(Рубрика «Точка зору»)
Сто років тому в історії Криму та його корінного народу ‒ кримських татар ‒ відбувалася подія, яка могла змінити вектор політичного розвитку півострова на багато років. 26 листопада (9 грудня за новим стилем) 1917 року в Бахчисараї відкрився Перший Курултай кримськотатарського народу.
Будь-яка революція ‒ і в цьому її глибинний сенс ‒ порушує природний, встановлений роками, а деколи й віками устрій. Друга в історії Росії буржуазно-демократична революція завершилася падінням інституту монархії та приходом до влади нових політичних сил. Вона вирішувала завдання повалення самодержавства, відкривала шлях для розвитку капіталізму в сільському господарстві й промисловості, запровадження конституційного ладу, знищення національного гніту. В країні проголосили політичні права та свободи; загальне й рівне виборче право; скасували станові, національні та релігійні обмеження, смертну кару, військово-польові суди, оголосили політичну амністію.
Лютнева буржуазно-демократична революція була тим шансом, який історія дала пригнобленим народам Російської імперії. Більше половини її населення становили неросійські народності ‒ російський царизм переслідував багато народів Європи та Азії. І Крим не був винятком.
Лютнева революція дала Криму потужний поштовх до розвитку революційних процесів. На початку березня 1917 року, за розпорядженням Тимчасового уряду, комісаром Таврійської губернії був призначений колишній голова губернської земської управи Харченко. Втім, в містах півострова продовжували діяти думи й управи, в селах ‒ земські установи. Залишалися на своїх місцях і більшість колишніх царських чиновників. Лише деякі зі старих органів влади були дещо оновлені або перейменовані.
У 1917 році Кримський півострів населяли понад 800 тисяч осіб. Кримські татар становили 217 тисяч (26,8%)
У 1917 році Кримський півострів населяли понад 800 тисяч людей. Близько 400 тисяч ‒ росіяни й українці, кримські татар становили 217 тисяч (26,8%). Понад чверть міських жителів складали євреї, вірмени, греки та поляки, в селах Перекопського, Сімферопольського, Феодосійського повітів було понад 40 тисяч німців, близько 20 тисяч греків, 9 тисяч караїмів і понад 11 тисяч представників інших народів. Як зазначав у своїх спогадах князь Володимир Оболенський, «за старого режиму в Криму національного питання майже не існувало. На маленькій території Криму мирно уживалися всі».
До Лютневої революції легальних політичних партій, окрім монархічних, у Криму не було. Але вже в березні 1917 року в багатьох містах і повітах формуються перші організації російських есерів і меншовиків, які діяли на законних підставах. Почали створюватися національні партії та громадські організації. В одному тільки Сімферополі в середині 1917 року з'явилися понад 20 партій, громадських організацій і рухів різного політичного та національного спрямування.
Ісмаїл бей Гаспринський з 1881 року перетворив повітове містечко Бахчисарай на центр інтелектуального життя мусульманського світу
Воістину тектонічні зрушення відбувалися в середовищі кримських татар. На початку ХХ століття російське мусульманство переживало інтелектуальний підйом. Як писав у 1920-х роках сходознавець Володимир Гордльовський, Ісмаїл бей Гаспринський з 1881 року перетворив повітове містечко Бахчисарай на центр інтелектуального життя мусульманського світу. Завдяки зусиллям великого кримськотатарського просвітителя тут до 1914 року видавалася газета «Терджиман», здійснювалася джадидистська реформа шкільної освіти (джадидизм в широкому сенсі був рухом за поширення серед мусульман освіти, розвиток тюркських мов і літератури, вивчення світських дисциплін, використання досягнень науки, рівноправність жінок).
Наприкінці лютого 1917 року відбулися збори Кримського мусульманського благодійного товариства, на якому був створений тимчасовий мусульманський революційний комітет на чолі з Алі Боданінським. Йому вдалося провести вибори у Криму, і 25 березня (7 квітня за новим стилем) 1917 року був скликаний Всекримський мусульманський з'їзд.
З'їзд обрав Тимчасовий Кримсько-Мусульманський виконавчий комітет, головою якого став 32-річний юрист і богослов Номан Челебіджихан. Його ж обрали муфтієм ‒ головою Таврійського магометанського духовного правління, повноваження якого визнавали не тільки кримські, а й польські та литовські татари. Головою вакуфной комісії став ще молодший 28-річний Джафер Сейдамет. Обидва вони перебували в розпорядженні Діючої армії в Одесі. Відбулися вибори комісії з 35 осіб, яка мала сформувати Кримський Мусульманський Виконавчий Комітет. Склад Мусвиконкому, окрім голови Челебіджихана, обрав статс-секретарем Алі Боданінського.
Навесні 1917 року правління Мусульманського комітету на чолі з Челебіджиханом переходить до масштабної діяльності: створюються духовне та земельне управління, реформуються національні установи освіти, засновуються газети «Міллет» (Нація) кримськотатарською мовою та «Голос татар» ‒ російською. Незважаючи на підтримку Тимчасового уряду, дії Тимчасового Кримсько-мусульманського виконавчого комітету деякими газетами коментувалися так, що кримські татари, мовляв, вимагають відокремлення Криму. У зв'язку з цим комітету навіть довелося зробити заяву, що він прагне до встановлення в Росії демократичного республіканського ладу на національно-федеративних засадах.
Революційні події в лютому-березні 1917 року дали імпульс до розвитку не тільки загальнонаціонального кримськотатарського, а й жіночого руху в Криму. В середині квітня 1917 року в Бахчисараї відбувся жіночий мітинг, на якому обрали міський жіночий революційний комітет на чолі з Шeфікою Гаспринською. На мітингах і в пресі Гаспринська вказувала на дві основні причини дискримінації жінок: відсутність права на батьківщину і неточне тлумачення ісламу. Рух кримських татарок став частиною загальноросійського жіночого руху мусульманок.
24 червня 1917 року на загальнокримському з'їзді делегатів татарських комітетів активістки озвучили свої цілі: «Об'єднати всіх татарок для звільнення їх від вікового рабського стану та пробудити в кримських татарках дух громадянки-матері вільної демократичної Росії для виховання молодого підростаючого покоління».
Як зазначає історик Сагіт Фаїзов, стосовно кримської ситуації, слід зазначити специфічну особливість ‒ тут жіночий рух в більше, ніж в інших регіонах, координував свої дії з загальнонаціональними організаціями й користувався їхньою підтримкою.
Про високий статус жіночого напрямку в кримськотатарському національному русі свідчить включення жінок (3 людини із 7) до складу делегації, яка брала участь у роботі З'їзду народів Росії, скликаного за ініціативою Української Центральної Ради, він відбувся у Києві у вересні 1917 року.
З великою промовою від імені кримськотатарської делегації перед присутніми виступила вчителька Айше Ісхакова. Джафер Сейдамет згадував, як учасники з'їзду, схвильовані змістовністю та емоційністю виступу Ісхакової, зустріли її овацією...
Наступні публікації із циклу: «Кримськотатарська революція 1917–1918 років»
Гульнара Бекірова – кримський історик, член Українського ПЕН-клубу
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Кримськотатарські Основні Закони 1917 року в контексті нагальних проблем сьогодення
