Основна проблема з правами людини в Україні – безкарність злочинів, вважає співробітниця Моніторингової місії ООН з прав людини Ірина Яковлева. Громадська діячка Ольга Гвоздьова додає також складнощі із соціальним забезпеченням внутрішніх переселенців та невирішену проблему ув’язнених, які відбувають покарання на окупованих територіях – у 2014 році їх було 16 тисяч осіб.
Коментуючи доповідь, співробітниця Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Ірина Яковлева нагадує, що місія постійно присутня в окупованому Донецьку з 2014 року, а минулого року відкрила офіс і в Луганську.
У нас немає доступу до місць утримання під вартоюІрина Яковлева
«В нас є команди, які постійно там перебувають, працюють і можуть працювати по всій території, яка контролюється озброєними групами, тобто ми можемо працювати так само, як і на підконтрольній території, за одним дуже важливим і суттєвим винятком: у нас, на жаль, немає доступу до місць утримання під вартою, місць позбавлення волі відповідно до міжнародних стандартів. Тобто ми не можемо зустрічатись і спілкуватись із затриманими особами конфіденційно», – визнає Яковлева в ефірі «Ранкової Свободи».
Відсутність доступу до ув’язнених, за її словами, дозволяє припускати, що повідомлення про порушення щодо них мають під собою підґрунтя.
Координаторка з адвокації громадської організації «Донбас-СОС» Ольга Гвоздьова, у свою чергу, позитивно оцінює те, що в доповіді з’явився розділ щодо становища ув’язнених, які відбувають покарання на непідконтрольній території.
Багато хто відбули свій строк, але залишаються на непідконтрольній територіїОльга Гвоздьова
«Ще в 2014 році був наказ президента про те, що потрібно перевести пенітенціарні установи, чого не було зроблено. Вони залишились, по суті, заручниками ситуації. Багато хто з них вже відбули свій строк, але залишаються на непідконтрольній території. Ми говоримо про 16 тисяч осіб станом на 2014 рік. На жаль, ми не знаємо, скільки це зараз», – констатує громадська діячка.
За її словами, відомо, що ув’язнені зазнають тортур та нелюдського поводження.
Серед інших актуальних тем Гвоздьова називає соціальний захист внутрішньо переміщених осіб та незадовільні умови перетину лінії розмежування – за її словами, щодня такий перетин здійснює близько 35 тисяч людей.
Серед рекомендацій, які пропонують автори доповіді, вона звертає увагу на відкріплення довідки внутрішньо переміщеної особи від пенсії.
Можливість громадянам отримувати пенсію на загальних підставах, поки що ігноруютьОльга Гвоздьова
«Тобто можливість громадянам отримувати пенсію на загальних підставах, виконуючи, звичайно, обов’язок виїжджати на підконтрольну територію, але не реєструватись при цьому як внутрішньо переміщена особа. На жаль, поки що цю рекомендацію ігнорують».
Ірина Яковлева зазначає, що Моніторингова місія працює не тільки на Сході та дистанційно в окупованому Криму, а й по всій Україні.
Головний висновок, недостатній рівень притягнення до відповідальностіОльга Гвоздьова
«Наші команди постійно присутні в Києві, в Одесі, Харкові, в принципі ці команди мобільні, вони подорожують. Думаю, що головний висновок, який висвітлено в доповіді, про який говорила пані Фіона Фрейзер під час презентації доповіді в понеділок – це недостатній рівень притягнення до відповідальності за порушення прав людини. І, на жаль, це має в Україні системний характер», – нарікає представниця місії.
Ситуація з дотриманням громадянських прав на окупованих територіях Донецької та Луганської областей погіршується, бо ніхто не вирішує давно наявні проблеми, вважає виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
Не розв’язуються проблеми, які були визначені. Це є стимулом, щоб населення залишало ці місцяОлександр Павліченко
«Коли не відбувається покращення, не працює нормальним чином економіка, розірвані зв’язки, то зрозуміло, що цей район не буде розвиватися в позитивному напрямку. Відповідно, йде погіршення і соціальних умов перебування. Крім того, не розв’язуються ті проблеми, які уже були визначені в різних звітах. Це є якраз стимулом для того, щоб населення залишало ці місця і шукало кращі, більш привабливі для життя території, якщо є така можливість», – міркує правозахисник.
Виконавча директор Інституту масової інформації Оксана Романюк поділяє стурбованість авторів звіту ООН з приводу безкарності злочинів, однак звертає увагу на дані, які автори приводять щодо порушень проти журналістів. Основну провину за напади вони покладають на «крайні праві групи».
В нас скарг було понад 50, основними нападниками точно не були представники «Правого сектору»Оксана Романюк
«Єдине, що нас трохи збивало в цьому звіті – це те, що з дев’яти обраних кейсів – я б не сказала, що вони відображають ситуацію зі свободою слова, оскільки в нас скарг за цей період було понад 50, і основними нападниками точно не були представники «Правого сектору», – стверджує медіа-експерт.
Вона також висловлює сумнів із приводу того, чи всі жертви нападів були журналістами.
«Один із кейсів – це коли представники «Правого Сектора» прийшли до представників громадської організації, яка називає себе якимись православними журналістами. Відібрали в них листівки, плакати та агітматеріали. Це не можна назвати журналістською роботою, це, швидше, активізм», – міркує Романюк.
Ольга Яковлева прокоментувала це зауваження, пояснивши методологію збору даних.
Ми маємо більшу кількість випадків, які відносимо до порушення права на вільне вираження поглядівОльга Яковлева
«Це особисте спілкування з жертвами, дітками або родичами жертв порушень прав людини. Тобто ми насправді спілкувались протягом цього звітного періоду з більшою кількістю і маємо більшу кількість випадків, які відносимо до порушення права на вільне вираження поглядів. Ми досліджували і пишемо, наприклад, про ті випадки, які відбувались у Святошинському суді в жовтні, коли представники правоохоронних органів порушили права журналістів», – наводить приклад Яковлева.
За її словами, Моніторингова місія досліджує передусім ті випадки, про які з нею готові говорити потерпілі, тож важливо, щоб громадяни, які зазнали порушення своїх прав, повідомляли про це.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
