Доступність посилання

ТОП новини

У Білорусі чиновникам рекомендують не демонструвати свої статки – експерт


Андрій Казакевич
Андрій Казакевич

Поки у Києві готують другий етап боротьби з корупцією, який почнеться наступного року, коли електроне декларування стосуватиметься всіх державних службовців, зокрема керівників державних підприємств, у Білорусі боротьба з корупцією не викликає жодних великих емоцій громадян. Для більшості з них корупція не є щоденною проблемою. Про те, чому це так і чи це є той досвід, який варто переймати Україні, говоримо з білоруським дослідником, директором Інституту політичних досліджень Андрієм Казакевичем, з яким ми зустрілися на форумі, присвяченому боротьбі з корупцією на пострадянському просторі, який нещодавно відбувався у Празі.

– Багато українців вірять у те, що в Білорусі створена якась дуже ефективна система боротьби з корупцією, що там її майже немає. Дехто згадує старі радянські часи, коли про випадки боротьби з корупцією повідомлялося по телебаченню, і це виглядало дуже ефектно і ефективно. Наскільки це дійсно так?

– Залежно від того, що ми маємо на увазі під корупцією. Коли ми говоримо про побутову чи дрібну корупцію, корупцію на нижчому рівні, припустімо, коли звичайна людина приходить до суду, то чи може вона підкупити суддю, дати хабаря, чи дати хабаря співробітнику міліції. Таких випадків у Білорусі, дійсно, є небагато, порівняно з іншими пострадянськими країнами. Така корупція має невисокий рівень.

Якщо ми включаємо до корупції питання, пов’язані з використанням державної власності на вищому рівні, то це вже рівень, на якому корупція є звичайною практикою

Але якщо ми включаємо до корупції не лише питання низових чиновників, а питання, пов’язані з використанням державної власності на вищому рівні, питання доступу до бюджетних коштів, то це вже рівень, на якому корупція є звичайною практикою. Просто більшість людей не зустрічається з випадками корупції на такому рівні. І тому в них складається враження, що корупції в Білорусі немає.

Насправді ці схеми є добре розроблені, і за ними відбуваються корупційні дії. Для Білорусі це є проблемою, тому що йдеться про неефективне використання державних грошей.

– Якщо говорити про тих чиновників, яких притягають до відповідальності, то йдеться про тих, хто втратив лояльність до системи, чи вони дійсно виходять за межі дозволеного в рамках цієї системи?

– Буває по-різному. Часом це буває покарання за політичну позицію, але зараз таких випадків небагато. Їх було більше наприкінці 1990-х, початку 2000-х років, коли ця система лише стабілізувалася. Зараз виглядає так, що в більшості випадків ті, кого піймали, якимось чином перейшли межу дозволеного системою. Або ж вони стали жертвою міжгрупових розборок.

Система влади, президент Олександр Лукашенко всіма способами намагаються показати, що немає людей, які вважалися б недоторканними, проти яких неможна було б порушити кримінальну справу. Ми знаємо випадки, коли справи були порушені і проти дрібних чиновників, і проти вищих, і навіть проти людей, які були у близькому оточенні президента. Тобто немає якоїсь однієї схеми, за якою б проводилася антикорупційна кампанія. Бо однією з її цілей, крім бажання скласти добре враження на населення, є утримування «в тонусі» всю бюрократію, щоб вона відчувала межі, встановлені системою, і в такий спосіб її підтримувала, щоб не робила того, що не дозволяється.

– А що дозволяється? Якщо порівняти з сусідніми країнами, Україною, Росією, то наскільки корупція в Білорусі є велика за обсягом?

– Важко ці речі оцінювати, бо щоб порівнювати, треба називати цифри, наводити конкретні випадки.

Є проблема державних закупівель. Ця сфера у Білорусі є абсолютно непрозорою

Але, наприклад, є проблема державних закупівель. Вона характерна не лише для пострадянського світу, але і для інших держав, де приватні фірми отримують державні замовлення. Ця сфера у Білорусі є абсолютно непрозорою, і очевидно, що державні фінансові засоби розподіляються між фірмами, пов’язаними з бюрократією різного рівня. Такі закупівлі відбуваються як на місцевому, так і на державному рівні. Я б сказав, що вся ця сфера є корумпованою, корумпованою у західному сенсі цього слова. Бо велика частина як чиновників, так і населення навіть не сприймають це як корупцію, бо вона виходить за розуміння звичайної, побутової корупції.

– Для України, Росії, багатьох інших пострадянських країн, корупція ставала системотворчим принципом, за яким система працювала і не могла працювати без неї. Чому так не сталося в Білорусі?

– Не сталося так, як в інших країнах, передусім тому, що коли Лукашенко прийшов до влади, він однозначно зайняв позицію народного популізму, боротьби з корупцією, і це було основою його легітимності. Змінити цей імідж для нього було невигідно з політичної точки зору. Це залишається так і зараз. Він завжди розповідає, що він з народом, що він не любить бюрократію, показує, як він бореться з корупцією і таке інше. Тобто це є важлива частина його публічного іміджу та легітимності в очах великої частини виборців.

Але знову ж таки, це не означає, що корупції немає, просто вона є непомітною для звичайних людей. Все робиться так, щоб не привертати увагу.

У Білорусі є багаті люди, але їм рекомендують поводитися так, щоб вони не демонстрували свої великі фінансові можливості

У Білорусі є багаті люди, але їм рекомендують поводитися так, щоб вони не демонстрували свої великі фінансові можливості. Це переважно чиновники, але система змушує їх це приховувати, не дає їм це демонструвати, як це відбувається в сусідніх країнах.

Є якісь позабюджетні фонди, які не контролюються законодавчими механізмами, існують різні зовнішньоторговельні схеми, які не фіксуються в офіційних документах, які дозволяють отримувати невраховані корупційні гроші. І ці гроші є важливим елементом існування цієї системи. Просто її механізм зроблений так, щоб вона не потрапляла на очі звичайній людині, яка звичайно голосує за Лукашенка.

  • Зображення 16x9

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG