Доступність посилання

15 Грудень 2017, Київ 03:28

Кримськотатарські Основні Закони 1917 року в контексті нагальних проблем сьогодення


Перший Курултай кримськотатарського народу. Листопад 1917 року

(Рубрика «Точка зору»)

13 грудня 1917 року скликаний за чотири дні до того Курултай кримськотатарського народу, обраний на загальних виборах, проголосив Кримську Народну Республіку. А 14 грудня Курултай затвердив державну символіку республіки й ухвалив Кримськотатарські Основні Закони – тобто, Конституцію Криму. Вона ґрунтувалася на реалізації кримськотатарським народом права на національне самовизначення й самоврядування. Це були надзвичайно важливі події, і менш ніж за місяць в Україні на державному рівні урочисто відзначатиметься столітній ювілей цих кульмінаційних моментів кримськотатарської революції.

В Україні на державному рівні урочисто відзначатиметься столітній ювілей кульмінаційних моментів кримськотатарської революції

А разом із тим, як з’ясував автор цих рядків, працюючи разом із своїм колегою, севастопольцем у п’ятому, а кримчанином у дев’ятому поколінні, культурологом Ігорем Лосєвим, над книгою «Azat Qirim чи колонія Москви? Імперський геноцид і кримськотатарська революція», досі відсутні канонічні, так би мовити, переклади як кримськотатарського національного гімну, так і Кримськотатарських Основних Законів українською мовою.

Утім, справа щодо національного гімну Ant etkenmen («Я поклявся») виглядає дещо простішою. В інтернеті наявні декілька варіантів перекладу його тексту, написаного Номаном Челебіджиханом. Із них найкращим, як на мене, є переклад, зроблений Михайлом Карповим. Саме він опублікований на порталі «Ана юрт», тобто, як можна зрозуміти, є офіціозним. Якщо це так, то потрібно закріпити його статус, щоб це було відображено у «Вікіпедії» й інших інформаційно-довідкових ресурсах із тим, щоби багатомільйонна українська аудиторія, яка переймається кримськотатарськими проблемами, в тому числі й журналістські колективи, не були збиті з пантелику різними, іноді не дуже вдалими, варіантами цього національного символу кримців чи не перекладали самотужки його з російської.

У період Першого Курултаю, зліва направо: Сеітджеліль Хаттатов, Асан Сабрі Айвазов, Номан Челебіджихан, Джафер Сейдамет. Бахчисарай, 1917 рік
У період Першого Курултаю, зліва направо: Сеітджеліль Хаттатов, Асан Сабрі Айвазов, Номан Челебіджихан, Джафер Сейдамет. Бахчисарай, 1917 рік

А от із Конституцією Кримської Народної Республіки все куди складніше.

Єдиний повний текст цього засадничого документу українською мовою я знайшов у брошурі Юнуса Кандимова «1917 р. Курултай. Як це було» (Ічня, ПП «Формат», 2016). При цьому переклад здійснено з видання брошури 1991 року кириличним варіантом кримськотатарської мови (Къырымтатарджа), а в оригінальному тексті брошури вона була взята з турецькомовного видання, тобто, здійснено було зворотній переклад кримськотатарською. Це зрозуміло: 1991 року часом легше було добути видані за кордоном книги й журнали, ніж домогтися видачі зі спецхранів видань 1917-18 років (а перед цим їх ще слід було знайти, бо багаторазова «очистка» архівів комуністичною владою призвела до того, що багато чого або взагалі зникло, або лишилося в лічених примірниках). Але добре, що хоч таким чином цей акт дійшов до українського читача – а водночас погано, що деякі моменти в ньому важко зрозумілі.

Чи краща справа з Конституцією Кримської Народної Республіки російською мовою? Знов-таки, з одного боку «так», вона наявна в інтернеті (я знайшов аж три її тексти), з іншого боку – «ні», всі ці тексти відрізняються один від одного, іноді в суттєвих положеннях, починаючи з першої ж статті.

Значну кількість положень цієї Конституції вдалося чітко зрозуміти тільки в результаті порівняння різних її варіантів

Не втомлюватиму читачів порівняльним аналізом цих перекладів (плюс тексту україномовного перекладу), зауважу тільки, що йдеться про речі засадничі: про статус Курултаю як тимчасового парламенту, про функції складових Татарського національного правління (уряду), про відносини з іншими владними структурами Криму та органами національних громад півострова, про участь повноважних кримськотатарських представників у міжнародних відносинах, зрештою, про назви установ Кримської Народної Республіки тощо. Значну кількість положень цієї Конституції вдалося чітко зрозуміти тільки в результаті порівняння різних її варіантів.

Перший Курултай кримськотатарського народу
Перший Курултай кримськотатарського народу

Тому в пілотному накладі книги ми змушені були вмістити неповний текст під назвою «Основні кримськотатарські закони», сформований на основі ретельного порівняння всіх варіантів Конституції та вилучення деяких до кінця не прояснених на основі такого порівняння моментів. Іншого виходу в нас на той момент просто не було.

Уже після публікації пілотного накладу вдалося ознайомитися ще з одним, як на мене, найдосконалішим російськомовним перекладом Конституції. Про нього в примітках до тексту сказано таке:

«Перевод С.М. Червонной первоисточника, опубликованного в монографии Едиге Кырымала, С. 107-110 на турецком, С. 110-114 на немецком языке, при сопоставлении с прежними переводами текста на французский, польский и русский языки. При этом устранены некоторые неточности, имевшие место в прежних публикациях на русском языке и нередко искажавшие смысл статей "Национальной конституции"».

Проте, на жаль, і тут трапляються не надто чітко сформульовані положення та багатослівні формулювання, які навряд чи містилися в оригінальному тексті, над яким 1917 року працювали фахові юристи й літератори. Проте, відповідно до цього тексту ми змогли істотно вдосконалити наш україномовний варіант, при цьому не відмовляючись від деяких, більш точних у політико-правовому і мовному сенсах формулювань.

Звичайно, і наш новий варіант не може претендувати на роль офіційного – бо ж із двох авторів тільки один хоча би трохи володіє кримськотатарською, а для повноцінного в усіх сенсах перекладу Конституції Кримської Народної Республіки потрібна участь у цьому людини, яка одночасно добре володіє і кримськотатарською, і українською (бажано, ще турецькою) мовами…

Кримськотатарські Основні Закони стають однією з вагомих історично-правових підстав для легітимації такої автономії

При цьому слід розуміти, що йдеться не про забаганки окремих журналістів чи науковців, не про своєрідні «ювілейні ігрища» (зробили до «круглої дати» – і потім забули). Ідеться про документ, важливий не лише для формування історичної самосвідомості громадян України й не лише для подолання різного ґатунку кремлівських міфів, – ідеться про засадничий політико-правовий документ, украй потрібний саме сьогодні. Адже президент Порошенко дав доручення розробити зміни до Конституції України, які б зафіксували й обґрунтували існування у Криму кримськотатарської автономії. А тому Кримськотатарські Основні Закони стають однією з вагомих історично-правових підстав для легітимації такої автономії. Чи потрібен для цього офіційно затверджений український переклад цього документа? Безумовно. Не стане зайвим й офіційно затверджений російський переклад. Ну, а гімн «Я поклявся» повинен, як на мене, стати гімном такої автономії, одним із її державних символів.

Варто зафіксувати на законодавчому рівні спадкоємність цієї автономії віл Кримської Народної Республіки

І взагалі, варто зафіксувати на законодавчому рівні спадкоємність цієї автономії від Кримської Народної Республіки, так, як це зробили грузини, на законодавчому рівні проголосивши, що нинішня Грузія – спадкоємиця Грузинської Демократичної Республіки 1918-21 років і що 1991 року була не створена, а відновлена незалежна Грузинська держава.

Іншими словами, канонічні, вони ж офіційні, тексти кримськотатарського національного гімну та Кримськотатарських Основних Законів українською мовою – це нагальна потреба сьогодення, зумовлена цілою низкою чинників. І відкладати цю справу у «довгу шухляду», як на мене, не випадає.

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії

  • 16x9 Image

    Сергій Грабовський

    Сергій Грабовський – публіцист, політолог, історик, член Координаційної Ради Асоціації українських письменників, автор понад 10 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG