Доступність посилання

22 Жовтень 2017, Київ 06:35

Олесь повертається в Україну, але проблема українських могил в Чехії лишається


Могила Олександра Олеся та його дружини Віри Кандиби у Празі

Прага – На початку нового року, 3 січня, сталась у Празі подія, яка розбудила не тільки українську діаспору, але й долетіла до найвищих дніпрових берегів: на празькому Ольшанському кладовищі викинули з могили останки великого поета Олександра Олеся і його дружини Віри Кандиби. Перестала існувати й символічна могила – in memoriam – страченого в нацистському концтаборі Заксенгаузен сина поета, Олега Ольжича.

Уряд України знайшов кошти на перепоховання Олеся в Києві на території державного історико-меморіального Лук’янівського заповідника. Про це Радіо Свобода розповів тимчасовий повірений у справах України в Чеській Республіці Зіновій Гошовський:

Думаю, що до кінця тижня останки Олександра Олеся і його дружини будуть перевезені до Києва
Зіновій Гошовський

«Відповідні рішення ухвалені органами державної влади України. Буде виділено місце на Лук’янівському цвинтарі в Києві. І думаю, що до кінця тижня останки Олександра Олеся і його дружини будуть перевезені до Києва».

Однак проблема українського некрополя в Чехії залишається.

Багато з українських могил – без догляду

Так історично склалось, що демократична Чехословаччина Томаша Масарика в міжвоєнний період дала притулок понад 20 тисячам українських емігрантів. У Празі розпочали роботу Український вільний університет, Український високий педагогічний інститут імені Михайло Драгоманова, українська гімназія. І навіть кілька років працював український сиротинець, який утримували на добровільні внески української громади.

А в 1922 році в місті Подєбради, що неподалік Праги, розпочала свою роботу Українська господарська академія, яка фактично перетворила це місто на другий важливий центр українського життя в міжвоєнній Чехословаччині.

Багато українських емігрантів відтак залишились у Подєбрадах до кінця свого життя, багато з них в чеській землі знайшли свій останній притулок. Найбільше поховано на Ольшанському кладовищі в Празі поблизу православної церкви Успіння Богородиці, але деякі могили розкидані на інших кладовищах столиці. Так, на Страшніцкому кладовищі спочиває Іван Кулець – керівник Української мистецької академії, відомий художник, чиї твори нині зберігаються в Національній галереї Чеської Республіки. Там само похована і перекладачка, молодша сестра Лесі Українки Оксана Косач-Шимановська.

На празькому Виноградському кладовищі Святого Матєя похований видатний учений-хімік, перший у європейській історії міністр охорони здоров’я Іван Горбачевський. На цвинтарі «Мальвазинки» знайшов останній прихисток відомий винахідник, астроном і перекладач Іван Пулюй. На Страшніцкому кладовищі спочиває Іполит Ольгерд Бочковський – археолог, який серед перших у своєму відкритому листі сповістив світ про Голодомор в Україні.

Багато з цих могил на празьких кладовищах залишились без догляду, але така проблема стосується і сотень інших українських поховань і пам’ятників, розкиданих на чеських землях. Так, у Подєбрадах, другому найбільшому центрі українського життя в міжвоєнній Чехословаччині, українські поховання на міському цвинтарі також потребують негайної опіки.

У 1933 році з ініціативи і за кошти викладачів Української господарської академії в Подєбрадах на кладовищі звели колумбарій, на якому викарбувані слова: «Дорогим товаришам, яким доля не судила повернутись на батьківщину». В колумбарії укладені урни з прахом викладачів академії – відомих учених і державних діячів. Зокрема, історика мистецтва, члена Української центральної ради, ректора Українського вільного університету Дмитра Антоновича, члена Української центральної ради, мецената Євгена Чикаленка.

«Тіло просилося додому і додому повертається»

Хоч у Чехії поховано багато українців, досі долею цих поховань ніхто не займався, наголошує український громадський активіст, організатор вечора пам’яті Олександра Олеся в Празі Ростислав Прокоп’юк:

Не шукаймо сенсацій в могилі, шукаймо сенсацій в самому Олесеві
Ростислав Прокоп'юк

«Не шукаймо сенсацій в могилі, шукаймо сенсацій в самому Олесеві. А життя доказує, що він сенсаційний. І те, що по стількох роках, від 1944 року аж до 2017, тіло просилося додому і додому повертається, слава Богу і слава творчості Олеся, слава його духу».

Доля останків Олеся і його родини сьогодні загрожує багатьом іншим похованням. Наприклад, на Ольшанах лежить киянин Юрій Вовк – один із найшанованіших художників міжвоєнної Праги, ім’я якого добре знають і чеські мистецтвознавці. Могила Юрія Вовка – під загрозою знищення.

Схожа доля може чекати і на поховання in memoriam на Ольшанському кладовищі голови дипломатичної місії Української народної республіки в Чехословаччині, поета і перекладача, близького приятеля Лесі Українки Максима Славінського (заарештований НКВС у Празі, помер від катувань в Лук’янівській тюрмі в Києві), а також на могили міністра пошт і телеграфу уряду УНР, посла УНР у Відні Григорія Сидоренка, члена Української центральної ради, генерального судді УНР Сергія Шелухіна, вченого, заступника міністра фінансів в уряді УНР Аполінарія Маршинського, посла УНР в Лондоні Миколи Стаховськогою, посла УНР в Угорщині, лікаря і політика Люція Кобилянського.

Понищена, вже й тяжко розпізнати, могила винахідника і мецената Олександра Ярошевського, чия опіка підтримала не одного українця в Чехії. Похованням відомого публіциста, педагога і книгознавця Степана Сірополка досі опікувалися знайомі й рідні, частково також українська громада. Те саме стосується і пам’ятника на могилі вченого і педагога Софії Русової. Зусиллями цієї мужньої жінки та її чоловіка Олександра Русова вдалось видати у Празі в 1876 році перше не цензуроване видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.

Вже немає – перекопали – могили письменника, дипломата і перекладача Василя Короліва-Старого і його дружини – письменниці Наталени Королеви на цвинтарі Святого Вацлава в Мєлніку. Поруч, однак, іще залишилась могила усиновленого подружжям чеського хлопця Вайтєха Тругларжа, саме завдяки цьому їхньому вчинку нині знаємо місце, де було поховане подружжя українців.

Обкладинка книжки «Українські могили в Чехії». Автори: Тетяна Беднаржова і Федір Янчик
Обкладинка книжки «Українські могили в Чехії». Автори: Тетяна Беднаржова і Федір Янчик

Переносити всі поховання не варто – потрібно їх підтримувати

Ексгумація ж останків поета Олександра Олеся вказала на відсутність державної політики у ставленні до історії

Чеська Республіка в історії українського мартирологу – явище особливе, тут похована чи не третина членів уряду УНР і Української центральної ради. Тому і проблема українських поховань в Чехії потребує до себе особливого ставлення. Щоб врятувати одну з найважливіших сторінок української історії, потрібна передусім зацікавленість і допомога держави. Ексгумація ж останків поета Олександра Олеся вказала на відсутність державної політики у ставленні до історії, на байдужість і бездумність тих, хто мав би дбати про збереження національних святинь.

Потрібно внести меморіали, пам’ятники і поховання до державного реєстру з відповідним фінансовим забезпеченням

Перепоховання останків Олександра Олеся в Україні – важливий крок. Але перенести в Україну сотні поховань і пам’ятників із чеських цвинтарів не реально, та й не потрібно. Потрібно задокументувати меморіали, пам’ятники і поховання, внести їх до державного реєстру з відповідним фінансовим забезпеченням. І зробити це треба невідкладно, інакше вже завтра можемо втратити одну з найважливіших сторінок української історії – український некрополь в Чехії.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG