Сила дипломатії базується на потужності держави, вважає аналітик Інституту світової політики Микола Бєлєсков. Попри обмеженість ресурсів українським дипломатам вдалося мобілізувати міжнародну підтримку з початком російської агресії, додав експерт. Проте директор Центру дослідження міжнародних відносин Микола Капітоненко зауважує, що українські дипломати недостатньо сильні. Україна мала потенціал стати регіональним лідером, натомість – перебуває в «сірій зоні європейської безпеки», каже він.
22 грудня українська дипломатія відзначає своє сторіччя. 1917 року було підписано законопроект про створення Генерального секретарства міжнародних справ – першої повноцінної державної структури української зовнішньополітичної служби.
Серед важливих здобутків дипломатії Міністерство закордонних справ відзначає приєднання України до ОБСЄ, Ради Європи, СОТ та інших важливих міжнародних організацій, а також завершення ратифікації Угоди про асоціацію з Європейським союзом.
Попри це, директор Центру дослідження міжнародних відносин Микола Капітоненко відзначає слабкі результати українських дипломатів за період незалежності. Країна, яка мала потенціал стати регіональним лідером, натомість – перебуває в «сірій зоні європейської безпеки», зауважує експерт.
Ми дешево віддали ядерну зброю. Віддавати її довелося, але можна було б зробити це набагато дорожчеМикола Капітоненко
«Ми займались весь цей час фактично продажем своєї зовнішньої політики. Тобто, замість товарів та послуг експортували зовнішньополітичний вибір, риторику, спекулювали, обманювали своїх партнерів, обіцяли одне, робили інше, перетворилися на непослідовного партнера і для Заходу, і для Росії. Ми дешево віддали ядерну зброю. В принципі, віддавати її довелося, але можна було б зробити це набагато дорожче. Ми залишилися позаблоковою в той час, коли треба було інтегруватися в західні структури. Ми не стали демократичною державою, що є передумовою будь-якого зближення, змістовного, з ЄС, НАТО», – каже експерт.
Україну є за що критикувати за 26 років, але не варто звинувачувати і робити винними у цьому виключно українських дипломатів. Попри все, українській дипломатії з 2014 року значною мірою вдалося забезпечити і мобілізувати міжнародну підтримкуМикола Бєлєсков
Не може бути чуда в одній сфері, якщо простежуються негативні тенденції в усій державі, зауважив аналітик Інституту світової політики Микола Бєлєсков. Після розпаду Радянського Союзу апарат українського МЗС був мізерним, відтак школа української дипломатії формувалася майже з нуля, каже експерт. І додає: попри обмеженість ресурсів, українська дипломатія робила максимум. Доказом цього є нинішній доволі успішний міжнародний спротив українських «дипломатичних військ» російській агресії.
«Україну є за що критикувати за 26 років, але не варто звинувачувати і робити винними у цьому виключно українських дипломатів. Оскільки їхня спроможність переконувати є відображенням загального стану держави: потужності, потенціалу. Силовий потенціал з 1991 року падав, якщо орієнтуватися на ВВП, дипломатам в усіх сеансах було важко. Попри все, українській дипломатії з 2014 року значною мірою вдалося забезпечити і мобілізувати міжнародну підтримку – це в тому числі і досягнення української дипломатії. Це – зокрема, їхня заслуга, а вона не є даністю», – каже Бєлєсков.
Українським дипломатам працювалося б легше, якби вони спиралися на потужні Збройні сили, наголошує військовий експерт Ігор Козій.
Дипломатія повинна спиратися на міцні, потужні Збройні сили, які здатні виконати фактично будь-яке завданняІгор Козій
«Основа потужності дипломатів – не тільки особисті здатності переконувати чи доводити. Дипломатія повинна спиратися на міцні, потужні Збройні сили, які здатні виконати фактично будь-яке завдання, яке стосується захисту національних інтересів. От взяти хоча б США, я думаю, з ними ніхто не сперечається, тому що Збройні сили потужні», – зазначив Козій.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
