«Без свободи засобів масової інформації вільна людина неможлива», – говорить автор книжки про газети Середньовіччя, що виходили на теренах Білорусі, Віталій Євмянков. Його книжка вийшла в Могильові. Він досліджував газети Речі Посполитої – східноєвропейської федеративної держави, що існувала протягом 1569–1795 років на теренах сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, південної Естонії та західної Росії. Газети в Речі Посполитій видавали, фактично, протягом усього XVI столітті, тоді як у Росії – лише за Петра Першого.
«Газети були засобом інкорпорації православних жителів Речі Посполитої в єдину політичну шляхецьку націю», – зазначає Віталій Євмянков, викладач Могилевського державного університету імені Кулешова, який написав книгу про білоруські газети XVI-XVII століть, які виходили на просторах тодішньої Речі Посполитої.
Прочитавши середньовічні видання, Віталій Євмянков висловлює свій погляд на те, як впливали вони на громадську думку, як подавалися новини, хто їх читав і писав, та чому їх слід взагалі вважати білоруськими.
Через газети єзуїти намагалися впливати на шляхту
«Моя книга про новини, які поширювалися по Речі Посполитій від Люблінського сейму до першої чверті XVII століття», – говорить про свою роботу Віталій Євмянков.
«Про що дізнавалися наші предки, як виглядали тоді газети, дуже цікаво з точки зору історії засобів масової інформації та з точки зору історії та культури чотирьох народів, що входили в Річ Посполиту. Це Україна, Литва, Польща і ми, білоруси», – зазначає вчений.
Засоби масової інформації, каже дослідник, виходили у Вільнюсі, Кракові, Гданську, Познані. Видавали їх єзуїти.
«Єзуїтів у 1569 році запросив Сигизмунд Август. Їх було тринадцять. Для єзуїтів було несподівано побачити в Речі Посполитій політичну націю – шляхту, яка сама ухвалювала рішення. Навіть могла вплинути на вибори короля», – зауважує дослідник.
Єзуїти боролися за відторгнення від Московського князівства, від Золотої Орди земель, які поляки називали «східними кресами»
«Єзуїти намагалися впливати на політичну націю, – каже Євмянков. – Одним із засобів цього впливу і були якраз газети, які розповсюджувалися від Смоленська і Брянська до Познані. Єзуїти боролися за відторгнення від Московського князівства, від Золотої Орди земель, які поляки називали «східними кресами».
Газети, які розповідали про місцеве життя, публікували так звані реляції. Написані від руки листи, які писали гетьмани, магістрати міст, але частіше за все надсилали ченці двох орденів, які були в монастирях, – єзуїти і дещо пізніше піари. Головними кореспондентами були вони.
Газети потрапляли в католицькі єпископства. Їх озвучували священики з амвонів
«Газети потрапляли в католицькі єпископства, а потім розходилися по парафіях. Їх озвучували священики з амвонів. Тому їх не читали, а слухали. Щоб мати доступ до такої інформації, потрібно було бути католиком», – зауважує дослідник.
«Були випадки, коли газети видавали протестантські друкарні. Вони не були підконтрольні єзуїтам. А також їх видавали і конфедерати», – продовжує співрозмовник.
У православних не було потреби видавати газети
Те, що ці видання розходилися по всій території Речі Посполитої, свідчить, що вони виходили накладом не менше від 500-600 примірників
Віталій Євмянков стверджує, що попит на газети в XVI-XVII століттях був великий. На першій шпальті, каже він, навіть розміщували рекламу.
«Те, що ці видання розходилися по всій території Речі Посполитої, свідчить, що вони виходили накладом не менше від 500-600 примірників. Найпоширеніша назва для газет – «Новини», – розповідає білоруський дослідник.
Багато новин було з Персії і Османської імперії
Він зауважує, що в «Новинах іноземних» була лише інформація без думок авторів: «Приходили ці новини з усіх європейських країн. Багато новин було з Персії і Османської імперії. Багато уваги приділялося придворному, мирському житті коронованих осіб».
У «Новинах крайових» важко відрізнити, де була пропаганда, а де інформація
«У «Новинах крайових» важко відрізнити, де була пропаганда, а де інформація», – продовжує він.
Були дві пошти – королівська і гетьманська. Гетьманська пошта працювала за будь-яких обставин. Якщо в газеті було зазначено «з листа гетьмана», то ніякої пропаганди в ній не було
«У той час були дві пошти – королівська і гетьманська. Гетьманська пошта працювала за будь-яких обставин. У такій кореспонденції всі факти дуже перевірялися, адже вона призначалася сенату для ухвалення державних рішень. Тому гетьманській пошті можна довіряти. Якщо в газеті було зазначено «з листа гетьмана», то ніякої пропаганди в ній не було. Єдине – потрібно звертати увагу: якщо єзуїти це надрукували, то в цьому була доцільність», – уточнює Євмянков.
Відповідаючи на питання, яким було ставлення православних вірян до католицьких новин і чи намагалися православні відповісти виданням своїх новин, дослідник відповів: у православних не було потреби видавати газети.
Що стосується ставлення православних вірян до «католицьких газет», то науковець зізнається, що про цю обставину можна тільки припускати.
«Проте є дуже важлива річ. У 1610 році, коли був відвойований Смоленськ, то за нього боролися як православні, так і католики. І всі читали газети на старопольській, латині. І тут конфесія не мала вирішального значення», – говорить дослідник.
З усього масиву досліджених газет відсотків близько 80 виходили на латині
«З усього масиву досліджених газет відсотків близько 80 виходили на латині. Польська мова тоді вважалося мовою простих людей», – стверджує він.
Наскільки чутливим був вплив газет на тодішню громадську думку, можна тільки припускати, – каже Віталій Евмянков. Однак, зауважує він, є непрямі свідчення впливу.
Брехати, як зараз брешуть, було неможливо та й не було сенсу, адже люди знали, що відбувалося
«Інформаційні вкидання нагадують сьогоднішні, коли ворог виводиться за межі людського – дегуманізується, – зазначає дослідник. – Нічого нового в XXI столітті в цьому плані не придумується… Проте брехати, як зараз брешуть, було неможливо та й не було сенсу, адже люди знали, що відбувалося».
Газети доводили суспільству: Москва загрожує європейській цивілізації
Віталій Євмянков наголошує, що європейські газети багато місця відводили подіям, пов’язаних із завойовними походами московського князя Івана Грозного. Його вторгнення на території суміжних країн розглядалися як загроза європейській цивілізації.
Про Івана Грозного писалося, що він загрожує всьому католицькому світу
«Про Івана Грозного писалося, що він загрожує всьому католицькому світу… Можемо говорити, що в європейському медіа-просторі так формувалися погляди на Москву, на те, чого слід очікувати звідти», – зазначає білоруський дослідник Віталій Євмянков.
Оригінал статті – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
