Нові політичні проекти: свіжа кров чи зміна обгортки?

За два роки до чергових парламентських виборів в Україні активізувалися відносно нові політичні сили. Зокрема, останнім часом стала помітною діяльність таких політичних проектів, як «Рух нових сил» Міхеїла Саакашвілі, «Громадсько-політичний рух «Справедливість» Валентина Наливайченка та «Громадсько-політична платформа Надії Савченко». Експерти зазначають, що така активність може бути пов’язана з підготовкою до ймовірних дострокових виборів, а також з падінням рейтингу політичних сил чинної влади.

​

22 липня Валентин Наливайченко оголосив про співпрацю з «Рухом нових сил» Міхеїла Саакашвілі та створення штабів спільних дій, спрямованих на «боротьбу проти бюрократії чиновників і олігархату», як ідеться у повідомленні. До кооперації двох політиків можуть долучитися інші, порівняно нові політичні сили, вважає політичний експерт Назар Приходько.

«На мій погляд, до цієї конфігурації може долучитися «Громадянський рух «Хвиля» Віктора Чумака, «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, може долучитися «Демократичний альянс» – це Гацько, Лещенко, Найєм, Заліщук», – каже Приходько.

Заступник голови партії «Справедливість» Руслан Колєсніков запевняє, що долучитись до ініціативи може будь-яка політична сила чи громадська організація – і багато хто, за його словами, вже скористався такою можливістю.

«Головна ціль – об'єднати зусилля демократично-патріотичних сил. До нас уже приєдналося понад 209 громадських організацій, близько 10 політичних сил також заявлять про об'єднання в такі штаби спільних дій», – розповів Колєсніков.

На думку політтехнолога Ярослава Макітри, об’єднання кількох політичних проектів в один може створювати враження чогось принципово нового, але не дати виборцям бажаного результату. «Є велика загроза, що це може перетворитися на банальний розподіл квот, – застерігає він і пояснює цей процес запитом з боку суспільства на нові імена в політиці. – Зараз, напевно, чи не рекордна за весь час соціологічних досліджень кількість громадян, які не визначилися або не підтримують жодну з політичних сил. Але це тільки зміна обгортки: в цих проектах беруть участь люди, які 10-12 років були у владі з тими чи іншими політиками і тепер критикують ту систему, яку створювали. Це все може призвести до нової хвилі розчарування».

Професор кафедри політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань вважає, що загалом згадані політичні сили наразі поки що не мають перспектив: «Сумарно, я думаю, всі ці проекти будуть означати подрібнення сил, які називають себе демократичними. Вони будуть забирати голоси в інших реформаторських сил».

​Чи допоможуть вибори?

Як стверджує Руслан Колєсніков, якщо чинна влада не перейде до активної боротьби з корупцією, «Справедливість» вимагатиме розпуску цього парламенту: «Якщо ця влада не буде працювати – а ми бачили на останніх голосуваннях, що ця влада взагалі нічого не може зробити, – ми будемо наполягати на дострокових виборах до Верховної Ради та дострокових виборах президента України». На переконання заступника голови партії, в разі необхідності об’єднаним демократичним силам буде легше тиснути на владу, щоб домогтися цього.

На думку Колєснікова, владі не вистачає молодих людей, і його політична сила має намір це виправити. Він наводить власний приклад: «Мені 30 років, я активний учасник Майдану, АТОшник, зараз керую штабом «Справедливості», формую команду, даю можливість новим людям приходити до влади. Серед наших депутатів, які проходять до об'єднаних територіальних громад, є ті, кому 25-30 років».

Водночас Ярослав Макітра закликає не ідеалізувати молодість: «Звичайно, мають бути активні молоді люди з якимось правильним баченням, але без людей, що мають досвід та розуміння, нічого не вийде, – стверджує він, водночас зазначаючи, що наразі умови державної служби не такі, які можуть заохотити до чесної роботи в парламенті: – За ці три роки чинний державний апарат зробив дуже багато, щоб до влади не прийшли професіонали. Це й рівень заробітної плати, й тиск з усіх сторін».

Дострокові вибори політтехнолог вважає цілком імовірними – формальний привід для цього наявний. «Є питання до діяльності коаліції, – каже він, але зазначає, що розпустити парламент може лише президент. – Таке рішення може бути прийняте або для того, щоб відвернути негатив від себе і перенести його на Верховну Раду, або якщо парламент перебуватиме в колапсі і законопроекти просто не проходитимуть через нього. Третій варіант – зовнішній тиск. Ця влада має імплементувати Мінські угоди, голосів під це поки немає. Якщо буде серйозний зовнішній тиск на імплементацію угод, може бути перезапуск парламенту».

У випадку, якби вибори відбулися зараз, каже Макітра, чинній владі вдалося б зберегти більшість у парламенті за рахунок мажоритарної системи. «Проблема в тому, що велика кількість партій пройшла б у парламент з низькими відсотками і були б дуже важкі політичні торги», – пояснює він.

На переконання політтехнолога, очікувати, що українці замість персон почнуть орієнтуватись на ідеї, в найближчому майбутньому не потрібно. Втім, основну проблему він вбачає не в цьому. «Іменні політичні проекти – це ж не тільки українська історія, це й Макрон у Франції, який створив партію з нуля за дуже короткий термін. Але будь-який лідер має нести в собі певну ідеологію та цінність, а не змінювати багато напрямків і партій. Це, певно, найбільша проблема», – каже він.

Українському виборцю, на думку Макітри, недостатньо просто правильних ідей – їх мають озвучувати правильні лідери, які викликають довіру.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі