Російські опозиціонери і соратники вбитого у Москві Бориса Нємцова звинувачують президента Росії Володимира Путіна у тому, що він створив атмосферу ненависті в країні упродовж останніх 15 років. У результаті цього більшість населення ставиться терпимо, ігнорує, або ж і прямо підтримує насильство. Але як створюється атмосфера ненависті? Виявляється, за п’ять простих кроків.
По-перше, потрібно знизити рівень дискусії. Президент Путін любить говорити мовою вулиці, рясно пересипати свої виступи вульгарними висловами, зневажливими епітетами щодо своїх опонентів. У результаті він не просто шокує людей, які не звикли до такого рівня дискусії з вуст президента, але і задає тон усьому суспільству, включно з людьми, які б мали бути його елітою. Тож, коли заступник декана Московського фізико-технічного інституту Володимир Талісманов відгукується в соціальній мережі на смерть Бориса Нємцова «однією мерзотою стало менше», то він розраховує на загальну підтримку. Якої, на щастя, не було, і після відкритого листа студентів, керівництву інституту довелося вибачатися.
По-друге, росіянам потрібно весь час нагадувати, що вони – велика нація. Для цього можна поєднувати різні епізоди та героїв з дорадянської та радянської історії, обрамляти доктриною Православної церкви, наймати для поширення цих ідей армію тролів і не звертати уваги на те, що послання та самі герої часто були антиподами в національній історії.
Поняття «великої нації», звичайно ж, виключає участь у ній різних маргіналів, з точки зору поборників традиційних цінностей, наприклад, представників національних та сексуальних меншин. У результаті росіянами заволодів патологічний страх перед усім «іншим». А страх породжує агресивність.
По-третє, великій нації потрібен життєвий простір. Путін не просто так говорив, що розпад Радянського Союзу був найбільшою катастрофою 20 століття. Він активно «збирає» його по частинах. Не вдається великими частинами, бере малими: Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я, Крим, і останній здобуток – частина Донбасу. Ці дії відбуваються за високої народної підтримки, адже в уяві більшості росіян Путін виправляє історичну несправедливість.
По-четверте, важливо назвати ворогів. Рівень життя росіян упродовж останнього року різко знизився. Тож, щоб відвернути їхні думки від пошуку відповідальних у владі, їм пропонують звинувачувати в усьому Україну, США, Захід у цілому, опозицію та її лідерів.
І, нарешті, по-п’яте, краща зброя – це та, що стріляє в мільйони голів одночасно. Контроль над телебаченням робить маніпуляцію свідомістю росіян простим завданням, яке догідливі пропагандисти, які продовжують називати себе журналістами, довели до рівня мистецтва. Вони можуть створити з новин альтернативну реальність, в якій є українська хунта і фашисти, найняті актори розкажуть про «розіп’ятих хлопчиків» та зґвалтованих пенсіонерок. А частий показ по телевізору дисидентів, які насмілюються викривати цей потік брехні, перетворює їхні фігури в ціль для майбутніх убивств. Натиснути спусковий гачок в атмосфері ненависті стає питанням часу.
