Доступність посилання

ТОП новини
19 Вересень 2018, Київ 08:13

«Тільки на рівні Путіна може вирішитися це питання» – мати взятого у полон на Донбасі російського військового Агєєва про його обмін


Світлана Агєєва

Андрій Голованов

Жителя Алтайського краю Росії, російського військовослужбовця Віктора Агєєва разом із трьома іншими минулої весни під Луганськом затримали українські військові. Цього тижня його адвокат Віктор Чевгуз заявив, що є можливість обміну Агєєва на когось з українців, «які сидять у російських в’язницях». Однак, за його словами, російська сторона поки не готова до такого обміну Агєєва на Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Романа Сущенка або Станіслава Клиха.

Потрапивши у полон, Віктор Агєєв в інтерв’ю іноземним журналістам сказав, що служив за контрактом в одній з військових частин Новочеркаська, що недалеко від кордону з Україною, а в Луганськ їх регулярно відправляли так званими «рейсами». Згодом він змінив свідчення і заявив, що підписав контракт з «міліцією» «ЛНР» і на момент затримання не був службовцем російських Збройних сил. Український суд засудив Віктора Агєєва до 10 років в’язниці за терористичну діяльність.

Мати Віктора Агєєва, вчителька з міста Барнаула Світлана Агєєва розповіла проектові Радіо Свобода Сибір.Реалії про те, чому її син опинився на Донбасі і якими є перспективи його обміну на когось із українських «бранців Кремля».

– Коли ви дізналися про те, що сталося, куди ви зверталися, в які інстанції?

– Перше, куди я пішла, – в наш місцевий військкомат. З’ясувалося, що мій син не оформлювався на службу за контрактом. Потім ситуація почала поступово з’ясовуватись…

– Яким чином?

– По-перше, виявилося, що він поїхав служити не централізовано, через військкомат, а самостійно, на поїзді. По-друге, мені сказали, що до російської армії він взагалі не має ніякого стосунку, що ніякого контракту з ним не підписували. Далі з’явилася інформація в українських і російських ЗМІ. Була прес-конференція, де виступив «підполковник» «міліції» «ЛНР». Він офіційно заявив, що мій син служив в «міліції» «ЛНР» і був поставлений на військовий облік «центральним військовим комісаріатом» «ЛНР». Потім в інтернеті з’явилися документи, фотографії, як їх взяли в полон.

– Ваш син проходив строкову службу в російській армії?

– Так, він служив у Ростовській області, в Батайську. Знаю, що служив у військово-повітряних силах, але в якому конкретно підрозділі, він мені не говорив. Відслужив і повернувся додому.

– Він десь працював після демобілізації?

– Він працював неофіційно, на тимчасовій роботі. Треба було якось заробляти на життя. Не буде ж він сидіти на шиї у матері… Він дуже хотів піти служити за контрактом, готувався, багато тренувався, займався спортом. Його з дитинства цікавила військова справа, зброя – все, що має стосунок до армії. Він навіть зв’язувався з якоюсь військовою частиною, хотів піти до них служити, але туди його не взяли. Потім він повідомив, що з ним усе-таки підписали контракт, і він їде в той же регіон, де проходив строкову службу.

– Скільки часу він перебував удома, в Барнаулі?

– Вісім місяців.

– Ви можете припустити, як він опинився в Луганській області України?

– Що там сталося, я не знаю. Знаю, що потім він підписав другий контракт у Луганську. Я практично не отримувала від нього ніякої інформації. Кілька разів він телефонував, казав, що все добре. У подробиці служби він, звичайно, не заходив, але я особливо не хвилювалася. Я не знала, де він. Чекала, що потім він розповість мені якісь подробиці… Його взяли в полон на самому початку – він тільки почав служити.

– Ви зв’язувалися з батьками інших солдатів, які потрапили в полон?

– Я не знаю, як це зробити, де знайти їхні контакти. Навіть не уявляю, куди звертатися з цього приводу.

– Зараз щось відомо про те, де перебуває ваш син, про умови його утримання?

– Так, він зараз у СІЗО у Старобільську. Мені повідомили, що умови утримання задовільні. Стан його здоров’я теж. Його відвідували українські правозахисники, представники Червоного хреста, російський консул.

– Консул вів із українською стороною якісь переговори про обмін?

– Ні. Це не його компетенція. Він може оцінити умови утримання, виконати якісь особисті прохання, і на цьому все.

– Ви бачилися з сином після того, як він потрапив у полон?

– Так, я їздила до нього в Україну. Нам дозволили побачення. Ми розмовляли близько двадцяти хвилин.

Світлана Агєєва та Віктор Агєєв
Світлана Агєєва та Віктор Агєєв

– Він говорив щось про ставлення до нього, про умови утримання?

– Він говорив, що все нормально. Нічого більше я від нього добитися не змогла. Тож я нічого не можу судити про те, як воно там насправді.

– Чи не боялися їхати в Україну?

– Ні, абсолютно. Я взагалі не боягузлива. До того ж я розуміла, що я просто мати, яка їде до сина. За що мене можуть там заарештувати або зробити зі мною ще щось? Я була в такому стані, що страхи зникли. Мені просто хотілося побачити, що мій син живий.

– Яке враження справили на вас працівники СІЗО в Старобільську?

– Я розмовляла з начальником СІЗО. Враження він справив позитивне – розумна, освічена людина. Нічого поганого я не можу сказати, крім того, що там утримується мій син.

– Як ви вважаєте, де вашому синові надійшла пропозиція поїхати до Луганська? Могло це статися в той час, коли він проходив строкову службу в армії?

