Олег Груздилович
30 серпня у світі відзначають Міжнародний день жертв насильницького зникнення, або День зниклих безвісти. У Білорусі, за офіційною статистикою, щорічно реєструють кілька сотень таких людей. Деяких знаходять, але набагато більше прізвищ поповнюють список тих, кого родичі й правоохоронці будуть шукати роками. Нерідко – безуспішно.
Причини зникнення людей різні – кримінальні, побутові, пов'язані зі станом здоров'я або асоціальним способом життя. Окремою групою серед зниклих є ті, хто став жертвою політично мотивованого викрадення. У сучасній Білорусі серед таких людей – колишній міністр внутрішніх справ Юрій Захаренко, колишній голова Центрвиборчкому і заступник голови Верховної Ради Віктор Гончар, його друг, бізнесмен Анатолій Красовський і оператор ОРТ, білоруський журналіст Дмитро Завадський. Чи є новини в справах цих зниклих?
Юрій Захаренко
Колишній міністр внутрішніх справ Білорусі і опозиційний політик Юрій Захаренко раптово зник в травні 1999 року, відтоді про його долю нічого невідомо.
Слідство у справі про зникнення Юрія Захаренка регулярно продовжують, але, як вважають правозахисники Олег Вовчак і Раїса Михайловська, влада лише імітує пошуки Юрія Захаренка. В опозиції вважають, що його зникнення – справа рук білоруського «ескадрону смерті», спеціальний підрозділ спецвійськ, який в кінці 1990-х років виконував накази про фізичне знищення найбільш впливових лідерів опозиції, начебто створений оточенням президента Лукашенка.
Читайте також: Як зупинити «ескадрони смерті»: білоруський досвід
Сім'я Юрія Захаренка на початку 2000-х років виїхала до Німеччини. У серпні 2018 року в селищі Василевичі Гомельської області померла його мати Уляна Григорівна Захаренко, якій було 94 роки. Більш ніж 18 років вона чекала на повернення сина. До речі, суди в Білорусі так і не визнали Юрія Захаренка померлим, що не дозволяло вирішити питання з майном, яке було на нього записане.
Віктор Гончар
У тому ж 1999 році, у вересні, в Мінську зник Віктор Гончар – білоруський опозиціонер, лідер тієї частини Верховної Ради Білорусі, яка не визнала розпуск Олександром Лукашенком (є президентом цієї країни з 1994 року) в 1996 році білоруського парламенту і продовжувала боротися за повернення країни до демократії.
Вважають, що захоплення і викрадення Віктора Гончара відбувалися за схемою, подібною до викрадення Юрія Захаренка. За даними розслідування активістів, в справі фігурував автомобіль одного з силовиків, а участь цієї особи в справі пізніше підтвердилася і повідомленнями про те, що для знищення Віктора Гончара був використаний «розстрільний пістолет» – табельна зброя, якою у Білорусі в той час виконували смертні вироки.
Уже через два роки суд визнав Віктора Гончара зниклим безвісти, а ось інформації про те, що в кримінальній справі про зникнення опозиціонера поставлена крапка, білоруське суспільство досі не має.
Дружина Віктора Гончара Зінаїда Гончар живе і працює в Мінську, впродовж останніх років вона не коментує справу свого чоловіка.
Анатолій Красовський
Бізнесмен Анатолій Красовський зник разом зі своїм другом Віктором Гончаром в той же день, 17 вересня 1999 року. Це сталося після того, як Гончар і Красовський відвідали лазню на вулиці Фабричній в Мінську.
Пізніше з'явилася версія, що Анатолій Красовський був не тільки другом Віктора Гончара, але й брав участь у фінансуванні низки опозиційних проектів. Зникнення Анатолія Красовського не розслідували так само, як і Віктора Гончара. Не допомогли і представлені слідству дані про те, що Анатолія Красовського також могли вбити з «розстрільного пістолета».
Його дружина Ірина Красовська живе в США, де бере участь в суспільному житті, в тому числі в пошуку правди про зникнення білоруських опозиціонерів.
Доповідачі Парламентської асамблеї Ради Європи у 2004 році зробили висновок, що білоруські високопосадовці «можуть бути причетні» до справи про зникнення Гончара та Красовського.
Дмитро Завадський
Оператор ОРТ Дмитро Завадський зник в липні 2000 року. Він їхав у мінський аеропорт зустрічати колегу – Павла Шеремета, але не доїхав. Машину знайшли на стоянці аеропорту з витертими відбитками пальців, Дмитра в ній не було.
У березні 2002 року в справі про викрадення Дмитра Завадського були засуджені 4 людини – колишні співробітники спеціального загону міліції «Алмаз». Пізніше суд визнав Дмитра померлим, але тіло досі не знайшли. Пошукова справа Дмитра Завадського, як і справи про зникнення Юрія Захаренка, Віктора Гончара, Анатолія Красовського, не закрита, хоча і прогресу в пошуках немає.
Мати оператора ОРТ Ольга Завадська переконана, що поки Лукашенко при владі, правда про долю її сина не буде розкрита.
Дружина Дмитра Завадського Світлана вийшла заміж, у другому шлюбі у неї підростає дочка.
Оригінал – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
