Чи готові українські політики в умовах війни об’єднатися?

Спеціальний представник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер закликав українські політсили відмовитися від «вузькопартійних інтересів» та об'єднатися в одну команду задля повернення територіальної цілісності та суверенітету країни. Про це йшлося на сайті українського парламенту, втім, пізніше цей заклик Волкера зник з сайту Верховної Ради, хоча його все ще можна знайти в кеші. Та чи готові політики об’єднатись заради спільних цінностей?

​

Як каже народна депутатка від «Самопомочі» Ірина Подоляк, зі слів спікерки Верховної Ради Оксани Сироїд, яка була на згаданій зустрічі з Куртом Волкером, фраза про необхідність об’єднання на зустрічі не лунала. Хоча підтвердження цьому з інших джерел немає.

Об’єднання депутатка не підтримує і вважає політичне розмаїття у владі – адекватне віддзеркалення нинішнього становища в українському суспільстві: «Який народ – такі й партії. Є кращі, є гірші, є менші, є більші. Це не означає, що це повинно змішуватися в одному коктейлі. Це означає лише, що українське суспільство є сегментоване… Я не бачу сенсу об'єднуватися з політичними силами, що нині формують більшість, тому що це – той корабель, який всіх нас потягне на дно», – впевнена вона.

На думку ж представника парламентської фракції «Блоку Петра Порошенка» та члена Європейської народної партії в Парламентській асамблеї Ради Європи Володимира Ар’єва, така позиція є повторенням помилок минулого. «Рівно сто років тому також всі патріотичні сили України так само кидалися одне на одного, і це закінчилося більшовицькою окупацією та мільйонами смертей, – нагадує депутат. – Грушевському пощастило: його пам'ятник стоїть в центрі столиці, бо в 1990-х роках українці все ж вибороли свою незалежність. Жоден із сьогоднішніх політиків не матиме жодної згадки, якщо Україна програє тепер».

На думку депутата, партійне розмаїття – це не проблема, але в умовах війни пріоритети зміщуються: «Це нормально, коли всі політичні сили мають свій погляд. Але коли є загроза територіальній цілісності України, не можна маніпулювати цими речами, як це роблять дрібні, але дуже голосні партії».

Історик та політичний експерт Андрій Плахонін нагадує, що свого часу із подібною ідеєю виступав тодішній президент Віктор Ющенко. Однак підписання Універсалу національної єдності не дало відчутних результатів.

«Дуже легко підписати декларацію за все хороше, а особливо якщо вона не має механізмів реалізації та покарання, якщо ти не слідуватимеш цьому універсалу. А за те, що цей універсал закінчився нічим, громадська думка поклала відповідальність не на всіх підписантів, а на одного Ющенка», – згадує Плахонін. Він вважає, що в українському випадку правильніше говорити не про партії, а про політичні угруповання, тому що ідеологічних партій в Україні немає.

«Маємо політичні проекти, заточені або під коло товаришів чи під конкретного «господаря» партії. Краще було би говорити про боротьбу егоїзмів та кишень, а не якихось партій у правильному розумінні цього слова», – пояснює він.

Володимир Ар’єв погоджується, що наразі всі політичні сили в Україні є не ідейними, а лідерськими, тобто асоціюються в першу чергу з особою, яка їх очолює. Втім, зауважує він, ідеологічна розподіленість партій є в Європі – і це етап, до якого рано чи пізно дійде українська політика.

«У нас політичні партії, які по суті своїй соціалістичні, в ПАРЄ йдуть, наприклад, в ліберальні групи, або ті, які називають себе правими, виголошують насправді ліві гасла і йдуть до консерваторів. В нас ідеологічний хаос, але ми не можемо не пройти той самий шлях, який пройшли інші країни. Рух до ідеологічності партій буде обумовлений лише тоді, коли громадяни почнуть цього вимагати, – впевнений депутат. – В нас дуже багато політиків, але мало державних діячів, які б розуміли, що дії політика – для своєї партії, а дії державного діяча – для наступних поколінь».

Як доказ неможливості об’єднатись із правлячої партією Ірина Подоляк наводить закон про тимчасово окуповані території: «Треба визнати війну юридичним фактом. Це наш рецепт, який вперто не хоче обговорювати Петро Порошенко: захист нашої армії та мирних громадян через закон про окуповані території».

Натомість Володиир Ар'єв зазначає, що в цьому ключі наразі розробляються законодавчі ініціативи: «Зараз готується великий закон, який змінює парадигму. Легко говорити: Порошенко те не хоче, це не хоче. Але завдяки його зовнішній політиці та тому, як він побудував командування ЗСУ, фронт зараз не в районі Дніпропетровської області», – стверджує він.

Політолог Валентин Гладких пропонує попервах визначитися: що є національними інтересами, а що – партійними та приватними. За його словами, ініціатива в цьому питанні має належати владі – їй простіше запропонувати нові політичні правила.

«Опозиція в свою чергу також повинна усвідомлювати, що є певні цінності, які не повинні бути предметом для політичної боротьби, – наголошує він. – На превеликий жаль, українська політика – це боротьба без правил. Це системна проблема, яка стосується не лише теперішніх влади й опозиції».

На думку Гладких, важливо вибудовати правильний баланс між владою та опозицією.

«Треба усвідомити, що в умовах демократії переможець не отримує все. Політика повинна полягати в пошуку компромісу і бути інструментом досягнення порозуміння між різними групами із різними, подекуди навіть антагоністичними інтересами», – пояснює він.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі