Сьогодні західний світ, який робив ставку на дипломатію у вирішенні конфлікту в Україні, має остаточно зрозуміти, що без військового важеля або «великої палиці», як казав Теодор Рузвельт ще 1901 року, з ревізіоністською Росією не можна ні до чого домовитися, наголошує газета «День». Росія ж постійно демонструє, що у своїх діях вона покладається на силу, а не на переговори. Підтвердженням демонстрації такої політики є подарунок президенту Єгипту нового автомату Калашнікова. Здавалось, лідери європейських держав і США мали вже давно зрозуміти, з якою Росією вони мають справу, і після неефективності запроваджених санкцій чітко задекларувати готовність застосовувати військові важелі. Про це йдеться в статті «Що готує Захід для Росії?».
Факт присутності при наступальній операції на Донбасі секретаря РНБО Олександра Турчинова є показовим. Як стверджує газета «День», це не перший випадок, коли тактичною операцією керує представник вищого політичного ешелону. Чому не професійні військові? Бо існує кадровий дефіцит, переконаний експерт газети. Він спричинений небажанням перших осіб держави призначати людей нелояльних, або невідомих президенту чи Олександру Турчинову особисто. Це системна помилка вищого керівництва держави, наголошує експерт. Він також вважає, що середня ланка офіцерів зараз більш патріотична і професійніша, ніж генералітет.
На Донбасі Росія відпрацьовує досвід ведення гібридних воєн, раніше проведених у Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії і Чечні, переконує газета «Сегодня». Кремль не приховує бажання «пустити» схід України за одним з цих сценаріїв. Однак, наміри Москви, згідно з якими вона політично впливатиме на Донбас, але за українські гроші, не буде втілений. Про те, чому, газета розповідає в статті «Ні Чечні, ні Абхазії з Донбасу не вийде».
«Шоковані Шокіним» – у статті під таким заголовком газета «Україна молода» коментує призначення нового генпрокурора України. Видання наголошує, що ця посада стала одним з елементів великої кадрової гри, де на кону також – крісло голови Антимонопольного комітету та Антикорупційного бюро. З останнім відомством ситуація взагалі складна: попри те, що вже вишукувалась черга з сотні охочих обійняти посаду її керівника (серед яких – і колишній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі), парламент досі не провів друге читання закону про Антикорупційне бюро і не ухвалив цей документ. Експерти зазначали, що торги і взаємні поступки між представниками коаліції і призвели до призначення Віктора Шокіна.