Віктор Агєєв з Уповноваженою з прав людини Верховної Ради України Валерією Лутковською. Фото з офіційного сайту омбудсмена
Віктор Агєєв з Уповноваженою з прав людини Верховної Ради України Валерією Лутковською. Фото з офіційного сайту омбудсмена

​– Не думаю. Навряд це було під час строкової служби. Найімовірніше, він отримав цю пропозицію набагато пізніше, коли демобілізувався і жив тут, у Барнаулі.

– У вашій родині якось обговорювалася тема Криму, України, військових дій у Донецьку і Луганську?

– Особисто я війною не цікавилася. Всю інформацію про те, що там відбувається, я отримувала з телевізійних передач.

– Мається на увазі російське телебачення чи українське?

– Звичайно, російське. До того, як сталася вся ця ситуація, я взагалі ніколи не читала українських ЗМІ.

– Як ви вважаєте, в Донецьку і Луганську воюють російські солдати і офіцери, які проходять строкову службу?

Будь-яка людина може туди поїхати – хоч воювати, хоч працювати – і ніхто це не контролює

– Я раніше, звичайно, не переймалася цим питанням. А зараз я думаю, що будь-яка людина може туди поїхати – хоч воювати, хоч працювати – і ніхто це не контролює. Я не знаю, чи відправляють туди когось спеціально. І, напевно, ніхто з простих людей цього не знає…

– В інтерв’ю українському телеканалові «1+1» ваш син говорив, що на його рішення поїхати в Луганськ вплинули російські телевізійні передачі, що він їхав захищати свою країну. З вами він обговорював своє рішення?

– Ми ніколи про це не говорили. Тобто ми, звичайно, обговорювали те, що відбувається в Україні, але про те, щоб брати участь у цій війні, мови ніколи не було. Я й припустити не могла, що він ухвалить таке рішення. Я нічого не можу сказати про його мотиви.

Світлана Агєєва
Світлана Агєєва

– Як особисто ви ставитеся до того, що відбувається в Донецьку і Луганську?

– У мене до цієї війни ставлення – як би сказати – антивоєнне. Звичайно, особисто я хотіла б, щоб між Росією і Україною не було війни і не було ніякого конфлікту. До речі, по той бік у мене є родичі, однокласники. Ми виросли в одній країні. Я досі не можу зрозуміти, як за кілька років можна стати ворогами. У мене до українців ніякої агресії немає. І прості люди – мої друзі, знайомі – дотримуються тієї ж позиції. Ми просто чекаємо, коли це все вже закінчиться. Коли буде якась мирна угода, коли все владнається… Ми ж нічого не знаємо про політику.

– Ви написали звернення до російського президента, до міністра оборони, до міністра закордонних справ із проханням посприяти в обміні вашого сина. Це дало результат? Хто-небудь вам відповів?

– Мені відповіли з МЗС. Вони не написали нічого конкретного. Я просила розглянути питання про обмін, коли вперше проводили обмін військовослужбовців. Вони відповіли, що, згідно з мінськими угодами, Росія не є стороною конфлікту, і вони не можуть нікого обміняти. Що мій син не був російським військовослужбовцем.

– Як ви вважаєте, російське Міноборони повинне було взяти на себе відповідальність за те, що трапилося з вашим сином?

– Не знаю. Це все дуже важко. Адже він офіційно не був військовослужбовцем російської армії. Він сам підписав цей другий контракт… Він же міг його не підписувати… З іншого боку, я вважаю, що країна все-таки повинна допомагати своїм громадянам. Незалежно від того, є вони контрактниками, чи ні.

Хоча у мене є інформація, що в списках «ЛНР» на обмін полоненими мій син був відразу. Це українська сторона виключила його з цих списків. В українських ЗМІ, в інтерв’ю з (президентом України Петром) Порошенком я прочитала, що його мають намір обміняти на будь-кого з українських ув’язнених, які перебувають у місцях позбавлення волі на території Росії. Те ж саме сказала Валентина Геращенко (ймовірно, мається на увазі Ірина Геращенко, перший заступник голови Верховної Ради України і представник України в гуманітарній робочій підгрупі Тристоронньої контактної групи, яка опікується обміном незаконно утримуваних, полонених і заручників – ред.). Я зараз уважно стежу за публікаціями в українських ЗМІ з приводу полонених. Мені це важко, звичайно, але іншого виходу немає.

– Ви отримуєте якусь інформацію від «військового комісаріату» «ЛНР»? Вони кажуть щось про перспективи обміну?

– Ніякої інформації від «ЛНР» я не отримую. Я, можливо, і хотіла б з ними поговорити, але не вдається. Скоро буде ще один обмін. Я, звичайно, сподіваюся, що мій син потрапить у списки.

– Після того, як ви отримали відповідь з Міноборони Росії, куди ще ви плануєте звертатися?

Тільки на рівні Путіна може вирішитися це питання

– Всі мої надії пов’язані з нашим президентом (Росії Володимиром Путіним – ред.). Я все-таки вірю, що врешті-решт мені і таким, як я, допоможуть. Тому що тільки на рівні Путіна може вирішитися це питання. Я читаю заяви того ж пана Порошенка. Він каже: забирайте росіян, обмінюйте на українських в’язнів, які перебувають у Росії. Я сподіваюся, що уряд подивиться в наш бік і надасть допомогу громадянам Росії, які опинилися там.

Оригінал матеріалу – на сайті спецпроекту «Сибирь.Реалии»

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG