Доступність посилання

16 Грудень 2017, Київ 04:21

«ЛитПолУкрбриг» – платформа єднання України з НАТО – командир Зенон Бжушко


Люблін – У жовтні цього року виповниться два роки об’єднаній литовсько-польсько-українській миротворчій бригаді. Штаб управління бригади розташований у польському місті Люблін. 100 вояків із Литви, Польщі та Україні разом служать і випрацьовують спільні навики планування бойових операцій. Як служиться і живеться українським військовослужбовцям у Любліні?

«Це мій кабінет, моє робоче місце, мої колеги з Польщі і Литви», – знайомить із місцем праці у Любліні український військовослужбовець Сергій Бабчук. Перш ніж потрапити у «ЛитПолУкрбриг» десантник служив у 95-ій аеромобільній бригаді, воював на Донбасі у найважчий період – із весни 2014 до літа 2015 року. Біля його робочого місця знамено «ВДВ», на шафі – шолом, бронежилет, на столі комп’ютер, фотографії. У штабі управління бригади Сергій Бабчук вивчає логістику, згідно зі стандартами НАТО.

Сергій Бабчук
Сергій Бабчук

«Це дасть поштовх у розвитку кожного офіцера, який тут працює, завдяки цьому контрасту до виконання своїх обов’язків, підходу до виконання завдань. Український підхід до служби відрізняться від європейського. З цими знаннями і навиками ми повернемось додому і навчатимемо інших колег, солдатів, працюватимемо з цими навиками, які отримали тут. Проблем із мовою немає, польську знав із дому, я родом з Львівщини, англійську вивчав в академії», – говорить Сергій Бабчук.

«Важливо Україну наблизити до стандартів НАТО»

Спільне опрацювання завдань, обговорення нових викликів сучасного світу, зокрема пошуку шляхів боротьби з гібридною війною, ознайомлення із ситуацією в Україні, за якою військові пильно стежать, це щоденна праця штабу. У керівництво спільної литовсько-польсько-української бригади входять 5 литовських, понад 50 польських і 18 українських військових. Торік бригада пройшла атестацію і визнана, як бойовий військовий підрозділ. Українські військові отримують практику у роботу штабу управління.

Командир спільної бригади «ЛитПолУкрбриг», польський військовослужбовець Зенон Бжушко зазначає, що бригада є платформою поєднання, підвищення взаємного розуміння і довіри литовців, поляків, українців, а це особливо важливо, коли сьогодні ці три народи намагаються зіштовхнути і розсварити на тлі історичного минулого. А також важливо навчитись координувати спільні дії задля безпеки в регіоні.

Зенон Бжушко
Зенон Бжушко

«Атмосфера тут доброзичлива і приязна. Найважливіша задача будувати операційну здатність через стандарти НАТО, щоб ми були готові до викликів у майбутньому, як одна військова одиниця, важливо обмінювати досвідом між собою. Литовці і поляки отримують досвід українських бійців, які воювали на Донбасі, ми передаємо свої навики. Важливо наблизити і передати натівські стандарти українській армії», – говорить командир бригади.

Українські військовослужбовці готують відеоматеріали і діляться власним досвідом із литовськими і польськими колегами. Найчастіше ті цікавляться в українців тим, як відбувався процес планування військових операцій і забезпечення, тобто логістика, під час АТО, розповідає український десантник Андрій Ковалевський, який був поранений на Донбасі. Військовослужбовець зазначає, що ті знання і навики, які він отримав за понад року служби у бригаді «ЛитПолУкрбриг», додали йому професійності, він ознайомився з тими вимогами і правилами, які діють у військах Північноатлантичного альянсу.

Андрій Ковалевський
Андрій Ковалевський

«У них найбільша увага зосереджена на роботі штабу. Все відбувається послідовно: вищий штаб планує, потім підлеглий і лише тоді виконується завдання. У нас в АТО задачі ставились напряму: від вищого штабу до виконавця – командира підрозділу, який не мав часу на планування, а брав і виконував завдання, зазвичай спонтанно. Це, мабуть, було виправдано, бо у нас були проблеми із засобами зв’язку, з витоком інформації», – наголосив Андрій Ковалевський.

Основна мова спілкування у бригаді – англійська, нею ведеться вся документація. Військовослужбовці мають безкоштовні курси мови.

«Вирішуємо питання, щоб здати на вищий рівень англійської, третій. Вже військові готові до такого тесту. Якщо люди спілкуються, знають більше про країну кожного, дружать сім’ями, діти ходять у польську школу, то це поєднує, а діти вже по іншому будуть ставитись до литовців і поляків», – говорить Володимир Юданов, заступник командира бригади «ЛитПолУкрбриг», який має бойовий досвід у зоні АТО.

Володимир Юданов
Володимир Юданов

Діти військових відвідують польську школу

За рік українці вдосконалили не лише англійську, але й вивчають польську мову і культуру у Центрі для іноземців. Заняття відвідують і їхні дружини. За рік часу родини українських військових вже адаптувались до життя у новому середовищі в Польщі. Олександр Гайн і його дружина Олена у Любліні разом із двома дітьми – 9-річна Олеся відвідує польську школу, а дворічний Роман – садочок.

Український військовослужбовець Олександр Гайн, його дружина Олена і діти: Олеся і Роман
Український військовослужбовець Олександр Гайн, його дружина Олена і діти: Олеся і Роман

«У перший день було важко у школі, завдання не знала, як зробити, не знала слів. Вже теж тут маю друзів. Всі знають, що тато з бригади», – говорить Олеся.

«Коли приїхали сюди, то перший місяць був у дитини мовний бар’єр, але клас гарний, вчителька також і Олеся швидко адаптувалась», – каже Олександр Гайн.

Олеся Гайн на уроці
Олеся Гайн на уроці

Родина розуміє, що це певний етап у їхньому житті, який дає новий поштовх для розвитку. Згідно з контрактом, у Любліні жінки військових не можуть працевлаштуватись. Олена вивчає не лише англійську і польську, але й досліджує історію своєї родини, яка мешкала до 1945 року (до примусового виселення з Польщі в Україну) у Люблінському воєводстві. У місцевому архіві Олена знайшла чимало документів власного родоводу і вже у неї вимальовується генеалогічне дерево.

«Інформацію знайшла з середини XVIII століття. Зараз я насолоджуюсь, що можу трішки зайнятись собою. Коли почалась війна, я була вагітна, і Саша, і мій рідний брат – військові, і це було складно морально. Коли Роман народився, Саша через 3 тижні поїхав на Донбас. Це було важко, я була одна з дітьми, хвилювалась за чоловіка, але ми впорались. Головне, що всі залишились живі і здорові, а наші моральні труднощі не можна навіть порівняти з тим горем, яке люди пережили і переживають», – каже Олена Гайн.

Після трьох років служби у Любліні у штабі управління бригади «ЛитПолУкрбриг» українські військові з родинами повернуться в Україну і офіцери працюватимуть у своїх військових підрозділах. Загалом об’єднана бригада налічує понад 4,5 тисячі військовослужбовців, які служать у підрозділах, розташованих у кожній із трьох країн. Цьогоріч бригада матиме навчання «Кленова арка» у Польщі і братиме участь у вишколі «Rapid Trident» («Швидкий тризуб») в Україні.

Утворити об’єднану литовсько-польсько-українську миротворчу бригаду запланували ще у 2009 році і лише у 2014 року підтвердили ці наміри, а влітку 2015 року міністри трьох країн підписали угоду. Чимало експертів НАТО оцінюють «ЛитПолУкрбриг» як ефективну співпрацю Литви, Польщі, України у сфері оборони і безпеки, особливо, коли Росія щодо України порушує міжнародне право. Формування об’єднаної бригади є не лише прикладом військової діяльності, але й політичним кроком.

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG