Політична стабільність в Європі останнім часом похитнулася, констатують експерти. Окрім економічної кризи, яка повільно, але впевнено підриває політичну систему в ЄС, усе гучнішими стають голоси антиєвропейських та ультранаціоналістичних сил, які ставлять під сумнів існування Європейського союзу.
Європейський союз будували на обіцянках миру та процвітання. Тоді ніхто не передбачав, що безробіття в Греції та Іспанії безперестанку битиме рекордні 25%, або що крайні праві чи крайні ліві сили в ЄС стануть основними політичними гравцями.
Нова реальність Європи – це економічна стагнація та політична нестабільність, що також мало хто міг передбачити. Фінансова криза ще з 2008 року продовжує спустошувати Європу, каже експерт компанії «Стратегічні прогнози», більш відомої як «Стратфор» Адріано Босоні.
«Фінансова криза зараз перетворилась на кризу безробіття і жорствка економія, до якої вдаються уряди європейських країн призвела до утворення прірви між виборцями та елітою, це пояснює появу партій євроскептиків, націоналістичних партій, протесних партій, які критикують як заходи економії, запропоновані Брюсселем, так і політичні партії, які підтримують цю політику у більшості європейських країн».
Ідея процвітання була стримуючим елементом такої різноманітної Європи: без неї континент просто розпадеться на шматки, розповідає Босоні. І основне питання на сьогодні – це вибір майбутньої стратегії – пожертвувати проведенням реформ або жорстко економити, щоб підкріпити падаючу європейську економіку.
«Є країни, які вважають, що для розв’язання кризи, вони мають більше витрачати і більше інвестувати, щоб підштовхнути ріст за допомогою вкидання більшої кількості грошей. Таку позицію займають Франція та Італія. А з іншого боку, ми бачимо країни, які кажуть: ні, спочатку мають бути запроваджені структурні реформи в економіці, і лише тоді ви зможете дозволити собі більше витрачати. Таку позицію займає Німеччина», – переконаний Босоні.
Європа останнім часом все більше і більше «онімеччується», вважає засновник і президент Інституту економічних стратегій у Вашингтоні Клайд Престович.
«Всю Європу затискають у експортно-орієнтоване зростання, тому що рівень боргу є настільки високим, що Німеччина каже, більше того, наполягає, що вона не збирається фінансувати зростаючий кредит».
Тоді як зовнішні кредити та жорстка економіка є домінуючим питанням у Південній Європі, проблема імміграції найбільше хвилює європейський Схід.
«Вони проти еміграції, все одно – чи це шукачі притулку, чи втікачі-біженці з Сирії, Африки. Байдуже, вони проти, щоб до них їхали іммігранти і з країн Східної Європи, як-то Польща, Болгарія, Румунія. Таку ситуацію спостерігаємо і у Швеції, і у Британії, і у Нідерландах», – каже Адріано Босоні.
Крім того, фундамент Європи здригається від сепаратистських рухів у Шотландії та Іспанії, утім більш тривожним, за словами Престовича, є британський референдум щодо членства в Євросоюзі упродовж найближчих двох років, який нещодавно запропонував британський прем’єр Дейвід Камерон.
«Референдум у Британії може піти проти Євросоюзу. Це означатиме, що Камерон пришвидшить вихід з ЄС, а він є головою найбільш домінуючої партії Сполученого Королівства», – сказав Престович.
Цього року вибори мають відбутися у Греції, Британії, Іспанії, Польщі, Фінляндії, Португалії та Естонії. Оглядачі сходяться на думці, що результат голосування в більшості з цих країн може суттєво підірвати основи становлення великого союзу, який зветься Європейським.
