Директор програм Росії і Євразії американського Фонду Карнегі та колишній співробітник Ради національної безпеки США з питань Росії і Євразії Юджин Румер у своєму геополітичному дослідженні для Carnegie Endowment for International Peace розмірковує над тим, наскільки схожим є теперішній стан відносин між Росією та Заходом із відносинами часів Холодної війни. Аналітик стверджує, що наразі світ має справу з новою Росією, яка зацікавлена в розповсюдженні свого впливу на різні регіони світу, а не лише на сусідні країни.
Внутрішні цілі закордонної політики Кремля
У своєму аналізі Юджин Румер пояснює, що зовнішньополітичний та економічний курс Росії визначається невеликою групою представників політичної еліти, які не розділяють західних політичних цінностей, таких як демократичний уряд, повага до основних прав людини чи навіть принцип невтручання у справи інших країн, саме через те, що ці цінності могли б стати початком значних змін у Росії, а отже – кінцем олігархічного правління.
Аналітик також додає, що російська економіка вже давно потребує диверсифікації та модернізації, та це могло б підірвати суттєвий вплив олігархів на економічний розвиток, і, як наслідок, російські еліти вкрай зацікавлені в погіршенні відносин із західними країнами після анексії Криму, адже це значно «зміцнює їхні позиції всередині країни навіть в умовах значних економічних труднощів» і дає змогу звинувачувати антиросійські санкції в усіх економічних проблемах країни.
Юджин Румер вважає, що після анексії Криму та розв’язання неоголошеної війни проти України російські еліти все частіше використовують тему загрози з боку Заходу для ще більшого затвердження своєї легітимності.
Росія, вочевидь, знала, які ризики будуть пов’язані з анексією Криму та початком воєнних дій на сході України – враховуючи хоч і малий, але все ж таки існуючий ризик конфронтації з НАТО, економічні наслідки (санкції, падіння цін на нафту та витрати, пов’язані з анексією півострова), та судячи з усього, пояснює Румер, усі ці ризики були дбайливо прораховані. І це свідчить, що зовнішньополітичний курс Кремля продовжуватиметься протягом тривалого часу.
Холодна війна 21-го століття
У дослідженні мовиться, що наразі існує багато аргументів, які мають на меті спростувати думку про те, що світ перебуває у стані другої Холодної війни – адже немає ідеологічного протистояння, а Росія не становить собою таку ж військову загрозу, як колись становив СРСР, та повернення Росії на світову арену як ключового гравця збіглося з численними проблемами у державах Заходу, як, наприклад, європейська міграційна криза або зростання популізму та націоналізму. Росія ж, в свою чергу, використала проблеми Заходу для свого повернення на світову арену, йдеться в аналізі.
На додаток до військової агресії проти України, Росія постійно намагається створити атмосферу міжнародної напруженості такими ж методами, які використовувались під час Холодної війни Радянським Союзом – порушення повітряного простору сусідніх країн, розгортання військових сил на кордонах із країнами Балтії тощо. Більш сучасні методи також включають використання кібератак та кампаній із дезінформації.
Необмежені амбіції Кремля
В аналізі зазначається, що під час тривалої Холодної війни протистояння між Заходом і Радянським Союзом відбувалося в різних регіонах світу. А діяльність Росії за останні декілька років засвідчила, що нині вона не тільки намагається втримати сусідні держави в орбіті своїх інтересів, але й поширити свої амбіції на регіони, далекі від її кордонів, зазначає автор.
Раніше Росія не була присутня у країнах Близького Сходу, та у 2015 році її військова поява в Сирії стала потужним сигналом про розширення амбіцій Кремля в цьому регіоні, пояснює Румер. Нещодавнє зростання російського впливу в Лівії також вказує на зацікавленість Кремля – адже Росія активно підтримує генерала Халіфа Хафтара і має значний вплив на розвиток військових подій в цій країні.
На заході балканського регіону Кремль – через дипломатичні, економічні зусилля та методи дезінформації – робить все задля того, щоб зменшити там вплив ЄС і підірвати європейські зусилля зі стабілізації регіону. Автор додає, що наразі російські економічні та дипломатичні інтереси також поширюються на країни Південної Африки та Центральної Америки.
Висновки
Юджин Румер підсумовує, що світ наразі має справу з появою нової Росії, яка тепер не лише підтримує свій вплив у сусідніх країнах, а й поширює його у віддалені регіони, намагаючись при цьому підірвати світовий ліберальний порядок під лідерством Європи та США, що свідчить про готовність Кремля й надалі продовжувати політику конфронтації зі Заходом. Аналітик також зазначає, що Кремль зміг не лише змінити курс громадянської війни у Сирії, а й втрутитися у виборчі процеси в демократичних країнах та навіть посіяти сумніви щодо подальшого існування організацій, таких як НАТО та ЄС. Все це говорить про те, що деякі суттєві аспекти Холодної війни все ж таки залишаються незмінними, зазначено у дослідженні.
