Україна знову згадала, що таке активна війна. Це слово повернулося в обіг разом зі словом Авдіївка. Лише у перші дні раптового загострення війна забрала життя дев’ятьох українських бійців. А 20 тисяч жителів опинилися на межі гуманітарної катастрофи. «Донбас.Реалії» розповість як воно: у 30-градусний мороз зігріватися лише вогнем від артилерійських снарядів.
На вулиці Молодіжній людно – батьки проводжають дітей. Їх відправляють в безпечне місце – санаторій «Святогірськ». Напередодні представники відділу освіти обдзвонювали батьків і всі бажаючі могли записатися. На ранок – сформували список зі 180 дітей.
«Тут трохи страшно жити. Дуже стріляють і холодно», – каже школярка Віка Дубець, очікуючи відправлення автобуса.
Батьки сподіваються, що там, на мирній території, діти таки зможуть продовжити навчання.
Ті ж, хто не потрапив у першу чергу евакуації, очікують в одному з пунктів обігріву. Кажуть, готові й почекати, аби лише виїхати. «Хоч вдома не буду трястися від цих стрільб», – пояснює місцева мешканка.
Авдіївська лікарня. Евакуація
Авдіївку трясе, починаючи з 29 січня. Таких жарких зіткнень тут не пам'ятають із гарячого 2014 року. Втрати Збройних сил України щодня зростають. Натомість точних даних із протилежного боку немає. Українські військові кажуть: знищили не один десяток бойовиків.
Бойовики застосовують усе озброєння, що мають. І не важливо – куди впаде.
Сьогодні вранці сепаратисти застосували «Град» – такого не було вже давноОлександр Самарський
«Сьогодні вранці сепаратисти застосували «Град» – такого не було вже давно. Чотири пакети лягли на мої позиції і по населеному пункту Авдіївка», – зазначив заступник командира 72-ї бригади ЗСУ Олександр Самарський.
Зранку в Авдіївці лунають вибухи «Градів» замість шкільного дзвоника. Воронки – по периметру лікарні. Після перших обстрілів важких пацієнтів, поранених, породілля одразу вивезли.
«Вчора з пологового виписали останню жінку з дитиною, напередодні було троє пологів», – розповідає виконувач обв’язків начмеда авдіївської лікарні Вікторія Нікулова.
Тепер – черга на евакуацію «сердечників» і лежачих хворих – усе на плечах медиків-добровольців. Медики хоч і військові, однак значна частина їхньої роботи – з цивільними. Чи не найбільше їхньої допомоги тут потребують старенькі.
Вікторія Нікулова каже: працювати складно передусім через проблеми з опаленням та водою. «Опалення ніяке. І невідомо, що буде. Вода то надходить, то не надходить» – розповідає медик.
В одній із палат – 12 днів як з інсультом лежить Віктор Толстой. Зізнається, їхати нікуди, тому від евакуації відмовився.
«Лежиш і увесь час – лише «бух» та «бух». Хвилюєшся: а як вдома ситуація? Може, туди вже щось потрапило?» – хвилюється чоловік.
Без світла, тепла і води
Того ранку, коли бойовики випустили по Авдіївці близько сотні снарядів із «Граду», прилетіло і на 9-й квартал.
«Я вже думала, ну все, кінець. Як вискочили, давай швидше одягатися! У мене двоє онуків і дочка – всі в підвал», – згадує жителька Авдіївки Галина.
Мирні мешканці переймаються питаннями – «чому» та «за що». Втім, замість відповідей – лише темрява і холод...
Темні вікна в Авдіївці – це не світломаскування, а відсутність електрики. У дев'ятиповерхівці, яка прилягає до Старої Авдіївки, досі живуть кілька людей. Район розташований біля тієї самої «промзони». Там бої точаться щоночі.
А вранці Стара Авдіївка знову збирає зловісний врожай осколків. Місцеві мешканці їх знаходять просто у себе на повір’ях. 2 лютого в цьому районі загинула жінка: сховалася від обстрілу якраз туди, куди потім і прилетів снаряд.
Взагалі під час обстрілу до Старої Авдіївки не заїхати. Тому з самого ранку тут волонтерський десант із хлібом і свічками – буквально «промінь світла в царстві темряви».
Кілька діб без світла, тепла і води – таким стало життя мешканців Авдіївки після чергового військового загострення. Щойно обстріли затихають – до роботи стають ремонтні бригади.
Трохи тепла Авдіївці дає Коксохімічний завод: так, щоб труби не замерзли. Через обстріли завод скоротив виробництво на дві третини. Тепер ледь вистачає коксового газу для власних потреб і підтримки міста.
«Якщо ми зупинимося, гріти місто буде нікому. Люди будуть змушені виїхати», – говорить директор Авдіївського коксохімічного заводу Муса Магомедов.
Однак їхати з Авдіївки жителі особливо і не хочуть. Навіть коли обстріли. Навіть ті, хто з дітьми.
«Я вже була в санаторії. Опалення там немає. Потім за це плати. А з чого платити? Це ніби безкоштовно. Але лише спочатку, а потім кажуть, вугілля немає», – каже місцева мешканка Світлана Трухманова.
Місто ніби в «облозі»
Із кожним днем Авдіївка все більше нагадує місто в облозі. Черги за гуманітаркою зростають. Хоча не всі, хто прийшов, потребують допомоги. І не всі, хто потребують – прийшли.
«Ну я не потребую, у мене руки є, ноги є. Чоловік працює, син працює. Я не останній шматок хліба доїдаю. Є люди, яким це більше потрібно. Краще б організували якусь допомогу додому: бабусям, дітям, списки б склали», – каже жителька міста.
За три роки Авдіївка звикла до обстрілу. Хоч цього разу знову страшно, зізнаються місцеві. Однак кілька годин тиші – і війни ніби не було. Вулиці міста знову заполоняють люди.
У день обстрілу Авдіївки в місто приїхала місія ОБСЄ. Було багато машин і солідних експертів. Визнали – стріляють з обох сторін. Однак запевнили: про місцевих не забули і приїжджатимуть й надалі.
Наступного дня бойовики обстріляли дорогу на Авдіївку. Ту, якою вранці евакуйовували дітей.
ПОВНИЙ ВИПУСК ТЕЛЕПЕРЕДАЧІ: «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
