Які орнаменти писанок східних регіонів України повторюють в Росії?

Чи знаєте ви, що у східних регіонів України є свої орнаменти, які навіть повторюють у сусідній Росії? Чи здогадувались, чому західні писанки завжди з дрібними малюнками, а східні – з крупними? За якими ознаками зрозуміти – звідки писанка? Радіо Донбас.Реалії потрапило на майстер-клас від писанкаря Миколи Гончарука і не лише навчилось розписувати орнамент із рідних земель, але й розібралося, чому на сході крашанку зустріти на великодньому столі легше, ніж писанку.

​Для східного регіону крашанки – все ж таки привабливіший варіант, ніж писанка. Ми звикли до швидкого малювання – завдяки різнокольоровим вже готовим барвникам. Тому Радіо Донбас.Реалії перевірило власні сили на майстер-класі у центрі для онкохворих дітей «Дача». Як виявилось, щоб намалювати писанки, не потрібно бути художником, головне тут – терпіння та бажання, а ще й спортивний інтерес – чи вдасться мені?

Як зробити писанку (покрокова рекомендація):

Отже вам потрібні: яйця, олівець з гумкою, писачок, свічки, віск, барвники, оцет, пластикові ложки та склянки, серветки паперові та бавовняні.

Для початку підготуємо яйця: помиємо, зробимо один отвір, видуємо вміст яєць та просушимо. Після чого отвір потрібно заплавити гарячим воском.

Олівцем малюємо майбутній візерунок. Ми обрали кубанську «зірку», адже вона найближча за орнаментом до східних регіонів України.

Далі запалюємо свічки та розігріваємо писачок: спочатку «чашку», набираємо в неї віск, потім нагріваємо «носик».

Тут є свої таємниці. З писачком теж потрібно «домовитися», і на це ви можете витрати 5-10 хвилин, але результат цього вартий.

Потрібно сісти так, щоб руки упиралися в стіл, тоді ви зможете чітко малювати тонкі смужки.

Писачок треба тримати не під кутом, а рівно, бо тоді віск буде не «застрягати», а малювати.

Тепер замальовуємо воском ту частину візерунка, яка має залишитися білою.

Коли весь потрібний малюнок вже готовий, яйце потрібно потримати в оцеті, щоб знежирити, а далі покласти його у жовтий барвник.

Увага! Писанки фарбуються від світлого до більш темного кольору. Наприклад, жовтий, потім помаранчевий, далі червоний, наступний етап – коричневий і вже наприкінці – чорний.

Після кожного шару фарбування яйце слід вийняти, промокнути та висушити. Далі – закривати воском ділянки, які мають залишатися того кольору, в який їх тільки-но фарбували, та переходити до наступного, більш темного барвника.

Після того, як останній колір нанесено, отвір проколюється, віск розігрівається та стирається.

Запитуємо у писанкаря Миколи Гончарука про традиції у східних регіонах та різницю з західними орнаментами.

– В експозиціях, які сьогодні ви показали, майже немає писанок зі Східної України. Там що, не було розвинене писанкарство?

– На всій території України було розвинено писанкарство, і схід – не виняток. Просто різним регіонам притаманні різні орнаменти та техніки виконання писанок.

Частина етнічних територій України зараз перебуває у тих районах, які належать Росії. Це два субетнічних регіони – «Подоння» (східна Слобожанщина, ближча до Луганської області – Білгородщина, Курщина, частково Вороніж) та Кубань. Ось там етнічні групи українців жили дуже давно, і вони писали свої писанки.

У 2010 році, наскільки мені відомо, проводився перепис населення. І за його підсумками на території півдня та південного заходу Росії частка українців склала 1,5-4%. Це в 15 разів менше, ніж у 20-х роках ХХ століття.

І такий показник через Голодомор – винищення людей, які жили на тих теренах. Тепер у східних регіонах дуже багато виходців не з України, а тих, хто заселив ці регіони після Голодомору.

Усім відома пісня «Вышел в степь донецкую парень молодой». Але як оці хлопці починали працювати в шахтах? Після 33-го року не було кому там працювати. І туди просто висилали колишніх військових, зеків, полонених. І перед ними був вибір: або тюрма, або шахта.

Я в жодному разі не кажу, що Україна має махнути рукою на ті території, які належать іншій країні. Ми поважаємо кордони. Ми – нормальна держава. Вважаємо, що кордони, які були заявлені після Другої світової війни, є непорушними. Але історію свою забувати не треба.

– Тобто на територіях, які історично українські, але зараз належать Росії, залишились українські орнаменти?

– Яскравий приклад – село Козацька Слобода Курської області. Абсолютно унікальні орнаменти, в основі яких хрести. Це якраз нащадки українських козаків.

Територія сучасної Кубані відрізняється іншим орнаментом – «зірка». Це одразу кілька символів: вогонь, життя, кохання. І ці символи можна було побачити на писанках південно-східних регіонів України.

На жаль, через жорстоке винищення українства на південно-східних теренах нашої держави автентичних майстрів, які б займалися писанкарством східних регіонів, залишилось дуже мало. Наприклад, луганчанка Таня Коновал пише абсолютно унікальні писанки – на коричневих яйцях шляхом поступового відбілювання.

​

Проте, у порівняні із західними регіонами, цих майстрів на сході дуже мало. Бо все ж таки захід залишився не торкнутим більшовицькими ордами.

– До речі, і орнаменти західних і східних писанок дуже різні. Чому?

– Західна Україна теж розмаїта – галицькі, гуцульські, лемківські, буковинські…Вони всі різні. Це залежить і від території, де жили ці етнічні групи. Ліси, гори заходу і широкі степи сходу накладають свою певну ознаку на орнаменталістику. Або море…

Наприклад, на Одещині писанки мають не такі дрібні візерунки, як західні регіони, проте дуже багато там хвильових малюнків, на зразок морської хвилі.

Писанки лісової зони мають дуже дрібний малюнок. Село Космач Івано-Франківської області, наприклад. Якщо побачите жовтогаряче тло і на ньому чорний або червоний дуже дрібний малюнок – ось то писанка з Космачу.

– На сході України, здається, все ж крашанки витіснили писанки.

– Ні. Просто традиція прикрашати яйця має кілька напрямків.

Перший і дуже простий – крашанка. Лушпиння від цибулі, можна ще «прикрутити» листочок від петрушки, то взагалі буде краса незвичайна. Другий варіант – дряпанка. Звичайна крашанка, але на ній голкою гострою дряпаєте візерунок. Третє – крапанка. Крапають віск, потім занурюють яйце у лушпиння, і після цього віск розігрівається, стирається і у вас буде яйце з плямками.

​

Писанка – це найскладшіний варіант. І, звичайно, на сході України не так багато дідусів і бабусь, які б передали цю традицію. Але я бачу, що писанкарство там відроджується.

Все залежить тільки від нас самих, якщо ми захочемо, то зможемо відродити ці традиції. Бо цьому пласту культури не сто і не двісті років, а тисячі.

Писанку взагалі пишуть не руками, а душею й серцем. Тому збереження й розвиток цих традицій сприяють відродженню національної свідомості кожного з нас. З узорів крихкої писанки до нас немовби промовляють наші далекі пращури. Відтак дуже хочеться і далі нести звичаї і красу писанки – справжньої часточки душі українського народу.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)