Найбільший щоденний часопис Данії Politiken аналізує низку робіт про українську кризу і події на Майдані, які вийшли друком на Заході. Видання ділових кіл з Нідерландів NRC Handelsblad пише про опитування нідерландських виборців, згідно з яким, більше половини з них мають намір проголосувати проти Угоди про асоціацію з Україною на спеціальному референдумі, який відбудеться у Нідерландах навесні. Найтиражованіше періодичне видання Німеччини Sueddeutsche Zeitung розмірковує над ставленням Путіна до санкцій проти Росії, а також розповідає про його «витончений» спосіб залякування канцлера Німеччини Меркель.
Найпопулярніший часопис Данії Politiken друкує доволі розлогу статтю Генріка Кауфгольца «Сім книжок: Що відбувається в Україні? Чи це взагалі справжня країна?» Матеріал розпочинається риторичними запитаннями: «Чому так багато говорять про те, щоб зрозуміти Росію і Путіна? Чому ніхто не говорить про те, щоб зрозуміти Україну і українців? Чому мирна і політично виважена Європа хоче більшого розуміння агресора, ніж країни, яка зазнала агресії?» Ці запитання, як пише данський часопис, поставив український письменник Юрій Андрухович, і ця тема знаходить висвітлення у книжках, присвячених Революції гідності в Україні і наслідків цього для Європи, які починають з'являтися. На жаль, як додає газета, книжки ці ще не з'явилися у перекладі на данську.
Автор статті Генрік Кауфгольц пише, що відвідував Київ саме тоді, коли тільки розпочиналась Революція гідності. Він також додає, що працював з українськими матеріалами ще з 1990-х років, а зараз має перед собою цілу низку книжок, присвячених українській кризі, на приблизно 1700 сторінках. Але автор пропонує розпочати розмову про Україну з азів, ставлячи кілька запитань. «Чи Україна взагалі існує? А чи, може, висловлюючись словами покійного канцлера Німеччини Гельмута Шмідта, Україна — то лише ілюзія Заходу?» Принаймні, як пише Кауфгольц, існує чітка лінія російського керівництва – Володимир Путін, Борис Єльцин, Махайло Горбачов і аж до російських царів. У Москві існує погляд на Україну, як на регіон Росії.
Втім, як зазначає автор статті у данському часописі, Україна існує. Кауфгольц продовжує, що німецький дослідник Андреас Капеллер після українського Майдану навіть переписав свою книжку«Коротка історія України», яку він видав 1994 року. Всі 420 сторінок! Але Кауфгольц радить прочитати ще одного європейського дослідника, професора Карла Шлеґеля. Лише на 11 сторінках його роботи «Тест для України», яка складається з колекції статей, він демонструє, як його просто осяяло, наскільки Україна залишається цілковито незвіданою навіть для людей у Європі, які вважають себе освіченими і прогресивними. Шлеґель пояснює все на власному прикладі. Він володіє російською і одружений на росіянці. Приїхавши до Києва, він раптом збагнув, що він не може прочитати і зрозуміти написи, які зроблені українською! Так, саме там він збагнув, що Україна має свою власну історію, свою культуру та мову.
Далі Генрік Кауфгольц пише, що не може зрозуміти потягу європейської лівиці до «розуміння росіян і Путіна». Він наводить приклади книжок, які стали нещодавно досить популярними у Німеччині, у яких, зокрема, колишня кореспондента німецького телебачення у Росії Ґабріеле Кроне-Шмальц, змальовуючи події на Майдані у Києві пише про якихось 500 озброєних демонстрантів. Кауфгольц пише, що був сам у той час у Києві і не бачив жодного демонстранта зі зброєю! Авторка пише, що її робота про події на Майдані ґрунтується на фактах, але вона цитує у своїй книзі якісь неназвані джерела, разом з тим не подає наприкінці навіть жодного списку своїх джерел.
Автор статті у данському часописі зазначає, що загальновідомо, що Путін, попри його заперечення на початку, планував анексію Криму, а загиблі російські вояки на сході України є державною таємницею у Росії. Отож, як пише Генрік Кауфгольц, певні політичні сили у Європі не лише виказують розуміння агресора, вони ще й слухають брехуна. На противагу згаданим кільком «русоцентричним» роботам про Україну, виданим на Заході, Кауфгольц також пише про книгу «Українська криза» британця Ендрю Вілсона, яку визначає, як належно задокументовану роботу. Вілсон у своїй роботі, як зазначає автор, намагається збалансувати факти і вигадки. Як щодо тих українських фашистів, про яких постійно говорить Путін? Чи платили США активістам Майдану? І чи було щось кінематографічне у втечі Януковича? Автор пише, що офіційно, події на Майдані розпочалися з причини відмови Януковича підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Проте, за словами Кауфгольця, реальна причина цього неймовірного протесту полягає у необмеженій корупції, яка розквітла за його правління, коли один з синів Януковича став мільярдером за лише кілька місяців.
Генрік Кауфгольц, завершуючи свою статтю, закликає тих, хто поїде до України, взяти таксі і поїхати поглянути на Межигір'я під Києвом. Тут люди, на думку автора, зможуть збагнути обсяги систематичного грабунку країни Януковичем. Отже, тут важливо зрозуміти, що ані ЄС ані НАТО не були причетні до повстання на Майдані. Революція гідності відбулась через збереження принципів і цінностей України.
Україна нині воює на кількох фронтах. Країна має знайти свою національну тотожність, подолати корупцію, змінити суддів і саму систему судочинства, докорінно реформувати збанкрутілу економіку. Українська революція повернулась до Європи. Таким чином Європа має думати про наслідки.
«Що ж таки відбувається в Україні?»
Нідерландське видання ділових кіл NRC Handelsblad опублікував статтю «Три чверті виборців сказали «ні» Угоді про асоціацію з Україною». У підзаголовку зазначається, що «явка виборців на референдумі, згідно з опитуванням, становитиме трохи більше 30%». У матеріалі повідомляється, що згідно з опитуванням, проведеним нідерландським телеканалом EenVandaag, три чверті з тих, хто збирається проголосувати на референдумі щодо схвалення чи несхвалення Угоди про асоціацію України з ЄС, можливо або напевно, як зазначає часопис, проголосують проти ратифікації цієї угоди. Газета додає, що активність нідерландських виборців на цьому референдумі, згідно з опитуванням, втім, буде вищою ніж 30%, що і зробить цей референдум таким, що відбувся.
Нідерландський часопис пише, що з 27 тисяч опитаних, 53% заявили, що напевно голосуватимуть проти ратифікації Угоди про асоціацію з Україною, і ще 17% висловили припущення, що таки голосуватимуть проти. За умов передбачуваної активності нідерландських виборців, яка перевищуватиме 30%, уряд Нідерландів муситиме керуватися волевиявленням своїх громадян щодо ратифікації цього документу.
Втім, продовжує видання, повідомляючи, що Йооп ван Голштейн з Інституту політичних досліджень при університеті Лейдена був консультантом телеканалу EenVandaag в опрацюванні результатів опитування. Він має певні сумніви щодо вищенаведених відсотків, частково тому що, з його досвіду, передбачити активність виборців є доволі складним завданням. Ван Голштейн також припускає, що поміж опитаних були доволі політично активні люди, які намагалися якомога голосніше заявити про свою позицію.
NRC Handelsblad зауважує, що представники нідерландської влади нарікають на брак коштів для проведення референдуму навесні. Часопис наводить слова міністра внутрішніх справ Нідерландів Рональда Паштерка, який каже, що уряд виділив 20 мільйонів євро місцевим органам влади Нідерландів для організації і проведення референдуму, тоді як, наприклад, кошторис організації і проведення парламентських виборів становить 42 мільйони євро. Згодом міністр повідомив, що уряд Нідерландів таки виділить на 10 мільйонів більше, себто 30 мільйонів євро.
Попередньо деякі політичні сили у парламенті Нідерландів, як пише часопис, закликали уряд надати муніципальній владі у населених пунктах країни такий самий бюджет на проведення референдуму, як і на проведення парламентських виборів. Проте це клопотання було відкинуто. Нідерландське видання робить висновок, що референдум щодо схвалення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС має багато подібних моментів у своїй підготовці і організації, як і референдум щодо статуту Європейського Союзу 2005 року.
«Опитування: майже 70% нідерландських виборців проголосують проти Угоди про асоціацію з Україною»
Найбільше за накладом видання Німеччини Sueddeutsche Zeitung надрукувало статтю «Путін: для мене кордони не важливі, а лише долі людей». Часопис пише, що президент Росії Володимир Путін вважає, що за санкціями проти Росії через конфлікт в Україні стоять якісь геополітичні розрахунки. За умови, що фінансові санкції серйозним чином дошкуляють Росії та її економіці, Путін вважає їх «театром абсурду», пише газета.
Sueddeutsche Zeitung додає, що Європейський Союз та США запровадили цілий пакет санкцій проти режиму Путіна 2014 року через анексію Росією Криму та підтримки Кремлем проросійських сепаратистів на сході України. Саме через анексію Криму, як пише німецьке видання, Путін заявляє, що для нього, буцімто, не важливі кордони, бо він, за його словами, лише піклується про долю людей, називаючи анексію «воз'єднанням». Путін також висловлює готовність співпрацювати із Заходом щодо низки питань. З огляду на це бажання співпрацювати, як зазначає часопис, досить нелогічним виглядає неучасть російського президента у Мюнхенській конференції з питань безпеки, яка пройде у столиці Баварії 12-14 лютого цього року.
Далі німецька газета згадує про одну з найперших зустрічей Путіна з канцлером Німеччини Анґелою Меркель і про випадок з собакою Путіна. Загальновідомо, що Меркель боїться собак. І от, Путін, як пише видання, який, нібито, нічого не знав про цей острах Меркель, випустив тоді у кімнаті, де перебувала канцлер Німеччини, свого доволі великого пса-лабрадора, який підбіг до Меркель, яка просто тремтіла від переляку. З цього приводу, часопис зазначає, що знаючи хід думок Путіна, і той спосіб, у який він вирішує справи, німецька сторона аж ніяк не виключала, що випадок з псом у кімнаті був спробою кремлівського керівника залякати канцлера Німеччини і призвести до стресової ситуації.
«Українська криза розглядається, як привід для санкцій. Путін нібито не знає, що Меркель боїться собак»
