Американська газета The Washington Post розповідає про те, як Росія під керівництвом Володимира Путіна за допомогою «фокусів радянських часів» використовує расизм як зброю для того, щоб досягти власних зовнішньополітичних цілей. Посол України в Чехії Євген Перебийніс у статті для чеської газети Lidové noviny закликав журналістів не плутати росіян, які живуть на окупованій частині українського Донбасу, із сепаратистами. Американський часопис The National Interest пропонує свій варіант вирішення конфлікту на Донбасі.
Американська газета The Washington Post розповідає про те, як путінська Росія за допомогою «фокусів радянських часів» використовує расизм як зброю для того, щоб досягти власних зовнішньополітичних цілей. Автор статті Террел Джермаін Старр звертає увагу на те, що у такій тактиці немає нічого незвичного, адже колишній СРСР був державою з російською «етнічною вищістю», а Росія є його прямим спадкоємцем.
Автор починає з того, що навіть використання самого слова «республіка» в СРСР було дещо проблематичним – під ним розуміють автономність, у той час як «республіки» в СРСР були нічим іншим, як «колоніями Москви». І перше, що робить колонізатор, – «централізує етнічну перевагу над народами, якими він править», зауважує автор.
СРСР позиціонував росіян як «провідну етнічну групу», хоча, наприклад, Сталін був грузином, мовиться у статті.
Старр згадує і про Голодомор в Україні, визнаний багатьма експертами геноцидом українців, які не підкорялися радянському уряду. Автор звертає увагу і на депортацію кримських татар під час Другої світової війни через звинувачення у нібито співпраці з нацистами. Річ у тім, що культуру чеченців, калмиків, кримських татар та багатьох інших мусульманських народів придушували в старі часи з метою гомогенізації, а в путінській Росії кримських татар переслідують навіть сьогодні, йдеться в статті.
«Чи то вбивство українців, «цивілізація» народів Центральної Азії, чи зневага до «чорних» народів, прикриваючись нібито рівним ставленням до них – СРСР завжди централізував саме російське слов’янство. Російська Федерація нічим не відрізняється», – зауважує автор статті.
Кремль є спадкоємцем СРСР, тому нам не слід дивуватися тому, що Росія використовує радянську тактику для того, аби сіяти расовий розбрат і в США, мовиться в статті.
Посол України в Чехії Євген Перебийніс у статті для чеської газети Lidové noviny закликав журналістів не плутати росіян, які живуть на Донбасі, із сепаратистами. Дипломат зазначає, що він «здивований невтомними зусиллями багатьох чеських журналістів називати тих, хто зайняв український Донбас, «сепаратистами». Він наголошує на важливості використання правильної термінології у таких випадках, адже добре відомо, що частину Донбасу окупували саме російські війська.
Перебийніс звертає увагу на те, що російські журналісти, які працюють під егідою Кремля, наполегливо поширюють терміни «повстанці» та «сепаратисти». «Російський журналіст, якщо він, звичайно, не дисидент, ніколи не напише правду, що російські війська зайняли Донбас», – зауважує в своїй статті посол.
«Чому словник чеських журналістів щодо Донбасу викликає в мене подив? Тому що на відміну від Росії, в Європі – і особливо в Чехії – достовірна інформація про події на Донбасі доступна всім», – зауважує Перебийніс.
Він звертається до чеських читачів, зазначаючи, що вони мають подібний досвід. Під час окупації Чехословаччини нацистами, багато хто говорив про «право на самовизначення», «повстанців» та «сепаратистів», однак насправді Чехословаччина була жертвою агресії з боку нацистської Німеччини, і частина її території була окупована, йдеться у статті.
«Тому називаймо речі своїми іменами. Хіба не в цьому справжня суть і місія журналістики?» – закликає Перебийніс.
Посол України в Чехії Євген Перебийніс: «Дещо з термінології: «сепаратисти» чи «окупанти». Моя стаття для Lidové noviny».
Американський часопис The National Interest у статті під заголовком «Як перетворити українське поле бою в історію успіху» пропонує свій варіант вирішення конфлікту на Донбасі. Автори статті Анна Тихонова та Кирило Фокін вважають пропозицію російського президента Володимира Путіна ввести миротворчі війська ООН на Донбас певною дипломатичною перемогою Заходу, але зауважують, що Захід називає пропозицію Путіна несерйозною тільки через те, що вона відрізняється від його сподівань.
Автори переконані: «Пропозиція Путіна серйозна. Президент Росії хоче миру. Але його правила передбачають збереження позаблокового статусу України».
Тихонова та Фокін розмірковують над розташуванням миротворців в Україні: Путін пропонував їх введення вздовж лінії розмежування, але Україна наполягає саме на розміщенні на кордоні з Росією. Автори переконані в тому, що Путіну необхідно дати те, чого він хоче, мовляв, це пом’якшить проблему.
По-перше, це «створить бачення позитивної динаміки», вважають Тихонова та Фокін, а по-друге, «встановить прецедент успішної співпраці між Росією, Європою та США». По-третє, це також захистить сторони від можливої ескалації конфлікту, а ситуація загалом стане «більш прозорою». І згодом миротворчу місію буде легше збільшити, йдеться в статті.
«Прийнявши пропозицію Путіна, Захід зможе продовжувати чинити тиск, поступово збільшувати кількість миротворців і «просувати» їх на кордон з Росією, а потім і на весь регіон», – пропонують автори.
Американське видання зауважує про авторів, що Анна Тихонова отримала ступінь з міжнародної енергетики в паризькому Інституті вивчення політичних наук, а Кирило Фокін має ступінь з міжнародних відносин від російської президентської Академії національної економіки й публічної адміністрації і є автором кількох художніх книжок.
