Доступність посилання

22 Вересень 2017, Київ 02:47

Битва комунікацій у позбавленні громадянства Саакашвілі


(Зліва направо) Міхеїл Саакашвілі і президент України Петро Порошенко. Київ, 2015 рік

(Рубрика «Точка зору»)

Затвердження втрати громадянства Міхеїлом Саакашвілі указом Петра Порошенка вже другий тиждень поспіль залишається провідною темою в медіапросторі. Відпочинок депутатів на літніх канікулах спричинив інформаційний голод щодо політичного порядку денного, тож скандал із втратою громадянства отримав монополію уваги до себе. Правові аспекти рішення президента залишимо для дискусії юристам, а самі проаналізуємо ситуацію з точку зору комунікацій.

Комунікаційна стратегія Порошенка – залягти на дно та набрати в рот води

Враховуючи спланований характер операції фактичного позбавлення Саакашвілі громадянства – на це вказує і зміна складу комісії з громадянства за декілька днів до появи інформації про втрату громадянства, і момент перебування Саакашвілі за кордоном, – президент мав достатньо часу для обрання своєї комунікаційної стратегії.

По суті, у президента було дві глобальні альтернативи комунікації: або чітко заявити про свою позицію і впевнено стояти на ній, або відмежуватися від незручної ситуації. Перевагами першого варіанту була наявність адміністративного ресурсу та лояльність певних медіа. До того ж завжди можна спустити з ланцюга купу «ручних експертів», які переконливо обґрунтують указ президента..

Але президент обрав другий шлях – відмовчуватися. Не варто думати, що Порошенко – буриданів віслюк, який не може ухвалити рішення, що робити далі. Він свідомо мовчить, тому що це стратегія, яка в даному випадку має цілком раціональне підґрунтя – йти в лобове зіткнення з PR-монстром Саакашвілі досить ризиковано. Очевидно, логіка Порошенка зводиться до того, що будь-який скандал (і ситуація з Саакашвілі – не виняток) не триватиме вічно в інформаційному просторі, а тому можна зробити ставку на принцип «собаки гавкають, а караван йде» – обурення указом президента колись закінчиться, а сам указ буде в силі.

Без публічного оголошення війни Саакашвілі Порошенко «злив» інформацію через нардепа Мосійчука, який на гачку у влади через відому хабарну справу. «Це правда… Саакашвілі позбавили українського громадянства», – написав Мосійчук. Цікаво, що того дня журналісти взагалі не могли отримати офіційний коментар будь-кого з адміністрації президента. Згодом, не підкидаючи зайвих дров у вогонь, руками депутата від БПП Володимира Ар’єва у мережу вкинули заяву Саакашвілі на отримання українського громадянства, в якій не вказані кримінальні справи. Сам же Порошенко і досі залишається у тіні.

При цьому деякі лідери думок і боти-тролі стали на захист рішення президента з тезами: «Саакашвілі – не конкурент Порошенку, адже за законом не може балотуватися в президенти, та й взагалі у нього низький рейтинг», «Саакашвілі вчинив невдячно – йому подарували громадянство, дали притулок і нагодували, а він почав хамити і критикувати владу в умовах війни», «від Саакашвілі не було ніякої користі в Одесі», «нехай Саакашвілі повертається в Грузію, де реформовані суди, чого боятися». Незалежно від того, чи правдиві ці тези, всі вони зміщують акценти суперечки з юридичної оцінки припинення громадянства на емоційну площину неоднозначного ставлення до особистості Саакашвілі.

Але пролунав дуже бентежний дзвіночок для Порошенка – це слова міністра закордонних справ Литви Лінаса Лінкявічуса в інтерв’ю Балтійському агентству новин BNS: «Саакашвілі повинна бути надана можливість захистити свої права в прозорому судовому розгляді». І що може відповісти Порошенко на такі зауваження з боку європейських партнерів? Тут вже справа не в комунікаціях, а в реальних кроках до надання Саакашвілі його права на справедливий суд. ​

Комунікаційна стратегія Саакашвілі – голосно заявити про несправедливість припинення громадянства

Саакашвілі не став довго чекати офіційної заяви президента і в перші ж дні скандалу опублікував відеозвернення зі США. Якщо відкинути суть промови, то вийшов, відверто кажучи, аматорський за формою ролик – на фоні якогось плюща, читання з папірця, ще й ламаною українською мовою.

А от поява Саакашвілі в ефірах CNN, France 24, BBC, Aljazeera та інших – це вже зовсім інша справа. Цим PR-кроком Саакашвілі вбив двох зайців: безкоштовно привернув буквально світову увагу до своєї персони і завдав удару по іміджу Порошенка на міжнародній арені. Можна лише уявити, як розсердила Порошенка критика української влади зі студій всесвітньо відомих телеканалів.

Паралельно в Україні прихильники Саакашвілі намагалися зібрати акцію протесту на Майдані. Хоча ця акція була від початку приречена на погану картинку – в спекотний літній день, ще й у робочий час, зібрати більш-менш пристойну кількість людей було апріорі неможливо.

На особистій сторінці у Facebook Саакашвілі колекціонує висловлювання політиків і лідерів думок, які засуджують вчинок президента. Причому Саакашвілі навіть не погидував опублікувати реакцію російського опозиційного політика Олексія Навального. Також Саакашвілі зберігає почуття гумору в кризовій ситуації та тролить Порошенка – фотографіями зі світовими лідерами, коментарем до ініціативи встановлення кримінальної відповідальності за незаконне проникнення на територію України («ці д-ли готуються до мого приїзду»), світлиною з Порошенком у формі прикордонника («сьогодні значно подовжились черги на українсько-польському кордоні, бо розшукуюсь… я»).

«Інформаційною бомбою» стало інтерв’ю Саакашвілі, яке розібрали на цитати ЗМІ. Тут, за словами Саакашвілі, і двогодинна зустріч з Порошенком на Мальті, під час якої президент погрожував йому і просив припинити «розгойдувати Україну», і те, як Порошенко пропонував відправити Саакашвілі послом в Нідерланди або в Південно-Східну Азію, і те, що Порошенко залишився «банальним торгашем», а його бізнес-партнери – Кононенко, Грановський і Гладковський – взагалі перебувають майже цілодобово в адміністрації президента.

Окремо слід відзначити прес-конференцію Саакашвілі через відеозв’язок, прямий ефір якої транслювали Радіо Свобода і «Еспресо TV» та яка потрапила у вечірні випуски новин провідних телеканалів – «Перший», «Інтер», «ICTV», «1+1». Майже щоденно Саакашвілі виходить на зв’язок в ефірі телеканалів «ZIK» і «24-й». Але, на відміну від соцмереж та інтернет-видань, тема позбавлення громадянства не стала хітом в цілому на телебаченні.

Загалом всі ключові інформаційні меседжі Саакашвілі можна звести до такого: «Саакашвілі повернеться в Україну», «президент вчинив підло і боягузливо», «це відповідь на заклик Саакашвілі створювати штаби спільних дій і мобілізувати людей на осінь», «маємо справу з «договорняком» двох олігархічних режимів – Порошенка та Іванішвілі», «кримінальні справи проти Саакашвілі в Грузії не визнає жодна країна в світі, в тому числі Україна», «про кримінальні справи президент знав до надання громадянства Саакашвілі», «зі Саакашвілі вчинили, як з радянськими дисидентами», «президент визнав Саакашвілі сильним суперником».

Підсумовуючи, Порошенко повністю віддав ініціативу Саакашвілі в інформаційному протистоянні. Президент взагалі не відповідає на інформаційні удари, в той час як його репутація заплямовується. Зрештою, він наразився на негативну реакцію з цивілізованих країн.

Відповідно, Саакашвілі поки однозначно виграє в інформаційному аспекті, адже в будь-якому випадку привернув значну увагу до себе. Але глобальна перемога у цьому протистоянні буде залежати від подальших політичних дій Порошенка і Саакашвілі, реакції міжнародних партнерів, рішень у юридичній площині та інших пазлів цієї історії.

Олексій Мінаков – політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG