Доступність посилання

ТОП новини

​Сто років тому. Український сценарій для Російської Федерації – З’їзд народів у Києві


Карикатура на Михайла Грушевського до З’їзду поневолених народів. 1917 рік. Автор малюнку – Іван Косинин
Карикатура на Михайла Грушевського до З’їзду поневолених народів. 1917 рік. Автор малюнку – Іван Косинин

Сто років тому – у вересні у 1917-го – в Києві відбулася знаменна для історії подія – З’їзд поневолених народів. Представники 14 народів, які населяли колишню Російську імперію (якраз у ті дні вона була проголошена республікою) приїхали до Києва, аби поговорити про те, як перебудувати російську державу на федеративних засадах. Про цю подію Радіо Свобода розмовляло із істориком Владиславом Верстюком.

– Хто був ініціатором цього з’їзду й чому він відбувся саме в Києві?

– Ідея такого з’їзду виникла ще до 1917 року, після революції 1905-1907 років. У Росії намагалися створити Союз поневолених народів, який би боровся за права цих народів. Тоді ж, після Революції 1905-1907 року, в отій куцій миколаївській конституції, яка була дарована народу, там все-таки більш-менш якісь права народів проглядались. Згодом, у Державній думі національне питання порушували й українські депутати, і кадети.

Якраз Революція 1917 року, як потім писав один із провідних революційних діячів того часу Іраклій Церетелі, була спровокована невирішеністю національного питання. Росія була величезною й одночасно централізованою країною. Однією шостою (1/6) частиною суходолу керували лічені люди з одного центру. Народи були на різних етапах розвитку, а повинні були послуговуватися одними й тими ж законами.

– То хто ініціював цей з’їзд у Києві?

– Ініціатором виступила Центральна Рада на Всеукраїнському національному конгресі, який відбувся на початку квітня 1917 року. Якраз тоді ідея проведення З’їзду народів була вперше озвучена. А потім, пізніше, в Центральній Раді була створена спеціальна комісія, яка готувала цей з’їзд.

Владислав Верстюк
Владислав Верстюк

Центральна Рада від самого свого створення оголосила себе прихильницею федералізації Росії за принципом національно-територіальної автономії окремих народів. Перед Першою світовою війною, обговорювалась проблема Сполучених Штатів Європи

Справа в тому, що Центральна Рада від самого свого створення оголосила себе прихильницею федералізації Росії за принципом національно-територіальної автономії окремих народів. Тобто, не лише українці отримують автономію, а й інші народи, які того побажають. Ця ідея була популярною не тільки в Росії. Федералістська ідея була популярною і в Європі. Тоді ж, перед Першою світовою війною, обговорювалась проблема Сполучених Штатів Європи.

Перша світова війна показала, що європейські народи налаштовані один щодо одного не так добре, щоб аж робити Сполучені Штати Європи.

То як ці представники 14 народів доїхали до Києва?

– По-різному: частина з них жила тут, в Києві, скажімо, місцеві поляки.

– А, приміром, буряти?

– Тоді багато людей було мобілізовано в армію – деякі делегації були з фронту. Треба сказати, що в перший день, як подає хроніка, було всього 50 делегатів. На кінець з’їзду, а він тривав шість днів, їх було 84. Тобто, майже половина доїхала. Зауважу, що подорожі в той час були вже не дуже прості – транспорт працював жахливо. Але ці люди зібралися. Очевидно, ця ідея була для них дуже близькою і дуже болючою. Адже Тимчасовий уряд свою бездіяльність часто прикривав своєю тимчасовістю: декларував, що хоче довести Росію до Всеросійських установчих зборів, мовляв, туди приїдуть представники всіх народів і суспільних прошарків, і вони вже вирішать, якою бути Росії: монархією чи республікою, федеративною чи унітарною?.. Республіку все-таки на початку вересня проголосили, бо уряд катастрофічно втрачав довіру. Це була одна із поступок.

Фактично, українці у справі федералізму були першопрохідцями: вони посилали в уряд делегації, вони проголошували Універсали

– То З’їзд народів відбувся в Києві, бо саме українці задавали тон в перебудові Росії на федеративних засадах?

– Безумовно. Українці були тоді правофланговими. Можна назвати це заслугою Михайла Грушевського та його найближчого оточення. А Тимчасовий уряд опирався цьому.

– Але ж із Петрограда прислали свого повноважного представника на З’їзд.

– Так, прислали делегата, але навіть не в ранзі міністра. Це був очільник одного із комітетів по самоврядуванню.

– До речі, в деяких джерелах фігурує назва «З’їзд поневолених народів», а в деяких просто «З’їзд народів Росії» – ці люди справді відчували себе поневоленими?

На деякі поступки пішли після революції 1905–1907 року, але коли почалася Перша світова війна, то гайки ж знову закрутили. Наприклад, ліквідували українську пресу, легальні громадські організації

– Безумовно. Я сказав, що на деякі поступки пішли після революції 1905–1907 року, але коли почалася Перша світова війна, то гайки ж знову закрутили. Наприклад, ліквідували українську пресу, легальні громадські організації. І подібні заходи поширювалось не тільки на українців, а й на інші народи.

Михайло Грушевський відкрив цей з’їзд дуже гарною промовою, потім ще декілька разів розповідав про цю ідею федералізму.

– До речі, про промови. Михайло Грушевський, серед іншого, тоді заявив: «Україна не йде через федерацію до незалежності. Бо державна незалежність лежить не перед нами, а за нами». Ми знаємо Михайла Грушевського як творця української державності, а, насправді, він казав такі речі. Наскільки він щиро це сказав, як Ви вважаєте?

– Тоді казав щиро, адже від самого початку створення Центральної Ради він був промоутером цієї ідеї федеральної перебудови російської держави. Адже це можна було зробити несиловим способом.

Розвалити державу – можна було виокремитись… Як Ви це собі розумієте? Ось є держава, триває Перша світова війна, й тут українці якимось чином хочуть виокремитись. Навіть якби було таке бажання в більшості – як це зробити? Треба організувати якесь повстання, потрібна була армія.

– Але ж, у підсумку, так і сталося!

Росія розвалилася. Але реально отримати зародки влади, важелі впливу, можна було тільки через федералізм і через автономію

– Ну, це вже Росія розвалилася сама по собі. Але реально отримати якісь зародки влади, важелі впливу, можна було тільки через федералізм і через автономію.

– Отже, у вересні 1917 року Михайло Грушевський був щирим федералістом?

– Він і пізніше ним був. В ІІІ Універсалі проходила ідея федералізму. Але я б не хотів, щоб Грушевського в цьому звинувачували. Він був непоганим політиком. Кажуть про нього: добрий історик – поганий політик. Це неправда. Політика – це мистецтво можливого, а ним він володів досить добре.

Михайло Грушевський
Михайло Грушевський

Пізніше Грушевський цей з’їзд назвав «золотим сном народів Росії». Люди хотіли у конструктивний спосіб вийти із цієї халепи. Більшовики, наприклад, вважали навпаки – чим гірше, тим краще

Пізніше Грушевський цей з’їзд назвав «золотим сном народів Росії».

Люди хотіли зберегти союз із Антантою, не розвалювати країну, зберегти фронт, довести війну до переможного закінчення – у конструктивний спосіб вийти із цієї халепи.

Більшовики, наприклад, вважали навпаки – чим гірше, тим краще: давайте розвалимо армію, давайте розвалимо державу, давайте перетворимо Росію в полум’я, з якого розгориться всесвітня революція. Але ці плани теж не здійснились.

– До речі, ще одна цитата Михайла Грушевського з того ж З’їзду: «За Російською федерацією буде Європейська федерація, а потім Всесвітня». Триває Перша світова війна. У 1917-му Східний фронт був відносно спокійним, але на Західному фронті відбувалося щось страшне – дуже масштабні бойові зіткнення. То звідки така віра в світле майбутнє?

Коли Перша світова починалася в 1914 році, то обидві сторони думали, що це буде короткотривала кампанія – 2-3 місяці. А війна розтяглася на 4 роки. Війна зробила багатьох пацифістами, ідеї миру бродили просто – більшовики на цьому заробили політичний капітал

– Це якраз була реакція на війну. Розумієте, коли Перша світова починалася в 1914 році, то обидві сторони думали, що це буде короткотривала кампанія – 2-3 місяці, до зими все закінчиться.

А війна розтяглася на 4 роки, народи були втомлені: Австро-Угорщина вже тріщала, помирала з голоду, німці з останніх сил опирались, а в Росії спалахнула революція. Війна зробила багатьох пацифістами, ідеї миру бродили просто – більшовики на цьому заробили політичний капітал.

– Отже, в Києві представники 14 народів оголосили про те, що треба Росію перебудувати на федеративних засадах, щоб одночасно із загальноросійськими Установчими зборами були й крайові. Як на це реагували в Петрограді?

– На цей З’їзд центр реагував доволі спокійно. Але коли вже по закінченню з’їзду Генеральний Секретаріат в кінці вересня видав свою декларацію щодо скликання Всеукраїнський установчих зборів, які будуть мати пріоритет навіть перед Всеросійськими, – от тоді уряд ополчився на Генеральний Секретаріат. В Окружному суді завели цілу справу, були дані вказівки, щоб Винниченко приїхав до Петрограда з поясненнями. Проте, коли він доїхав до Петрограда, там вже спалахнуло більшовицьке повстання – вже не було з ким розмовляти. Таким чином, можна сказати, що Тимчасовий уряд знехтував рішеннями цього з’їзду. Він взагалі створив свою Раду республіки, куди входили представники різних народів. Але все-таки він втратив союзників у боротьбі з більшовиками – тих самих українців. Якби українські домагання були урядом почуті і хоча б виконані на 50%, то, я думаю, Центральна Рада і Генеральний секретаріат не зайняли б нейтральну позицію під час конфлікту більшовиків і Тимчасового уряду.

Слухач: «Це ж було зібрання народів Росії. При чому тут поляки?»

До Першої світової Польщі, як держави, не існувало. Була поділена між Австро-Угорщиною, Німеччиною та Росією. І поляки на з’їзді оголосили, що не будуть в ньому брати активної участі, а тільки дорадчу, адже виступають за повну самостійність Польщі. Таку ж позицію зайняли литовці

– Справа в тому, що до Першої світової війни Польщі, як держави, не існувало. Польща була поділена між Австро-Угорщиною, Німеччиною та Росією. І поляки з оцієї підросійської частини на цьому з’їзді оголосили про те, що вони не будуть в ньому брати активної участі, а тільки дорадчу, адже вони виступають за повну самостійність Польщі. Таку ж позицію зайняли литовці.

– То з 14 делегацій було дві самостійницькі?

– Так, але загалом це називали З’їздом народів-федералістів. Лише два народи посіли позицію, що вони за відокремлення.

– Тобто, вони були на з’їзді, але дотримувались не тієї лінії, за яку виступав Грушевський?

В євреїв була своя позиція, адже вони не мали окремої території

– Так. Але між ними не було конфлікту. Скажімо, в євреїв була своя позиція, адже вони не мали окремої території. І через це євреї виступали за персонально-національну автономію, яка б не була пов’язана з певною територією.

– Чому цей З’їзд народів не мав помітних наслідків – лише тому, що стався більшовицький переворот чи ще з якихось причин?

Фактично, революцію забалакали. І одним із цих «заговорщиків революції» був якраз Керенський

– В 1917 році в Росії відбулася величезна кількість з’їздів. Найрізноманітніших. Це була величезна говорильня. Люди, які десятиліттями, а то й століттями не мали можливості висловитись, на цих з’їздах випускали пару. Але всі ці розмови не втілились в жодній дії. Фактично, революцію забалакали. І одним із цих «заговорщиків революції» був якраз Олександр Керенський.

  • Зображення 16x9

    Дмитро Шурхало

    Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG