Доступність посилання

27 Червень 2017, Київ 10:22

Партії популістів змінюють політику Заходу – підсумки 2016 року


Фотографія Дональда Трампа на обкладинці Time після визнання його людиною року за версією видання

Скрізь на Заході хвиля популістських настроїв кидає виклик заведеному політичному порядкові, що ґрунтується на думці про те, що відкриті кордони і вільна торгівля вирішальні для добробуту й розквіту. Минулий рік засвідчив, що такі настрої просунулися досить далеко.

Політологи ще не придумали назви цьому явищу, що охоплює західний світ. Зростання ультраправих сил, зростання популістів, зростання настроїв проти звичного порядку – все це не тільки захопило зненацька багато старих політичних партій, а й може радикально змінити соціальну й економічну політику Заходу.

У Великій Британії виборці проголосували за вихід із Європейського союзу, попри прямі попередження про серйозні політичні й економічні наслідки такого кроку. У США виборці обрали політичного новачка й мільярдера Дональда Трампа як майбутнього президента завдяки його обіцянкам збудувати «велику-велику стіну» на кордоні з Мексикою, заборонити мусульманам в’їзд до країни і скасувати великі угоди про вільну торгівлю. На європейському континенті в Польщі прийшов до влади націоналістичний уряд, в Італії втратив владу проєвропейський уряд, а Австрія ледь уникла обрання ультраправого діяча як голови держави, що став би першим таким у ЄС.

Професор-історик Нортумбрійського університету у Великій Британії Майкл Каллінан звертає увагу: «Мені ще не ясно, чи підтримує більшість людей відступ у питаннях відкритих кордонів чи вільної торгівлі, але громадськість розколота: частина її вважає, ніби чинні політика глобалізму або ставлення до імміграції не спрацювали їй на користь, тому вона й протестує біля скриньки для голосування».

Вибори 2017 року

Низка виборів 2017 року – в Італії, Франції, Німеччині й Нідерландах – створить нові поля бою, де популістські настрої зазнають нового випробування. Це створює загрозу, що Євросоюз може розпастися: багато з популістських партій називають Брюссель загрозою для інтересів і обличчя своїх країн.

Ці популістські партії дотримуються різних ідеологій: від ультраправого «Національного фронту» під проводом Марін Ле Пен у Франції й націоналістичної «Альтернативи для Німеччини» в Німеччині до ультралівих партій «Подемос» («Ми можемо») в Іспанії й «Сіріза» («Коаліція радикальної лівиці») у Греції. Хоча їхні гасла можуть бути дуже різні, від «ми проти імміграції» до «ми проти заходів бюджетної економії», їхні виборці часто занепокоєні тим самим: робочими місцями, платнею, глобалізацією, що, на їхню думку, позбавляє їх роботи, чи страхами перед імміграцією, культурними змінами й тероризмом.

Як саме такі партії будуть намагатися змінити суспільство у своїх країнах, є нині головним питанням у багатьох західних столицях. Під особливою загрозою – Європейський союз.

В Італії, де після відставки у грудні проєвропейського прем’єра Маттео Ренці мають відбутися нові парламентські вибори, популістський «Рух п’яти зірок», очолюваний комедіантом і блогером Беппе Ґрілло, має 30-відсоткову підтримку виборців. Ця партія хоче референдуму про вихід Італії з зони обігу спільної валюти євро. Інша італійська популістська партія, «Північна ліга», з 12 відсотками підтримки, виступає з націоналістичних і антиіммігрантських позицій і хоче взагалі вивести Італію з ЄС.

У Нідерландах, де парламентські вибори призначені на березень, популістська Партія свободи на чолі з Гертом Вілдерсом, як очікують, отримає найбільше місць – хоча не зможе створити свого уряду чи потрапити в новий уряд, бо більшість інших партій вважають її надто екстремістською, щоб піти до неї в коаліцію чи запросити в коаліцію до себе. Партія свободи – проти євро, проти ЄС, проти іммігрантів і проти ісламу.

У Франції у квітні мають відбутися вибори президентські, і лідер «Національного фронту» Марін Ле Пен наразі лише на лічені відсотки відстає від провідного претендента Франсуа Фійона, представника правоцентристських республіканців. Ле Пен, що виступає проти ЄС і проти імміграції, обіцяла влаштувати референдум про вихід Франції з Євросоюзу в разі обрання.

У Німеччині «Альтернатива для Німеччини», як уважають, уперше ввійде до парламенту країни на виборах, що мають відбутися до кінця жовтня. Ця партія виступає проти євро (хоча не проти ЄС), проти імміграції і проти ісламу. Від часу створення 2013 року вона швидко зросла в популярності і йде нині третьою, маючи 16 відсотків підтримки, слідом за двома провідними партіями країни – Соціал-демократичною партією Німеччини (22 відсотки) і Християнсько-демократичним союзом канцлера Анґели Меркель (32 відсотки).

Куди підуть ЄС і США?

Перед Європейським союзом, який ми знаємо, попереду кілька небезпечних років

Фахівець у справах політики Євросоюзу з Центру європейських політичних досліджень у Брюсселі Марко Інчерті попереджає: «Перед Європейським союзом, який ми знаємо, попереду кілька небезпечних років. Головне питання, на мою думку, буде, зокрема, в тому, чи майбутній зсув деяких країн у певному напрямку означатиме кінець ЄС, чи тільки вихід цих країн із Євросоюзу, який відтак зможе вижити в іншій формі чи в меншому обсязі».

У США ж спрямування, в якому піде адміністрація Трампа під її гаслом «Зробимо Америку знову великою», ще не ясне. Роза Балфур із Німецького фонду Маршалла США, що працює у Брюсселі, вважає: «Дуже важко передбачити, як буде поводитися Трамп і чи він дійсно має намір домагатися всього, про що він говорив у перебігу кампанії, а якщо він буде просувати лише частину своїх оголошених цілей, то які саме з них це будуть. Це в нього дуже особисте, пов’язане з його особистістю, а не з якоюсь ідеологією».

Серед найчастіше повторюваних обіцянок Трампа були обмеження нелегальної імміграції і переговори про нові торговельні угоди, що надали б більше протекціонізму американській промисловості.

Із часу 2008 року і світової фінансової кризи, ми бачимо нездатність урядів у всьому світі принести зростання. Реакцією на це став популізм

На думку аналітиків, швидке зростання популістських сил є частково також наслідком повільного економічного видужання Заходу після фінансової кризи 2008 року. «Із часу 2008 року і світової фінансової кризи, що настала тоді, ми бачимо нездатність урядів у всьому світі принести зростання, якого очікували люди після великої рецесії чи депресії. Цього не сталося, і реакцією на це став популізм», – каже Майкл Каллінан.

Над матеріалом працювали: Charles Recknagel, Rikard Jóźwiak, Сергій Драчук

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG