Лідери Туреччини висловили обурення стосовно використання слова «геноцид» папою Франциском під час меси, присвяченої сторіччю з дня початку масових вбивств вірмен в Османській імперії. Низка держав не визнає «геноцидом» масове вбивство вірмен у 1915 році. Серед таких держав і Україна, хоча деякі експерти заявляють, що Київ не має причин дотримуватися нейтрального статусу.
Туреччина обурена тим, що папа Римський Франциск використав слово «геноцид» під час меси, присвяченої сторіччю з дня початку масових вбивств вірмен в Османській імперії.
Цитуючи заяву, яку папа Іван Павло Другий та вірменський патріарх підписали у 2001 році, Франциск заявив, що масові вбивства «вважали за «перший геноцид 20-го століття».
Голова Римо-католицької церкви вперше вжив слово «геноцид» стосовно Вірменії у ватиканській базиліці Святого Петра.
Через кілька годин після промови папи Франциска 12 квітня Анкара заявила про відкликання свого посла у Ватикані для консультацій, про що повідомив прем’єр-міністр Туреччини Ахмет Давутоглу.
«Міністерство закордонних справ зробило необхідну заяву. Я хочу звернутися до папи та християнської громади: якщо ми знову розпочнемо історичні дебати, найнеприємніші історичні факти будуть фактами європейської історії», – додав він.
Тим часом міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу написав у своєму Twitter, що слова папи є «далекими від правової й історичної реальності» та «не можуть бути прийнятими».
«Релігійні установи не є тими місцями, де ненависть і ворожнеча підживлюються необґрунтованими звинуваченнями», – додав він.
Схожу думку оголосив і турецький прем’єр, висловивши побоювання, що слова папи Римського погіршать загальне ставлення у світі до мусульман і турків зокрема.
«Ми очікуємо, що релігійні лідери будуть закликати до миру та уникати ісламофобії й антиісламської риторики. Твердження папи прокладає шлях до підвищення рівня расизму в Європі та звинувачує мусульман і турків у колективному злочині. Вибір часу для цієї заяви є дуже невдалим, неправильним і недоречним», – заявив Давутоглу.
Вірменський президент Серж Сарґсян, який був присутній на месі у Ватикані разом із вірменськими церковними лідерами, схвально відреагував на слова понтифіка за його «потужне послання міжнародній спільноті».
«Слова лідера церкви з мільярдом послідовників можуть мати лише сильний вплив», – сказав Сарґсян міжнародній агенції новин Associated Press.
«Це історія мого прадіда, пам’ятаю, вимагаю…»
На сьогоднішній день Україна офіційно не визнала геноциду вірмен. Ще у 2013 році нинішній міністр внутрішніх справ, тоді депутат від «Батьківщини» Арсен Аваков разом із двома депутатами з Партії регіонів подали до Верховної Ради проект закону про визнання геноциду вірменського народу. Всі троє депутатів мають вірменське коріння.
«Питання геноциду є досить важливим на міжнародному рівні. Актуальним воно є і для України. Для понад півмільйонної вірменської діаспори, що проживає в Україні, багатовікові культурно-історичні зв’язки, які сходять до епохи Київської Русі, тематика геноциду та питання його визнання залишаються проблемами виняткового значення. Український народ, який і сам зазнав трагедії Голодомору 1932–1933 років, не має залишатись осторонь цього питання», – мовиться в пояснювальній записці до проекту закону.
Верховна Рада так його й не ухвалила, однак документ викликав суперечки серед українців, зокрема серед представників кримськотатарського народу. Тоді, в 2013 році, лідер Меджлісу, народний депутат України Мустафа Джемілєв назвав пропозицію колег недалекоглядною. Він вважав, що ухвалення цього документа зашкодить зовнішньополітичному курсу України та її відносинам із тюркськими та мусульманськими країнами.
Крім того, Алі Хамзін, керівник управління із зовнішніх відносин Меджлісу кримськотатарського народу, заявив, що для того, щоб уникнути подвійних стандартів, Україна насамперед має вирішити проблеми своїх громадян, у тому числі – визнати геноцид кримськотатарського народу, який під час депортації 1944 року і в перші роки перебування у висланні втратив близько 46 відсотків своєї чисельності.
Розмови щодо статусу масових вбивств вірмен поновилися в Україні на тлі візиту президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана до Києва 20 березня. Зокрема, український міжнародний експерт Богдан Яременко, який був раніше генеральним консулом України в Стамбулі, написав у Facebook, що Україна не має мотивів не визнавати геноциду вірмен.
«Що нам дає Туреччина? Туреччина стала на перешкоді російських планів спорудження газогонів в обхід території України? Ні, навпаки. …Туреччина хоч щось вагоме зробила для захисту тих громадян України, яких називає своїми братами – кримських татар? Знову ні», – написав він.
Яременко додав, що «Угода про асоціацію зобов’язує Україну рухатися в фарватері політики ЄС», отже, як і низка європейських країн, Україна мала б розглянути питання визнання масових вбивств геноцидом.
Тим не менш, вірменська громада України щороку відзначає роковини трагедії. Цього року, наприклад, вірмени Дніпропетровщини почали збирати родинні історії про події сторічної давнини, які вони вважають геноцидом.
Історії записують у сім’ях етнічних вірмен, до кожної додаватимуть фото дідуся чи бабусі, прадіда чи прабабусі. Крім того, нащадки жертв тих подій записуватимуть коротке відео зі словами: «Це історія мого прадіда, пам’ятаю, вимагаю…».
Двобічна інтерпретація історії
Багато істориків вважають масові вбивства та депортацію приблизно 1,5 мільйонів вірмен турками-османами у часи Першої світової війни геноцидом.
Вірменія роками веде кампанію, закликаючи міжнародну спільноту визнати масові вбивства геноцидом. Це, зокрема, вже зробила низка міжнародних установ, певні регіональні уряди та декілька країн, серед яких Канада, Німеччина, Польща та Росія.
Туреччина заперечує звинувачення, заявляючи, що загинуло набагато менше вірмен, ніж заявляє вірменський уряд. Крім того, причиною смертей Туреччина називає громадянську війну, а не зосереджені зусилля османського уряду знищити християнську меншину.
Офіційно Вірменія відзначає роковини початку трагедії 24 квітня.
Представники вірменської діаспори в Україні нараховують на українських теренах до 400 тисяч вірмен.
