Як повідомляють російські ЗМІ, ватажок угруповання «ДНР» Олександр Захарченко якраз збирався поїхати на похорон російського співака і політика Йосипа Кобзона. Але вже наступного дня загинув сам внаслідок вибуху в ресторані в центрі окупованого російськими гібридними силами Донецька. Зрештою, обох поховали в один день, 2 вересня. На чому акцентують увагу російські ЗМІ та чи дійсно на похорон лідера проросійських бойовиків прийшли 200 тисяч осіб?
Як повідомляє російське новинне агентство НТВ, 42-річний лідер угруповання «ДНР» Олександр Захарченко отримав смертельні поранення 31 серпня у ресторані «Сепар» у центрі Донецька саме у той момент, коли приходив пом’янути Йосипа Кобзона.
Так само, як і Захарченко, Кобзон народився на території Донецької області. Він публічно підтримував окупацію Росією Криму та підтримувані Росією угруповання «ДНР» і «ЛНР». У травні 2018 року Україна позбавила його всіх звань та державних нагород, а США ще у 2015 році запровадили щодо нього санкції через підтримку анексії Криму.
На похоронах Кобзона – 7 тисяч, а Захарченка – 200 тисяч осіб?
Колишнього ватажка угруповання «ДНР» Захарченка поховали в Донецьку на цвинтарі «Донецьке море», неподалік від могил інших двох відомих бойовиків, громадянина Росії Арсенія Павлова («Мотороли») та Михайла Толстих («Гіві»).
Місцеві та російські ЗМІ робили акцент саме на масовості цих похорон. За їхніми даними «сотні тисяч» донеччан взяли участь у прощанні із Захарченком, яке тривало чотири години. «Донецкое агентство новостей» повідомляло про більш ніж 200 тисяч осіб. Як повідомлялося, кількість охочих взяти участь у церемонії прощання ще до 12:00 досягала майже 70 тисяч осіб.
Проте незалежного підтвердження таким цифрам немає.
Керівник Донецького інституту інформації Олексій Мацука в коментарі Радіо Свобода зауважив: за всіма показниками 200 тисяч осіб бути там не могло.
«Навіть якщо порахувати саму площу перед оперним театром і по вулиці Артема, наприклад, до «Донбасс-паласу», звідки черга починалася, це може бути 20-30 тисяч максимум. Тому що сама площа Леніна вміщає в себе 10 тисяч осіб – це повністю по кордонах площі Леніна. І навіть якщо порахувати парки навколо, там просто фізично не може бути 200 тисяч людей», – зазначив Мацука. Судячи зі зйомок дронів та прямої трансляції, таку кількість людей Мацука підтвердити не може.
Мацука також наголошує на присутності близько 50 автобусів, якими звозили людей для участі в прощальній церемонії. «Це привозили з районів міста Донецька людей, які працюють в адміністрації «ДНР», люди з Горлівки… тобто везли всіх, хто працює на «державні» органи», – зазначив Мацука.
Журналіст Денис Казанський, який родом із Донецька, у своєму Twitter поділився фотографіями автобусів, якими привозили людей.
«Масовку на похорон Захарченко звозили, зрозуміло, примусово. Автобусами. За рознарядкою. У фейковий республіках траур і туга – теж фейкові», – пише Казанський.
Тим часом на похорон 80-річного Йосипа Кобзона, який помер внаслідок багаторічної хвороби, прийшло 7 тисяч осіб, про що повідомляє російське агентство ТАСС.
У той час, як у Донецьку ховали Захарченка, російського народного артиста ховали на Востряковському кладовищі у Москві поруч із його матір’ю та тещею.
Хто був на похоронах?
Як повідомлялося на офіційному сайті так званого «міністерства закордонних справ» угруповання «ДНР», у прощальній церемонії із Захарченком мали взяти участь «делегації з чотирьох країн». Країнами вони називають «ЛНР», Південну Осетію, Республіку Абхазія, а також саму Росію.
За інформацією ЗМІ, на церемонію прибули очільник окупованого Росією Кримського півострова Сергій Аксьонов, екс-прокурор Наталія Поклонська, а з сепаратистського регіону Грузії, Південної Осетії, її керівник Анатолій Бібілов.
На похоронах Кобзона, як повідомляють російські ЗМІ, були: президент Росії Володимир Путін, прем’єр-міністр Дмитро Медведєв, мер Москви Сергій Собянін, співачка Алла Пугачова, перша у світі жінка-космонавт Валентина Терешкова та інші російські артисти і політики.
Вердикт російських ЗМІ і політиків: винний Київ
«В Олександра Володимировича залишилося четверо дітей, які можуть пишатися своїм батьком. Сьогоднішній день показав, ким Захарченко був для Донбасу», – мовиться на новинному сайті «Русская весна». «Прощавай, Батя», – пише видання, додавши, що редакція тужить разом із усім Донбасом.
Сама смерть лідера проросійських бойовиків на сході України викликала миттєву реакцію з боку російських політиків.
Не дочекавшись «результатів розслідування», в МЗС Росії одразу заявили, що «київська партія війни реалізує терористичний сценарій, посилюючи і без того складну обстановку в регіоні». Представниця МЗС Росії Марія Захарова заявила, що Україна не виконала обіцянки про мир, і «мабуть, вирішила перейти до кривавої бійні».
Російський президент Володимир Путін сказав, що в тих, хто обрав шлях терору і насильства, не вийде «поставити народ Донбасу на коліна».
Російське агентство «Вести.ру» також наполягає на причетності Києва. «Незважаючи на те, що всі обставини вбивства Олександра Захарченка з’ясовані ще не до кінця, замовників і виконавців злочину нескладно впізнати по почерку», – мовиться у статті. За словами автора, те, що за вбивством Захарченка стоїть Київ – це «очевидно».
«Спецслужби «ДНР» і експерти не сумніваються в тому, що теракт проти керівників «республіки» провела диверсійна група СБУ з подачі президента країни Петра Порошенка», – йдеться у статті Life.ru.
Смерть Захарченка відвертає увагу від проблем у Росії
«Тут іде такий інформаційний накат, дуже потужний. Швидка телеграма зі співчуттями Путіна, де він обіцяє народу Донбасу, мовляв, Росія завжди буде з вами… Швидкість реакції Росії мене вражає. Я розумію, що пропагандистська машина – це достатньо серйозний механізм», – прокоментував ситуацію виконавчий директор київського Інституту світової політики Євген Магда.
Голова Служби безпеки України Василь Грицак спростовує можливу причетність української сторони до загибелі ватажка «ДНР» Олександра Захарченка.
Керівник Донецького інституту інформації Олексій Мацука припускає: похорон Захарченка стали приводом відвернути увагу росіян від інших питань, таких як, наприклад, пенсійна реформа.
«Вони помітили, що за цей рахунок можна відволікти увагу від головної проблеми, яка є в Росії – це підвищення пенсійного віку, через що рейтинги лідерів суттєво падали. І тут – Захарченко. У 2014 році «Русская весна» дала також великий наплив патріотичних відчуттів в Росії саме за рахунок того, що росіяни відчували, що вони захищають частину, яка нібито потерпає від «диктатури», як вони показували», – пояснив експерт.
Тож, ЗМІ використовують звинувачення України для того, щоб використовувати це виключно в інтересах «замовника» федерального телебачення, а замовник, за словами Мацука, там один.
