Доступність посилання

11 Грудень 2017, Київ 06:28

Сестри Тельнюк про «духовний бронежилет» і «музику для дорослих»


Свою музику сестри Тельнюк називають «музикою для дорослих», для сприйняття якої потрібна «певна духовна підготовка». Тож тим цікавішим був експеримент, на який пішли співачки, виступивши наприкінці свого європейського турне у Празі перед громадою української суботньої школи, де половину аудиторії складали діти. Проте маленькі слухачі виявилися напрочуд вдячною публікою, яка тонко сприймала виступ сестер Тельнюк і вдячно реагувала. Тож наша розмова розпочалася з зауваження про те, що не кожен артист має сміливість виступити перед дітьми у школі.

Діти – це найсильніші критики
Галя Тельнюк

Галя Тельнюк: О, так. Я скажу, що направду треба мати відвагу. Діти – це найсильніші критики. І по тому, як вони сприймають, ти розумієш, чого ти вартий. Сьогодні вони нам поставили високу оцінку своїм чудесним сприйняттям. Я рада, що ці мелодії, ці слова Шевченка, Атени Пашко, Ліни Костенко, Оксани Забужко, будуть звучати у їхніх серцях, і вони витворюватимуть їхню душевну архітектуру.

Леся Тельнюк: Всі ці пісні, які ми співаємо, вони в принципі потребують певної духовної підготовки, тому що людина має бути налаштована на серйозний лад. Але наша праця є доступна, і вона доходить до сердець людей, і той діалог, який ми хочемо, щоб відбувся, він відбувається.

– Ви говорили в одному зі своїх інтерв’ю, що Ваша музика – «для дорослих». У Чехії слухати таку музику дітей готують з самого дитинства. Дитина, яка ходить до музичної школи, в рамках програми навчання мусить проходити культурну практику. Хоча б раз на місяць вона має ходити на концерти, вистави, слухати музику, навіть якщо вона ще замаленька, щоб виступати сама. Що би ви включили в таку обов’язкову культурну практику для українських дітей?

Галя Тельнюк: Дуже гарне питання, дуже проблемне і таке важливе.

Те, що дитинка назбирає у своїй душі, має вирости у красиву квітку. Тому ґрунт має бути родючий. І ті батьки, які це усвідомлюють, дають дітям багато читати, обов’язково народні казки, фольклор, ознайомлення з фольклорними звичаями своєї країни, і світовими шедеврами
Леся Тельнюк

Леся Тельнюк: Культурна практика необхідна і для українських дітей. Відвідування театрів, концертних залів, але я б радила, як людина, яка має дитину, менше дивитися телевізор і розважальні програми на ньому. Бо не вони мають формувати дитину, культурний та мистецький світ дитини, її уяву та фантазію. Те, що дитинка назбирає у своїй душі, має вирости у красиву квітку. Тому ґрунт має бути родючий. І ті батьки, які це усвідомлюють, дають дітям багато читати, обов’язково народні казки, фольклор, ознайомлення з фольклорними звичаями своєї країни, і світовими шедеврами. Тоді дитина буде захищена, вона буде мати правильну точку зору не лише на мистецькі речі, але і на будь-які речі в житті. Вона буде мати правильну сердечну тональність, що є дуже важливо для життя.

Це має бути такий духовний бронежилет, який мають виробити батьки
Галя Тельнюк

Галя Тельнюк: Так, це має бути такий духовний бронежилет, який мають виробити батьки, який складається з тих складових, які Леся назвала.

Леся Тельнюк: І ще я хочу додати, що і батьків треба навчити вірі, вірі в Бога і тим цінностям, на яких все формується далі.

– Що оточує зараз молоду людину в Україні в радіоефірі? Я запитую про це через те, що якщо б в радянські часи по радіо не передавали музику Шопена і Баха, то в нас не було б такого композитора як Валентин Сильвестров, музику якого ви сьогодні виконували. Чи є така музика, яка зможе виховати майбутнього композитора?

Нам з Лесею пощастило, що наші батьки зуміли нам прищепити любов та відповідальність перед своїм народом і ставлення до нього з великою повагою
Галя Тельнюк

Галя Тельнюк: Якщо говорити про мистецтво, яке має бути в радіоефірі, то його ще дуже мало. Самої української мови замало, щоб можна було говорити про високу музику, там ще мають бути відповідні тексти, меседжі. Так що це є питання років, і над цим треба працювати.

Нам з Лесею пощастило, що наші батьки зуміли нам прищепити любов та відповідальність перед своїм народом і ставлення до нього з великою повагою. І коли ти когось любиш, то ставишся з великою відповідальністю, обираєш лише найкращі речі, якнайбільше працюєш і віддаєш серце, сили і тоді досягаєш високого професійного рівня. Бо любов – це передусім великі зусилля, велика робота.

– Ви повертаєтесь з європейського турне, чи є різниця між тим, як вас сприймає публіка в Україні та за кордоном?

Леся Тельнюк: Якщо це іноземна публіка, то вона сприймає зі здивуванням, відкриттям. До речі, українці так само, бо багато з них нас чують вперше наживо, і це велика різниця з тим, щоб слухати на CD. Але головний меседж, який ми несемо, сприймається і українцями і не українцями приблизно однаково.

Для мене Прага – це ледь не українське місто завдяки тим письменникам, митцям, які тут жили
Галя Тельнюк

Галя Тельнюк: Публіка є різна, Нью-Йорк відрізняється від Лос-Анджелеса, Оттава від Монреалю. Прага – це один досвід, Нюрнберг та Мюнхен – інший, і атмосфера є різною, і та туга в серцях українських слухачів є різною. Бо, наприклад, Прага – це надзвичайно сильні осередки початку ХХ століття, які потім були знищені, і це справді великий біль. Бо для мене Прага – це ледь не українське місто завдяки тим письменникам, митцям, які тут жили. Це – і Євген Маланюк, і Олег Ольжич, і Олександр Олесь, і Карлів університет, ректором якого був українець (Іван Горбачевський – видатний учений-хімік, перший міністр охорони здоров’я Австро-Угорщини – ред.). Є відчуття, що ти їдеш сюди до своїх.

Більшість людей, які живуть за кордоном, своє серце все одно залишають в Україні, і вони так само переживають війну, втрати для них так само болючі
Леся Тельнюк

– Як резонують в такій аудиторії ваші пісні про війну? Чи ви відчуваєте, що ці люди за кордоном далекі чи близькі до цієї війни?

Леся Тельнюк: Багато таких, які дуже близькі. Тому що більшість людей, які живуть за кордоном, своє серце все одно залишають в Україні, і вони так само переживають ці всі перипетії, війну, втрати для них так само болючі, і з іншого боку, по-людськи це дуже добре, що люди здатні співпереживати.

  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG