Львів – 10 квітня у християн східного обряду Страсна п’ятниця. Найсумніший у році день, коли було розіп’ято Ісуса Христа. У храмах винесли плащаницю, що символізує полотно, в яке загорнули тіло Христа. Вже у суботу освячуватимуть Паску і очікуватимуть на Воскресіння Христове. Цей Великдень, кажуть львів’яни, особливий.
Традиційно упродовж усього дня у Страсну п’ятницю до львівських храмів тягнеться вервиця людей, які прийшли вклонитись плащаниці. Вперше так багато чоловіків у військовій формі.
«Це особливий Великдень, бо я не знав, чи буду на ньому. Чи нас відпустять додому на ротацію, чекаю на свято з надією, що не покличуть назад. Молитись завжди треба, бо без молитви… Зі мною постійно і вервечка, і молитовник, і малюнок від дітей, все тут при мені, у кишені. Покладаюсь на Бога, на себе і на друзів, які поруч, і знаєш, що завжди допоможуть», – каже Дмитро, позивний «Одеса», який побував у боях в Артемівську, Дебальцеві, Попасній.
Осмислений Великдень
За Євангелієм, на вимогу натовпу, Пилат оголосив вирок – розп’яти Ісуса на хресті. Після великих страждань Христос помер. У п’ятницю ввечері тіло Спасителя було зняте з хреста, його обгорнули у полотно і поховали. Під час Христового воскресіння на тканині залишився відбиток. Власне раз у рік і виносять у храмах плащаницю, щоб християни могли поклонитись і переосмислити страсті Христові через призму власного життя.
Анна Грицько з Самбора, що на Львівщині, постраждала під час операції «Вісла», коли у 1947 році всю її родину було примусово виселено із Польщі в Україну, «голих і босих». Тоді навіть хліба не було, доводилось просити. Каже, рятувала лише віра і надія на краще. Вона наприкінці 80-х боролась за вихід УГКЦ з підпілля, активно відстоювала незалежність України, пережила нелегкі воєнні часи і переселення.
«Нас у мами було 5 дітей, дві сестри-близнята мали по півроку. Тато був поранений, помер. Дуже тяжко нам було, але ми все пережили. Паску святкували у Польщі завжди, а коли сюди переїхали, також весь час святкували. Я вчилась у технікумі у 1955-1958 роках, я ходила у церкву, але вчителі ходили і за нами стежили. Пекли паски і святкували не звертали увагу на те, що комуністи диктували. Весь світ вірив, а комуністи думали, що «мудріші» за всіх», – розповіла Анна Грицько.
Жінка вірить, що війна закінчиться і Україна переможе. З такими думками очікує Великдень Андрій Дякович, із Першої медичної роти Нацгвардії України. Він приїхав додому на ротацію.
«У Великдень прийшов з думками про дім. От приїхав вночі, діти сплять, все добре, спокійно. Зранку донька і син мене потрусили і кажуть: «Тату, ти на довго?» Розумієш, це дім. Але і там мій дім став. Ми їдемо і жартуємо, що повертаємось додому. Так мало статись, що дім поділився. Скоро туди повернусь, бо там наші хлопці, потребують допомоги, можуть активізуватись військові дії, як тільки поля обсохнуть. Нам не зрозуміло, але вони хочуть захопити всю Луганську і Донецьку області, частину Запорізької, щоб відрізати Україну від моря, потім федералізація і України – нема. Цього не можемо допустити», – каже Андрій Дякович.
У суботу християни освячуватимуть Паску, а опівночі вітатимуть один одного з Христовим Воскресінням, із великою надією про мир і спокій.
