Доступність посилання

21 Жовтень 2017, Київ 15:17

Мова для українця – це персональна ділянка кордону самоідентифікації української нації


Цитата професора Богдана Гаврилишина (1926–2016), поширена у соціальних мережах

(Рубрика «Точка зору»)

Стаття доктора філологічних наук, професора Лариси Масенко «Русский мир» і «мовний закон» Ківалова-Колесніченка. Як це сталося (хронологія)» розставляє усі крапки над «і» щодо намірів тих, хто намагається нищити українську мову, нібито застосовуючи для цього демократичні західні норми.

Авторитетний мовознавець наголошує: «Звичайно, потрібна була неабияка шахрайська спритність і повна відсутність моральних засад, щоб скористатися європейським документом, призначеним захистити від вимирання мови, що мають малу кількість носіїв, для збереження й посилення позицій російської мови в Україні, де впродовж кількох століть імперія намагалась маргіналізувати українську мову, щоб довести чисельність її носіїв до критичної межі».

Гіпертрофована активність так званого «русского мира» більше нагадує останні конвульсійні порухи набагато зменшеної російської імперії перед її остаточним занепадом.

Але хоча її сила вичерпалася після кончини ідеї комунізму (в його вульгарній московській інтерпретації), і фактично ця імперія доживає останні часи у звичному для себе вигляді, її занепад так само небезпечний для України, як і саме її існування.

Адже намагання силовим шляхом втягнути Україну в чорну діру «русского мира» дуже схоже на те, що імперська потвора шукає будь-які можливості, щоб відродитися у тому чи іншому вигляді.

Цитата української письменниці Ліни Костенко, поширена у соціальних мережах
Цитата української письменниці Ліни Костенко, поширена у соціальних мережах

Москва намагається законсервувати протиприродну для України мовну ситуацію

Нинішні спроби вкинути в українське суспільство теми про «великую русскую культуру» і про «второй государственный язык» є нічим іншим, як яйцями цього паразитарного «русского мира».

У Кремлі дуже сподіваються на те, що ці паразити мають колись вилупитися і з них вкотре постане потворний монстр – представники «русского мира».

Намагання у будь-який спосіб законсервувати протиприродну для України ганебну мовну ситуацію є реалізацією московського багатоходового плану ідеологічного зомбування.

А імперські мантри на кшталт «это язык, с которым мы выросли» чи «как хочу, так и разговариваю», лише підсилюють енергетичну підзарядку такого «зомбі».

На цих добровільно зомбованих не дуже впливає і те, що навіть тоді, коли вони володіють російською мовою краще за автохтонів, а їхні знання так званої російської культури є значно ширшими, ніж знання пересічного «інтелектуала» з Росії, вони для московців все одно назавжди залишаться «хохлами» і «хохлушками».

Яких убиватимуть озвірілі від крові «визволителі» з Півночі з таким же завзяттям, як і україномовних.

Українська мова є фундаментом існування української нації і держави. На жаль, цю тему не любить зачіпати як чинна влада, так і конформісти.

Однак на відміну від них як Путін, так і попередні російські очільники окупантів добре усвідомлювали роль і вагу мови як ідентифікатора, основи менталітету і культури (у тому числі й політичної), цементу для існування держави.

Тому й за 337 років російської і радянської колонізації України було видано понад сотню актів для заборони української мови.

А сьогодні Путін, ледве не в кожній своїй претензії до України вставляє вимогу про надання особливого статусу «русскому языку».

Політична карикатура Олексія Кустовського
Політична карикатура Олексія Кустовського

Якщо говорити про важливість мови під час відновлення функціонування Української держави, то тут найкращим прикладом може слугувати позитивний досвід Ізраїлю.

Варто пригадати, як євреї відродили свою прадавню мову іврит. На перших порах вони встановили певні бонуси для тих, хто знав іврит. А згодом на державну службу почали приймати тільки тих, хто володів івритом.

В Україні має бути відновлений україномовний простір

В Україні держава має робити все, щоб україномовний простір був відновлений на всій її території.

А це має означати, що не тільки держслужбовці повинні послуговуватися українською мовою під час виконання свої службових обов’язків. Це має відбуватися в усіх публічних закладах.

Включно з тим, що й касири в супермаркетах і магазинах мусять спілкуватися з покупцями українською мовою.

Адже у всіх «принципово російськомовних» присутнє, якщо не приховане презирство, то принаймні відчуття вторинності й непотрібності української мови, як єдиної державної.

Це прослідковується навіть у людей, яких можна вважати досить просунутими інтелектуально й світоглядно.

Схоже, що «російськомовні» принципово не хочуть зрозуміти цінність та необхідність власної мови для української нації.

Необхідно визнати, що допоки в державі паралельно існують діаметрально різні культурні традиції, доти будуть і потенційні джерела дестабілізації.

Потрібно враховувати, що російська мова має велику підтримку з Росії саме як фактор дестабілізації України. І поки Україна буде «двомовною», доти він буде існувати.

Але якщо Україна стане одномовною – російською, то цей фактор перестане вже існувати разом з Українською державою.

Образно кажучи, сьогодні українська мова для кожного свідомого українця – це його персональна ділянка загального кордону самоідентифікації української нації, яку він особисто має захищати.

Варто наголосити на тому, що свідомість визначається, формується і закладається мовою. Оскільки мова (культурно-світоглядне середовище) формує свідомість.

Якщо ваша свідомість московська, ви говорите російською. Якщо українська, ви говорите українською.

Мем, поширений у соціальних мережах
Мем, поширений у соціальних мережах

Скажи мені, якою мовою ти говориш, і я скажу тобі, хто ти

Мова – це найкращий і найнадійніший визначник свідомості. Саме тому мова у всьому світі однозначно визнається, як визначник етнічної та національної належності.

А перефразувавши відомий вислів, можна сказати: скажи мені, якою мовою ти говориш, і я скажу тобі, хто ти.

Тому що головна ознака асиміляції – зміна мови спілкування. Тобто ті, хто почали розмовляти російською мовою, починають асимілюватися в інше культурно-світоглядне середовище.

Саме таким чином російська мова запускає в російськомовних українцях процеси змін і формування російського світоглядного сприйняття світу.

Акція на підтримку української мови, Київ, 18 березня 2014 року
Акція на підтримку української мови, Київ, 18 березня 2014 року

Самоідентифікація кожного є основою загальної самоідентифікації нації. І тому дуже важливо нарешті остаточно визначитися із тим, до якого світу ви належите.

Адже у Путіна дуже розраховують на те, що якщо в Україні більшість буде говорити російською мовою, то є великий шанс, що її таки зроблять другою офіційною, чи державною мовою.

А якщо російську мову зроблять другою офіційною або державною, то вона за дуже короткий період практично повністю витіснить українську зі вжитку.

І коли російська повністю витіснить українську зі вжитку, то для Москви це буде підставою вважати Україну частиною Росії.

А у разі, якщо для Кремля це стане підставою вважати Україну частиною Росії, то це може підштовхнути до активних військових дій для силового включення України до складу Російської Федерації.

Тому питання русифікації України – це проблема, котра вже давно вийшла за рамки чисто культурологічного мовного питання.

Це питання безпеки Української держави, як би до цього не ставилися ті, хто ухвалюють нині рішення в Україні.

Віктор Каспрук – незалежний політолог

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

На цю ж тему:

Закон Ківалова-Колесніченка знищив більше українців, ніж війна

«Русский мир» і «мовний закон» Ківалова-Колесніченка. Як це сталося (хронологія)

«Мовний закон» Ківалова-Колесніченка і засідання КСУ, яке може стати історичним​

Справа у КСУ щодо «мовного закону» Ківалова-Колесніченка зрушила з місця

«Мовний закон» Ківалова-Колесніченка. Троянські коні Кремля

Війна між Україною і Росією. Мовно-культурний фронт

Українська мова і приціл Путіна

Україна і «русский мир». Хто боїться «змістовної українізації»?

Мовна політика України. Антиукраїнський закон досі чинний

  • 16x9 Image

    Віктор Каспрук

    Політолог, журналіст-міжнародник, публіцист. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Працював завідувачем відділу політики в газеті В’ячеслава Чорновола «Час-Time». Автор понад 2500 статей. Спеціалізується на висвітленні проблем України, Росії, Білорусі, Близького Сходу, арабського світу, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Лауреат премії журналу «Сучасність» та Ліги українських меценатів за 2006 рік за цикл статей, присвячених проблемам внутрішньоукраїнської і світової політики, а також за інтерв’ю із провідними діячами білоруської опозиції.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG