Доступність посилання

18 Серпень 2017, Київ 06:10

Щоб продовжити його життя, я жила Україною – італійська волонтерка про бійця, який загинув під Іловайськом


Під час презентації роману у Варшаві: Олександра Іванюк і Франческа Леонарді (праворуч)

Варшава – У Польщі триває промотур роману Олександри Іванюк «АМО(Р)ТЕ». Презентації цієї книжки збирають повні зали слухачів – українців і поляків. Роман написаний за гарячими слідами драматичних подій 2013-2014 років на сході України, передусім у Донецьку. Головна сюжетна канва книжки – це незвичайна і трагічна історія кохання українського активіста Юрія Матущука та італійської волонтерки Франчески Леонарді. Юрій воював на сході України в батальйоні «Дніпро-1» і загинув в Іловайському котлі. Його посмертно нагородили орденом «За мужність» (III ступеня). Радіо Свобода поспілкувалося з авторкою та головною героїнею роману, які мешкають у Варшаві.

Презентації роману «АМО(Р)ТЕ» відбулися у Любліні та Варшаві. Книжка написана українською мовою, однак на зустрічі з авторкою і головною героїнею роману приходять не тільки українці, але й багато поляків. Історію Юрка та Франчески слухають, затамувавши подих, а дехто витирає сльози зворушення. Від польських читачів можна почути, що книжка написана Олександрою Іванюк вчасно, адже через універсальну історію кохання вона нагадує полякам про те, що в Україні триває війна.

Це історія італійки, яка приїжджає до Донецька і відкриває там для себе українське місто, чого вона абсолютно не сподівалася. Тут вона витримала всі поневіряння і виклики

Авторка роману ділиться міркуваннями, чому на розмови про її книжку в Польщі збираються повні зали. Вона каже: «Люди дуже зворушуються, бо це не тільки історія однієї людини, це розповідь про зіткнення двох світів – західного і східного, це нагадування про події, про які тепер менше говорять у Польщі, тобто про війну на сході України, де щоденно гинуть люди. Це історія італійки, яка приїжджає до Донецька й відкриває там для себе українське місто, чого вона абсолютно не сподівалася. Тут вона витримала всі поневіряння і виклики, які зустріла пліч-о-пліч із Юрієм».

Франческа – це саме та дівчина, яка могла бути поряд із Юрієм – авторка роману

Роман «АМО(Р)ТЕ» значною мірою написаний на підставі спогадів Франчески Леонарді, з якою авторка книжки познайомилася у Варшаві внаслідок неймовірного збігу обставин. У назві книжки – гра італійських слів – любов (amore) та смерть (morte).

Франческа з читачами роману «АМО(Р)ТЕ»
Франческа з читачами роману «АМО(Р)ТЕ»

Почуте від молодої італійки глибоко вразило Олександру Іванюк, адже вона особисто знала Юрія Матущака, з яким свого часу приятелювала під час його стажування у Польщі. За її словами, Юрій був непересічною людиною, ідеалістом, який прагнув змінити своє оточення, змінити свій рідний Донецьк і цим мріям підпорядковував усе своє життя.

Всю свою енергію він спрямовував на боротьбу за ідеали, його думки були зосереджені навколо майбутнього України, а особисті справи для нього були другорядними

Олександра Іванюк згадує: «Коли я спостерігала за ним, слухала його плани, мрії, то ставила собі запитання: «Яка дівчина зможе бути поряд із таким хлопцем?» Адже всю свою енергію він спрямовував на боротьбу за ідеали, його думки були зосереджені навколо майбутнього України, а особисті справи для нього були другорядними. Та коли я познайомилася з Франческою, яка ділилася своєю історією, витираючи сльози, я зрозуміла, що це і є та дівчина».

Вона зуміла пройти крізь усі кола пекла в Донецьку, не злякалася і не покинула Юрія в мить небезпеки, залишалася з ним до самого кінця, аж поки вони не опинилися в чорних списках

Авторка роману розповідає про головну героїню книжки: «Вона зуміла пройти крізь усі кола пекла в Донецьку, не злякалася і не покинула Юрія в мить небезпеки, залишалася з ним до самого кінця, аж поки вони не опинилися в чорних списках і врешті мусили покинути місто. Вони виїхали з Донецька останнім потягом, у якому майже не було пасажирів, тому що всі хто хотів, міг і мусив виїхати, на той час уже покинули місто».

Спочатку я була шокована Донецьком, а потім його полюбила – Франческа

У свою чергу Франческа Леонарді, яка приїхала у Донецьк на початку 2013 року, зізнається, що спочатку була шокована цим містом, а потім його полюбила. Спершу все її дивувало, все було незвичне, а дещо смішне. У Донецьк вона потрапила як волонтер одного з європейських проектів, у рамках якого мала навчати донеччан італійської мови. При нагоді дівчина збиралася вдосконалити свою російську. Та дійсність виявилася інакшою.

Коли Юра зник безвісти, вони почали розуміти й дуже сильно мене підтримувати, вони навіть почали зі мною співати український гімн

Франческа каже, що знайомство з донецьким активістом Юрієм Матущаком змінило її як людину і перевернуло її уявлення про Україну. Більше того, за словами Франчески, почуття до Юрія змінило навіть її батьків та сестру, які мешкають в Італії. «Коли я повернулася додому, я їм усе розповіла, тому що я хотіла їх переконати в тому, що те, що вони дивляться по італійському телебаченні, це маячня. Потім, коли Юра зник безвісти, вони почали розуміти й дуже сильно мене підтримувати, вони навіть почали зі мною співати український гімн, вони багато мені допомагали, коли я почала збирати гуманітарну допомогу, яку передавала з Італії в Україну», – згадує Франческа.

Юрій Матущак
Юрій Матущак

Щоб продовжити його життя, я жила Україною, я відчувала, що в голові в мене Україна, він так би мовити залишив мені відповідальність – говорити про Україну

Дівчина каже, що тривалий час після зникнення Юрка в Іловайському котлі вона вірила в його повернення. Навіть писала до нього листи, які ввійшли у книгу Олександри. Дізнавшись про смерть коханого, вона вирішила: «Щоб продовжити його життя, я жила Україною, я відчувала, що в голові в мене Україна, він, так би мовити, залишив мені відповідальність – говорити про Україну».

Франческа Леонарді пояснює, чому вона охоче ділиться своєю історією. Про презентації книжки «АМО(Р)ТЕ» вона говорить: «Ми розповідаємо не тільки про війну, але й про людей, тобто про те, як війна впливає на їхнє життя. Якби не війна, то я і Юра були б разом. Тому я вважаю, що це важлива й повчальна історія».

У Олександри Іванюк та Франчески Леонарді попереду низка зустрічей з читачами у різних польських містах. Авторка книжки каже, що на кожній презентації лунають запитання про те, чи роман перекладуть польскою, тому вона вже тепер подумує про переклад. Після поїздок Польщею авторка роману «АМО(Р)ТЕ» та його головна героїня планують презентації для читачів в Україні.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ

XS
SM
MD
LG