Українська діаспора у Німеччині згуртувалася навколо Євромайдану, його ідей та цілей. Це згуртувало її. Проте, аби оформитися інституційно, їй буде потрібен час і професіоналізація – таких висновків доходить дослідження, профінансоване німецькою державою. А от український історик, який працює у Берліні, Андрій Портнов вважає, для того, щоб українська громада за кордоном змогла допомогти державі, спочатку держава має допомогти їй. На його думку, Україні варто просувати і підтримувати людей, які вже проклали місток культурних зв’язків з Європою, використовувати їхній імідж та авторитет.
– Наскільки вдалося німецьким українцям донести мессидж про Україну до німецького суспільства?
– Ця група дуже неоднорідна. Серед цих громадян України є чимало тих людей, хто виїхав до Німеччини ще на початку дев’яностих років за програмою заохочення так званого повернення німців чи євреїв з Радянського Союзу, і ці люди часто і надалі мають українські паспорти. Є також студенти – це зовсім інша група. Тому я думаю, що в першу чергу треба розуміти, що такої гомогенної єдиної групи українців в Німеччині немає. Тому що є кілька товариств, кілька ініціатив. Вони подеколи співпрацюють, подеколи ні.
Коли був Майдан, то справді чимало українців взагалі вперше захотіли декларувати свою українськість
Що я можу сказати напевно, що коли був Майдан, то справді чимало українців взагалі вперше захотіли декларувати свою українськість, по-друге, познайомилися з іншими українцями. Після цього, звісно, відбуваються певні процеси об’єднавчі. Тобто якісь групи намагаються оформитися, навіть юридично. Я думаю, що цей процес насправді тільки починається. Говорити про серйозний вплив цих груп на німецьку політику зарано. Говорити про якусь одностайну позицію цих груп також зарано. Зрозуміло тільки те, що вони зазвичай поділяють тільки певні базові цінності, а саме – демократичний розвиток України та її євроінтеграцію.
– Українська громада дійсно дуже строката. Є там і науковці, і культурні діячі. Мабуть, до від’їзду і постійного проживання в Україні Володимира і Віталія Кличка вони були найбільш впізнаваними українцями у Німеччині. Хто є таким найбільш впізнаваним українцем у Німеччині зараз? І в якій галузі найсильніші позиції України: в економіці, в культурі, в науці?
Справді брати Клички були і залишаються, напевно, найвідомішими українцями
– Це цікаве питання. Я почну з того, що справді брати Клички були і залишаються, напевно, найвідомішими українцями, при чому не просто найвідомішими, а найвідомішими українцями, що мають позитивну репутацію. До них дуже добре ставлення. Я думаю, що, зокрема, через те, що вони обидва дуже добре говорять німецькою мовою, дуже виховані, інтелігентні люди.
До певної міри вагомою фігурою, безумовно, є Катя Петровська, письменниця, яка походить з Києва
Я б сказав, що людей, яких можна було б порівняти з цим позитивним іміджем для широких верств німецького суспільства, таких постатей зараз немає. До певної міри вагомою фігурою, безумовно, є Катя Петровська, письменниця, яка походить з Києва. Її батько дотепер живе в Києві. Це – відомий києвознавець. І Катя пише німецькою мовою. Вона має український паспорт. Про що, думаю, не так багато німців знає. Для багатьох німців вона асоціюється не тільки з Україною, а також, скажімо, з Радянським Союзом, з Росією, з євреями на сході Європи і тематикою єврейською. Але все таки я вважаю, що, напевно, Катя Петровська була б такою дійсно медіальною фігурою, яка дуже помітна і яка має певну роль.
Сергій Лозниця, знаменитий режисер, який дуже відомий в Німеччині
Є люди, які залишаються громадянами України. До речі, таким є Сергій Лозниця, знаменитий режисер. Це теж, напевно, постать, яку варто було б згадати. Бо це – український режисер, який дуже відомий в Німеччині, який теж постійно живе в Берліні.
– Якщо говорити про роль держави, вона тут має якесь місце? Чи це є суто проблема українців, які живуть у Німеччині, знайти своє місце у цьому суспільстві і показати через себе Україну?
– Я думаю, що взагалі українській державі бракувало і дотепер бракує політики стратегічної, щодо українців закордоном. Деякі люди, які себе асоціюють з Україною, беруть участь у тій діяльності, про яку ми говорили вище, вони вже давно не мають українського громадянства або мають другий паспорт німецький чи ще якийсь.
Я вважаю, що Україна такої політики не має, на відміну від більшості країн східної Європи. Бо, як ми знаємо, Польща видає карти поляка, Угорщина взагалі роздає паспорти угорські угорцям в інших країнах. Україна робить дуже мало. Я думаю, що це пов’язано як з браком коштів, так і з браком якихось ідей у цьому напрямку. Я думаю, що вони ще з’являться.
Україні як державі не завадило б подумати над серйозною політикою щодо підтримки українців не тільки в Західній Європі, а також в Росії, в азійських країнах
Зараз українське посольство в Берліні намагається робити різні речі. Це справді той випадок, коли дипломатичне представництво держави дуже відкрите до співпраці. І до речі, незабаром у посольстві буде чергова зустріч посла з представниками українських громадських організацій. Можливо, там ми почуємо якісь нові ідеї чи пропозиції, що робити далі. Але загалом, я думаю, Україні як державі не завадило б подумати над серйозною політикою щодо підтримки українців не тільки в Західній Європі, а також в Росії, в азійських країнах, у тому ж Казахстані чи Білорусі, Молдові. Цього немає і цього бракує.
Чимало функцій держави під час останніх подій взяло на себе громадянське суспільство. Українська держава не повинна думати, що і далі таку діяльність робитиме не вона, а робитимуть просто українці на громадських засадах. Це має бути державна політика, зокрема інформаційна
І всі ми знаємо, що чимало функцій держави під час останніх подій, особливо коли втік вже Янукович, їх взяло на себе громадянське суспільство. Тут була і інформаційна робота, і підтримка армії, і чимало інших речей. Я теж захоплююся тим, як громадянське суспільство цю роль зіграло. Але я вважаю, що українська держава не повинна думати, що і далі таку діяльність робитиме не вона, а робитимуть просто українці на громадських засадах. Це дуже неправильний підхід. Це має бути державна політика, зокрема інформаційна. І коли така політика буде, тоді безумовно ці товариства, ці об’єднання, ці групи українців за кордоном, їх можна буде конструктивно використати.
На цю ж тему:
31.05.2016
Українці у Німеччині та Польщі – провідники у світ демократії і європейського способу життя
Важливим кроком у поліпшенні роботи української громади є впровадження безвізового режиму – дослідники далі
30.05.2016
Трикутник Україна-Німеччина-Польща: питання безпеки єднає?
«Якщо у нас буде спостерігатись певна негативна динаміка у відносинах з Польщею, то, можливо, ФРН стане ключовим союзником України в ЄС» – Гетьманчук далі
