівникам) не дам спати
– Так. Наприклад, ми можемо купити каски, а вивезти не можемо, бо нам потрібні документи. З іншого боку, якщо я не буду знати, куди пішла наша допомога – я сама не засну і їм (місцевим активістам і військовим керівникам) не дам спати. Нині до України їде велика машина, яка, проте, не змогла вмістити всього, що ми зібрали. Це і ліжка для польового шпиталю, спальні мішки і вкладки до них, бо холодно. Я привезла «Целокс» (кровоспинне) та інші медикаменти. Ми зараз зосереджуємося на здобуванні необхідного, а не на папірцях.
– Ви довго жили за межами Україні, але тепер стали вкрай потрібні своїй Батьківщині, надаєте їй вкрай необхідну допомогу. Що відчуваєте при цьому?
– Біль. Боляче тому, що цього всього не робить український уряд, а ми збираємо з миру по нитці. Голандці не розуміють, чому я бігаю за цими медикаментами. Я пояснюю, і вони поступово починають розуміти. Систему постачання української армії треба змінювати повністю. Вона має надавати все необхідне, як це робить волонтерський рух. Треба брати приклад з Нідерландів. Там все просто, і немає цієї бюрократії.
