Від самого початку Петро Порошенко та його команда розглядали військовий аспект як другорядний. Інакше головнокомандувач розв’язав би кілька найважливіших питань, переконує експерт газети «День». По-перше, почав би переведення війська у формат професійного, яке б могло вирішувати питання обороноздатності на стратегічному рівні, хоч це дорожче і складніше, аніж звичайна мобілізація. Рішення про винагороду за знищення ворожої техніки – це показник паліативного підходу до армії, адже є розуміння потреби мотивування військових, але немає розуміння про переведення армії на контрактну основу. До того ж, держава досі не ухвалила оборонного замовлення, не виконаний пункт коаліційної угоди про створення спецоргану з управління оборонною промисловістю. Фактично, нині немає хазяїна в оборонній промисловості і це питання вирішується епізодичними зусиллями. Це є показником, що підходи керівництва України до військового важелю є недосконалими та недопрацьованими. В експерта немає впевненості, що в 2015 році відбудеться масштабне переозброєння та передача армії нових систем, які нададуть їй змогу воювати вночі та в безконтактному режимі. Йдеться про масштабне використання високоточних протитанкових засобів, які виробляються в Україні, але серійно не постачаються. Все це призводить до того, що структури, які підтримуються Кремлем, є більш забезпеченими, ніж українські сили оборони. Це також має негативний вплив на мотивацію для українських військових – виходить, що ворог використовує більші можливості, ніж українське керівництво. Тому очільники повинні змінити підходи та зробити ставку на воєнні важелі у цій війні. На цьому наголошується в статті «По-іншому ми не виграємо».
Українська армія сильніша від російської тим, що воює на своїй території, констатує «Газета по-українськи». Має вузький фронт, тому може тут сконцентрувати більше сил. А російській армії треба тримати Далекий Схід – там двомільйонна китайська армія з величезним мобілізаційним резервом. Потрібно утримувати кордони з центральною Азією, Північним Кавказом, Балтійськими країнами, Фінляндією, Норвегією. Крім того, Росія постійно зазнає обмежувальних санкцій. Тому час працює на Україну. Однак, Києву вкрай важливо проводити справжні антикорупційні реформи. Бо не може гнилий тил підтримувати фронт.
Введення військового стану не допоможе обороноздатності України, лише створить ідеальні умови для рейдерства на Донбасі. Бо йтиметься не лише про обмеження свободи слова, а й про можливість введення нової адміністрації на підприємствах. Наприклад, якомусь олігарху подобається об’єкт, туди заводять батальйон. А тоді з новими власниками можна домовлятися. Також можна буде конфіскувати депозити населення. Натомість держава дасть людям облігації, що можна буде погашати роками та десятиліттями. Про інші небезпеки воєнного стану розповідає «Газета по-українськи».
Столичні військкомати 28 і 30 січня почали відправку в навчальний центр «Десна» тих, хто призваний на військову службу в перебігу четвертої хвилі мобілізації. Для багатьох нинішніх призовників отримання повістки стало несподіванкою. Чим керувалися, відбираючи придатних до участі в антитерористичній операції, які категорії громадян мають права на відстрочку від призову, а які і зовсім можуть відмовитися від військової служби, розповідає газета «Факти».
