Французький сатиричний тижневик «Шарлі Ебдо», який став ціллю останнього нападу, вже давно викликав невдоволення тих, кого він висміював. Це були не тільки ісламісти – це були й католики з папою Римським, і євреї, і французькі керівники.
Сатирична газета Charlie Hebdo має довгу історію жорстокого висміювання явищ, які це ліве й гостро антирелігійне видання вважає вартими такого ставлення. І, хоча найбільше уваги привертали його карикатури проти ісламізму, та об’єкти висміювання, доречність якого часто викликала сумніви, бували дуже різні.
Іще 1970 року попередник нинішнього тижневика, видання Hara-Kiri, потрапило під заборону через те, що поглумилося над смертю Шарля де Ґолля. Тодішній президент помер у своєму рідному селі Коломбе через вісім днів по тому, як унаслідок пожежі в одному з нічних клубів у Франції загинули 146 людей. Тижневик написав про смерть президента у стилі повідомлень про трагедію у клубі: «Трагедія на танцях у Коломбе, один помер». Після заборони газета знову відкрилася вже під новою, нинішньою назвою.
Довга історія висміювання ісламізму
Скандали навколо ісламу видання викликало кілька разів. У 2006-му воно передрукувало карикатури на пророка Магомета з данської газети Jyllandsposten, які викликали суперечки і протести мусульман у всьому світі, і додало до них свою власну.
Тоді з боку ісламських кіл обійшлося погрозами, а французький суд визнав, що видання висміювало не мусульман, а ісламістів. Але 2011-го редакцію підпалили, а сайт газети зламали після ще одного виступу проти ісламістів: один із її випусків перейменували з «Шарлі Ебдо» на «Шарія Ебдо», а пророка Магомета записали в редактори випуску. На обгортці пророк обіцяє «сто канчуків тому, хто не помре від сміху», читаючи газету.
Charlie Hebdo після нападу не відступило і 2012 року надрукувало ще кілька випусків схожого змісту. Вихід одного з них навіть змусив Францію взяти під посилену охорону чи й тимчасово закрити посольства, консульства чи культурні центри в кількох мусульманських країнах.
Після публікацій 2012 року головний редактор газети Стефан Шарбоньє звертав увагу, що його вражає реакція деяких представників мусульманської релігії: «Створюється враження, що всіма рухає страх. Це саме те, чого прагне ця маленька жменька фундаменталістів, які нікого не представляють, – керувати через страх».
І от тепер – новий, уже кривавий напад на редакцію тижневика, вже з більш як десятьма вбитими, серед яких і сам Шарбоньє та троє з провідних карикатуристів.
Виступи проти ісламізму найпомітніші, та не єдині
Та Шарбоньє раніше вже звертав увагу й на інше: що саме публікації Charlie Hebdo, які сприймалися як образливі для ісламу, привертали найбільше уваги. А тим часом були й інші схожого змісту, тільки з іншими адресатами.
«Єдиний сюжет, який викликає помітні проблеми, – той, що стосується радикального ісламу. Коли ми так само жорстоко нападаємо на крайні праві католицькі кола, і вони відповідають – а за 20 років вони почали проти нас 14 процесів, – ніхто про це не згадує в газетах», – наголошував Стефан Шарбоньє.
Одним із останніх прикладів гострого висміювання католицизму була публікація 2013 року після відставки папи Бенедикта XVI 2013 року – тижневик прямо натякав, що той був прихованим гомосексуалістом.
Дісталося від Charlie Hebdo й євреям: один із випусків газета перейменувала на «Шоа Ебдо» – словом «шоа» євреї називають масове винищення за часів нацизму.
І сучасні французькі політики теж не раз ставали мішенню тижневика, особливо президенти. Наприклад, нинішнього, Франсуа Олланда, минулого року намалювали в ліжку з його колишньою партнеркою Валері Трірвайлер відразу по тому, як з’явилися чутки про його зрадливість. Їй вставлені у вуста слова: «Ніде ніщо не піднімається» – з натяком і на чоловічу силу Олланда, і на слабкий стан економіки Франції.
Матеріал підготували Rikard Jozwiak та Сергій Драчук.
