Доступність посилання

24 Вересень 2017, Київ 23:02

Зоозахисники: Дітей ще можна навчити гуманності щодо тварин, а дорослих – тільки карати


Безпритульні коти і собаки часто зазнають жорстокості від людей

Держава мусить докладати набагато більше зусиль для захисту тварин від жорстокості людей, у тому числі і в законодавчій сфері. Переконання у цьому в ефірі Радіо Свобода висловила президент Асоціації зоозахисних організацій в Україні Ася Серпинська. Хоча закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» існує вже більше десяти років, відсутність механізмів його імплементації в Адміністративному та Кримінальному кодексах не дозволяє карати кривдників домашніх, свійських та безпритульних тварин, каже директор громадської орагнізації «Київський еколого-культурний центр» Володимир Борейко. Ситуацію має змінити новий законопроект, нещодавно зареєстрований у парламенті, сподіваються зоозахисники.

– Про що йдеться, коли говорять про європейські правила поводження з тваринами?

Ася Серпинська: В Європі існує багато конвенцій та директив, які регламентують поводженння з різними групами тварин. На жаль, лише одна конвенція про захист домашніх тварин, є також Бернська конвенція про захист диких тварин. Підписана, але ще не ратифікована конвенція про захист експериментальних тварин.

В Україні відсутня всяка політика держави на захист всіх груп тварин

В Україні відсутня всяка політика держави на захист всіх груп тварин. Є лише закон, ухвалений у 2006 році, але він має фактично декларативну форму і не пов’язаний із Адміністративним та Кримінальним кодексами. Крім того, в Україні є такий правовий нігілізм: люди привчені, що можна порушувати і не будеш покараний.

– Чи змінить суттєво ситуацію підписання та ратифікація міжнародних документів?

Володимир Борейко: Бернська конвенція вже 20 років як підписана та ратифікована, але багато її пунктів не діють. Те ж саме стосується Конвенції про захист домашніх тварин. За часів Януковича її ратифікували, але досі жодне з її положень не діє, бо вона не імплементована. Міністерство агрополітики нібито займається свійськими тваринами, Міністерство екології – нібито дикими тваринами. Домашніми та безпритульними, згідно із законодавством, взагалі ніхто не займається.

– У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 6598, покликаний посилити екологічне законодавство. Про що в ньому йдеться?

Головна проблема чинного законодавства – закон про захист тварин не має прямої дії

Володимир Борейко: Головна проблема чинного законодавства – закон про захист тварин не має прямої дії, статей в Адміністративному та Кримінальному кодексах, які б працювали. Наприклад, у дельфінаріях заборонено використовувати будь-яку воду, окрім морської, але всі використовують хлоровану, і притягнути до відповідальності їх неможливо, бо немає статті. Перше завдання: щоб в кодексах була пряма норма на базі цього закону. Це ми зробили.

Якщо жорстоке поводження з дикою твариною – протокол складає екоінспекція. Але в нас є групи тварин – свійські, домашні, безпритульні – щодо яких взагалі не можна складати протоколи за статтею 89 Адміністративного кодексу «жорстоке поводження з тваринами». Цим законопроектом право складати такі протоколи надається Нацполіції. В нас за рік п’ятеро порушників притягаються до адміністративної відповідальності за це. В маленькій Молдові – 300-400. Всі міжнародні норми будуть імплементовані. Якщо цей законопроект буде прийнятий, це буде прорив.

– Якщо взяти зріз останніх років, чи змінюється ставлення суспільства до безпритульних тваринами?

Ася Серпинська: Громадськість та ЗМІ зараз більше уваги приділяють цьому болючому питанню, тому що це ганьба нашого суспільства. Треба боротись за те, щоб ганебне явище безпритульних тварин зникло взагалі. Ми постійно долаємо наслідки: намагаємося врятувати тварин, будуємо притулки, боремося з доґхантерами. Це все робиться на волонтерських засадах. Мусимо боротись із причинами, а саме з безвідповідальністю власників, які безконтрольно розводять і потім викидають тварин.

– Запровадження законодавчих норм прискорить виховання гуманізму в суспільстві, чи, можливо, треба працювати іншими шляхами?

Володимир Борейко: Законодавство – це не тільки покарання, це такий моральний імператив. Ми до 2006 року взагалі нічого не могли зробити, щоб Міністерство освіти запровадило курс з екологічної етики. Ми судилися з МОН, і зараз в деяких школах та вишах є такі курси. Їх мало, але вони є. Якби не було закону, де є стаття, що така дисципліна викладається, нічого не можна було б зробити. Тому перш за все – європейське законодавство про захист тварин.

– Скільки часу, на вашу думку, потрібно, щоб це законодавство почало діяти, а імператив, про який ви кажете, запрацював на рівні громадської свідомості?

Володимир Борейко: Щоб прийняти закон, потрібен рік-півтора. Далі, в законі є декілька норм, які треба приймати на рівні міністерств (підзаконні акти – ред.). З досвіду знаю, що ці органи не розглядають тему захисту тварин, тому з ними треба судитися. Три-чотири роки – і законодавчий блок буде працювати. Що стосується свідомості, то тут вже, мабуть, 10-15 років.

Ася Серпинська: Треба працювати паралельно: з одного боку – законодавство, з іншого – виховання. Дітей ще можна навчити відповідальному та гуманному поводженню з тваринами, а дорослих можна тільки карати.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG