Доступність посилання

18 Червень 2018, Київ 15:20

«Сталінград» Бівора: російська провокація й українські «експерти»


Ентоні Бівор

(Рубрика «Точка зору»)

Скандал із забороною на ввезення до України виданої друком у Москві книги знаного британського історика Ентоні Бівора «Сталінград» набув відчутного міжнародного резонансу. Про нього вже пишуть не лише в Україні чи Росії, а й на Заході. Висловився з цього приводу й автор книги.

«Я не був спроможний зрозуміти, чому Україна це зробила. В мене немає жодної підказки, тому що я не можу зрозуміти, який там український аспект книжки, окрім, скажімо, грубих висловлювань про українців із боку російських офіцерів. Що ж, я просто цитував те, що було в російських архівах. Тож я не можу уявити, що саме вони вважають взагалі антиукраїнським у книжці «Сталінград», – сказав Бівор в інтерв’ю Радіо Свобода.

Рішення Держкомтелерадіо
Рішення Держкомтелерадіо

Натомість керівник управління дозвільної процедури й контролю за розповсюдженням друкованої продукції Держкомтелерадіо Сергій Олійник вважає: «У тексті цієї книжки, обсягом близько тисячі сторінок, було декілька абзаців, які не дозволяли нам дати дозвіл на її ввезення в Україну… Наприклад, був момент на одній з її сторінок, цитую дослівно: «Чтобы пощадить чувства зондеркоманды СС, расстреливать детей поручили украинским националистам». Нам невідомо, щоб на Нюрнберзькому трибуналі такі факти розглядалися, тобто це якісь провокаційні байки. Коли ми перевірили джерела автора книжки, то виявилося, що він як джерела використовував звіти НКВС і службову переписку його працівників».

Що ж, у тексті книги справді є такий абзац. Цитую його повністю: «Правда, кое-кто пытался остановить зверства, но безуспешно. 20 августа капеллан 295-й пехотной дивизии доложил начальнику штаба дивизии подполковнику Гельмуту Гроскурту, что в городе Белая Церковь 90 еврейских детей в возрасте от нескольких месяцев до семи лет содержатся в нечеловеческих условиях. Участь их решена – детей вслед за их родителями должны расстрелять. Гроскурт, сын пастора и сам убежденный противник идей национал-социализма, был тем самым офицером разведки, кто весной этого года тайно передал подробности противоречащих международному праву приказов, изданных в дополнение к плану «Барбаросса», Ульриху фон Хасселю. Гроскурт тотчас связался с комендантом города и потребовал отменить казнь. После этого он обратился в штаб 6-й армии, хотя штурмбаннфюрер СС Пауль Блобель, начальник зондеркоманды, предупредил его о том, что доложит Гиммлеру о вмешательстве в дела его ведомства. Фельдмаршал фон Рейхенау поддержал Блобеля. На следующий день детей расстреляли украинские националисты, чтобы «поберечь чувства» солдат зондеркоманды».

Але от казус: у мене на полиці давно вже стоїть «Сталінград», тільки виданий не 2016-го, а 1999 року, і не в Москві, а в Смоленську. Й абзац цей у ньому має такий вигляд: «Впрочем, кое-кто пытался остановить зверства, правда, безуспешно. Так, 20 августа капеллан 295-й пехотной дивизии сообщил начальнику штаба подполковнику Гельмуту Гросскурту, что в местечке Белая Церковь содержатся в ужасных условиях девяносто еврейских детей в возрасте от одного года до семи лет, которых должны были расстрелять вслед за родителями. Сын пастора и убежденный противник нацистов, Гросскурт был как раз тем офицером абвера, который весной 1941 года тайно передал Ульриху фон Хасселю содержание незаконных приказов, изданных в дополнение к плану «Барбаросса». Гросскурт немедленно вызвал к себе командира местной зондеркоманды и приказал отменить казнь. Затем он связался со штабом 6-й армии, хотя командир спецподразделения, штандартенфюрер Блобель предупредил его, что доложит рейхсфюреру СС Гиммлеру о вмешательстве в дела его ведомства. Фельдмаршал фон Рейхенау поддержал Блобеля, и девяносто малышей были расстреляны на следующий вечер. Акцию совершили украинские полицаи, так как начальство решило «поберечь чувства» немецких солдат».

Відчули різницю? «Українські націоналісти» – й «українські поліцаї»…

А тепер – увага! – оригінал: «Occasionally atrocities were halted, but not for long. On 20 August, chaplains from the 295th Infantry Division informed Lieutenant-Colonel Helmuth Groscurth, the chief of staff, that ninety Jewish orphans in the town of Belaya Tserkov were being held in disgusting conditions. They ranged from infants up to seven-year-old children. They were to be shot, like their parents. Groscurth, the son of a pastor and a convinced anti-Nazi, had been the Abwehr officer who, that spring, had secretly passed details of the illegal orders for Barbarossa to Ulrich von Hassell. Groscurth immediately sought out the district commander and insisted that the execution must be stopped. He then contacted Sixth Army headquarters, even though Standartenführer Paul Blobel, the head of the Sonderkommando, warned Groscurth that he would report his interference to Reichsführer SS Himmler. Field Marshal von Reichenau supported Blobel. The ninety Jewish children were shot the next evening by Ukrainian militiamen, to save the feelings of the Sonderkommando».

Ну, і де тут щось «антиукраїнське»?

Принагідно: переклад 1999 року теж не ідеальний: «українські міліціянти» чи то були члени стихійно виниклих улітку 1941 року під час відступу Червоної армії загонів так званої «самооборони», до яких входили дуже й дуже різні люди зі східної України, нерідко дезертири, кримінальники та недавні охоронці сталінського порядку, які перекинулися на інший бік.

Отож маємо класичний приклад фальсифікації та провокації з боку чи то російських спецслужб, чи то «ідейних борців» з усім українським, чи то тих й інших разом. На жаль, на цю провокацію «купилися» експерти нашого Держкомтелерадіо. Мені знадобилося 40 хвилин, щоб розплутати цей клубок. Невже відповідальні працівники Держкомтелерадіо не мали цих хвилин, щоб з’ясувати, хто є who, і не псувати репутацію Української держави? Невже не можна було зв’язатися із автором «Сталінграду» і повідомити його про наругу над текстом книги, вчинену в Москві? А потім спільно вирішити, що ж треба зробити у цьому випадку?

І ще одне: зауваги, що, мовляв, «нам невідомо, щоб на Нюрнберзькому трибуналі такі факти розглядалися» та «виявилося, що він (Бівор – ред.) як джерела використовував звіти НКВС і службову переписку його працівників» викликають щонайменше подив, якщо не сказати більше. Невже ж експерти Держкомтелерадіо ознайомилися з усіма 40 томами матеріалів процесу, виданими англійською мовою (російською опубліковані були тільки 8 із них)? А інвективи щодо використання матеріалів НКВС в історичній розвідці про сталінські часи, про Другу світову війну засвідчують повне нерозуміння методів дослідницької роботи.

Сумно, але некомпетентність експертів Держкомтелерадіо сприяла успіху антиукраїнської провокації та аж ніяк не поліпшила репутацію України.

ВІД РЕДАКЦІЇ:

Автор книжки в інтерв’ю Радіо Свобода підтвердив, що московське видавництво, яке є спільним підприємством із відомим французьким видавництвом Hachette, замовило новий переклад його книжки, відхиливши попередній російський переклад як неякісний. «Я був би дуже здивований, якби щось потрапило туди з вини російської сторони чи щось було спотворене, бо це надзвичайно відповідальне видавництво», – сказав Бівор.

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Сергій Грабовський

    Сергій Грабовський – публіцист, політолог, історик, член Асоціації українських письменників, член-засновник ГО «Київське братство», автор понад 20 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG