Доступність посилання

ТОП новини
16 Липень 2018, Київ 02:19

Небесна сотня. Недостатньо просто пам’ятати


Тіла загиблих учасників Революції гідності на майдані Незалежності в Києві, 20 лютого 2014 року

(Рубрика «Точка зору»)

Четверті роковини загибелі Небесної сотні майже не відрізняються від третіх і других. З тієї точки зору, що досі за смерть більше ніж 100 громадян в центрі столиці, по суті, ніхто не відповів. А наступного року вже будуть останні роковини для чинної влади, яка впевнено переконувала, що винні будуть покарані. Власне, це моральний і принциповий обов’язок топ-посадовців, як таких, що фактично на кістках загиблих прийшли до влади.

Як політики спекулюють на темі Небесної сотні.

Спекуляція – це використання чогось із корисливою метою. Влада використовує у своїй риториці Небесну сотню для підтвердження правильності європейського шляху України, за який заплатили власним життям Герої. Опозиційні ж політики використовують у своїх виступах Небесну сотню для критики влади, мовляв не за зубожіння, не за тотальну корупцію і не за повільні реформи загинули люди, і натякають на їхню марну смерть. Істина, як завжди, десь посередині.

Але питання в іншому. Політики не цураються жонглювати святими символами, хоча, якщо задати контрольне запитання – назвіть бодай п'ять загиблих Небесної сотні – не кожен зможе промовити прізвища. Сергія Нігояна, можливо, і згадають, як першого загиблого. Це добре, а ще? Для когось Небесна сотня – просто абстрактний вираз, фігура мови, без глибинного і змістовного розуміння.

Покарання винних: contra spem spero

«Нова європейська країна – головний пам'ятник Героям Небесної сотні», – переконує нас президент Петро Порошенко. Дійсно мудрі слова, важко посперечатись, але давайте спустимось на землю, до реалій сьогодення. Досі, через чотири роки, немає покарання винних у загибелі Небесної сотні – лише один (!) підсудний за ґратами.

Це не стільки закид у бік президента, який ще два роки тому обіцяв родинам Героїв «жоден злочинець не залишиться непокараним», скільки запитання до генпрокурора Юрія Луценка, який сам називав цю справу справою честі. Розкішно відпочити на Сейшелах він зміг, а ось із результатами покарання замовників і вбивць не склалося. Апогей сюрреалізму – звучання в ці дні рекламного радіо-ролику Луценка щось про нібито «виконання обіцянок».

У родичів загиблих вже навіть стадія обурення пройшла – вони зневірились, бо правосуддя безнадійно затягується, в тому числі через втрату повноважень слідчих прокурорів і передачу справ до новоствореного Державного бюро розслідувань (ДБР). До речі, очолює ДБР Роман Труба, який, будучи прокурором, клопотав про відкриття справ проти активістів Євромайдану.

Про портрети...

Інсталяція з нагромадженням великих портретів Героїв Небесної сотні на проїжджій частині майдану Незалежності, що само по собі безпрецедентно, виглядає, як бридке використання сакрального приводу для того, щоб перешкодити проведенню будь-яких акцій і мітингів. Ці конструкції реально можна було розмістити на пішохідній частині, замість жовто-блакитних, як їх окреслили в народі, «їжаків».

Портрети Героїв Небесної сотні – це те, чого не вистачає у кабінетах чиновників. Бо сьогодні там часто висять портрети президента, якого можна щиро обожнювати, але це не скасує прояв радянського атавізму. Не виключення – навіть кабінет 28-річного заступника міністра енергетики Наталії Бойко.

Для когось авторитет «наверху» той, хто тимчасово приходить на посаду президента та відходить або втікає з неї, а для когось – той, хто вже до кінця наших днів буде згори стежити за нашими вчинками і спонукає до ухвалення історичних відповідальних рішень.

Олексій Мінаков – політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG