Україна здатна не тільки розбити ворогів на сході країни, а й піти далі, переконує дописувач тижневика «Новое время». Він наголошує, що Україна сильніша, ніж здається. З одного боку, у світі впевнені, що вона не в змозі протистояти Росії, і поки їй просто щастить з утримуванням позицій. Але з іншого – зростає група людей, які особисто бачили, що відбувається в Донбасі і вірять, що Україна може здолати Росію. Ключ до такої можливості – добровольчі батальйони. У більшості випадків вони знаходяться на передовій і тримають позиції пліч-о-пліч із нацгвардійцями. В окопах. Але армія повинна використовувати їх за прямим призначенням – як компактні дисципліновані групи бійців, готові прорватися через позиції противника. Іншими словами, діяти, як американські рейнджери. Регулярна українська армія навчалася згідно з радянської доктриною, і більшість старших офіцерів не вміють мислити інакше. Саме тому в окопах повинна сидіти регулярна армія, а добровольчим батальйонам необхідно доручати завдання на окупованій території. Україна в змозі розбити своїх ворогів в Криму, в зайнятих сепаратистами регіонах, і навіть піти далі. Людський та інституційний потенціал дозволяє їй стати однією з наймогутніших країн в Європі, якщо вона скористається досвідом, набутим у війні, переконує експерт.
Повернення окупованого Донбасу під контроль Києва і заморожування конфлікту – це різні фінали війни, констатує експерт тижневика «Фокус». У військовому плані звільнити Донбас від окупантів поки не реально, оскільки російська армія значно потужніша, та й більша частина суспільства не готова платити таку високу ціну за цю територію. Відтак, на думку політолога, Україні могла б підійти модель об'єднання Східної та Західної Німеччини. ФРН виграла змагання у НДР, змогла реформуватися й стала об'єктом тяжіння для східних німців. Щось схоже могло б відбутися і в Україні, якщо вона здійснить реформи, стане сильною і привабливою державою. Водночас, як зазначає інший експерт видання, війна не закінчиться, поки Володимир Путін не піде зі своєї посади. Тиск на Україну він використовує як інструмент впливу на Захід. Він хоче повернути Ялтинсько-Потсдамський світоустрій і в принципі не згоден з катастрофою біполярного світу. Але відхід Путіна хоч і необхідна, але недостатня умова. В цілому ж, хто б не став наступним правителем (а швидше за все, вважає експерт, це буде Дмитро Медведєв), зближення Росії і Заходу обов'язково настане, бо фінансово, технологічно і цивілізаційно Москва таки залежна від Заходу. Все буде, як у випадку з Микитою Хрущовим, Георгієм Маленковим і Лаврентієм Берією, коли після смерті Сталіна їм довелося піти на лібералізацію відносин із Заходом. Аж ніяк не тому, що вони були лібералами за своїми поглядами – якраз навпаки, але інакше утримати країну вони б не змогли. Те ж відбудеться після відходу Путіна, – який може статися або в силу природних причин, або в результаті палацового перевороту. Докладніше про це йдеться в статті «Коли закінчиться війна?».
Роками українців лякали радянськими пропагандистськими міфами про загрозу миру з боку НАТО. Та останні події перевернули все з ніг на голову, констатує дописувач тижневика «Країна». Не «вороже» НАТО напало на Україну, а так звана «братська» Росія. І тепер не Північноатлантичний альянс намагається втягнути українців у свої військові операції, а Україна чекає, коли країни НАТО втрутяться у війну, яку Росія веде на українській території. Альянс наочно показав, що може гарантувати безпеку тим, хто до нього долучився. Агресор навіть не подумає порушити кордони цивілізованого світу. Якби Україна була членом НАТО, російські солдати сиділи б удома. Над Севастополем майоріли би стяги військово-морських сил України. А поряд із ними – прапори союзників, зазначає видання.
